Справа № 2-а-1847 / 10
15 червня 2010 року. м. Суми.
Зарічний районний суд м. Суми в складі : головуючого - судді Бойка В.Б.,
при секретарі - Москаленко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними, спонукання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом, свої вимоги мотивує тим, що він є учасником бойових дій та відповідно до чинного законодавства має право на одержання разової грошової допомоги, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. За 2007-2009 роки відповідачем йому призначена і виплачена вказана допомога в сумі відповідно 280, 310 та 340 грн., тобто в розмірі нижчому ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Посилаючись на те, що дії відповідача порушують його конституційні права і свободи, позбавляє його законного права на отримання грошової допомоги, просить визнати ці дії протиправними, зобовя”язати перерахувати та доплатити допомогу в сумі 6425 грн.
Також, позивач просить відшкодувати і заподіяну неправомірними діями відповідача моральну шкоду, посилаючись на погіршення стану здоров»я, порушення нормальної течії життя. Розмір відшкодування позивач оцінює в 10000 грн.
Представник відповідача до суду не з”явився, про час розгляду справи повідомлявся, відповідач надав заперечення проти позову, в яких заявлені вимоги не визнає, просить слухати справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій та має право на соціальний захист, встановлений законодавством України для ветеранів війни, що підтверджується копією його посвідчення ( а.с. 4 ).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банку.
При розгляді позовних вимог за 2007-2008 рік, суд враховує наступне. Зазначені виплати до 5 травня та щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства, на адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України.
Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат до 5 травня, суд має застосовувати законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри разової грошової допомоги до 5 травня були встановлені певними нормами Законом України « Про Держаний бюджет України на 2007 рік » та Законом України « Про Держаний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України », відповідно.
Відповідач, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяв, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених частинами 5 статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п. 3 зазначив наступне : « Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше ».
Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги до 5 травня, яку позивач отримував протягом 2007-2008 років, оскільки протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
Суд вважає, що не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач в підтвердження цих вимог не надав жодних доказів, не обгрунтував позивач і розмір відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи, в квітні 2009 року Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснило нарахування та виплату вказаної щорічної разової грошової допомоги позивачу в розмірі, який був визначений Управлінням відповідно до постанови КМУ №211 від 18.03.2009 року, в сумі 340 грн., що підтверджуються листом та запереченням відповідача ( а.с. 5, 18 ).
Таким чином, судом встановлено, що позивач дійсно недоотримав разову грошової допомоги за 2009 рік, нарахування та виплата допомоги була відповідачем проведена не у відповідності до приписів вищевказаного Закону. На 2009 рік законодавчих обмежень щодо розміру допомоги порівняно зі спеціальним Законом не запроваджувалося.
З встановленого вбачається, що спірні правовідносини є публічними і врегульовані нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З огляду на встановлені факти та положення законів суд вважає, що права позивача порушені, належить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок позивачу разової грошової допомоги за 2009 рік, передбаченої ст. 12 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту », а також здійснити виплату вказаної допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум допомоги.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 17-1, 22 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту », ст.ст. 7-9, 11, 69-71, 159-163 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок ОСОБА_1 разової грошової допомоги за 2009 рік, передбаченої ст. 12 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту », а також здійснити доплату вказаної допомоги, з урахуванням раніше сплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Сторони мають право оскаржити постанову в апеляційному порядку.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Б. БОЙКО