27 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 804/4287/18
адміністративне провадження № К/9901/34304/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Жука А.В., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Бойко Наталії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року
у справі №804/4287/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 23 травня 2018 року № 171-18;
- зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, скаржник завернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Однак, ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
10 вересня 2021 року позивач повторно звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Предметом розгляду даної справи є скасування рішення відповідача про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, який є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами, віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , як справи незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки ними не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 травня 2018 року у справі №820/1309/16.
Однак, у разі посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України - неврахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, недостатньо самого лише посилання на постанову Верховного Суду, необхідно указати конкретну норму права, яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Втім, скаржником не зазначено норм права, які застосовано судом без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведеній справі.
Також скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для нього. Однак, для кожної зі сторін справа, в якій він є учасником, має виняткове значення.
Разом з тим, скаржником не доведено, що спірні правовідносини є винятковими та без судового захисту можуть призвести до незворотніх наслідків.
Таким чином, позивач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення підлягають перегляду в касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, із посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Бойко Наталії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі №804/4287/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді А. В. Жук
Н. В. Шевцова