27 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 320/5905/21
адміністративне провадження № К/9901/34234/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 02.03.2021 №47 о/с в частині: станом на день звільнення вислуга років у календарному обчисленні для виплати одноразової допомоги при звільненні зі служби - 01 рік 02 місяці 29 днів;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області внести у наказ №47 о/с/ від 20.03.2021 зміни: станом на день звільнення вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 16 років 05 місяців 13 днів;
- стягнути з територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у відповідності до п. 1, п. 6 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з розрахунку вислуги 16 років 05 місяців 13 днів, у сумі 113 216 грн. 55 коп.;
- визнати протиправним та скасувати наказ територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області від 02.03.2021 №47 о/с в частині: станом на день звільнення виплатити грошову компенсацію за 07 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році;
- зобов'язати територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області внести у наказ №47 о/с/ від 20.03.2021 зміни: станом на день звільнення виплатити грошову компенсацію за 07 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році, та 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки;
- стягнути з територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік;
- стягнути з територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належної йому грошової компенсації за невикористані 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ( 16 років 05 місяців 13 днів) в сумі 113 216 грн. 55 коп.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
10 вересня 2021 року скаржник повторно звернувся до Верховного Суду.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові); 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судове рішення про повернення позовної заяви, позивач не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування норм процесуального права.
Суд наголошує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Таким чином, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись частиною третьою статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Ж. М. Мельник-Томенко
Н. В. Шевцова