27 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 420/12410/20
адміністративне провадження № К/9901/35072/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №420/12410/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №16-к від 16 жовтня 2020 року про звільнення позивача;
поновити позивача на посаді начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
стягнути з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 жовтня 2020 року по день фактичного поновлення на посаді;
зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату компенсації за невикористану відпустку за період з 26 листопада 2018 року по 26 листопада 2019 року та за період з 27 листопада 2019 року по 16 вересня 2020 року, а також за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби за період 2019 року та 2020 року.Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції в Одеській області №16-к від 16 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 19 жовтня 2020 року.
Стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 жовтня 2020 року по 17 лютого 2021 в сумі 35270,75 грн.
Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за період з 26 листопада 2018 року по 26 листопада 2019 року та за період з 27 листопада 2019 року по 16 вересня 2020 року, а також за невикористану додаткову відпустку за стаж державної служби за період 2019 року та 2020 рік.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 8714,14 грн.
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі представник відповідача посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Всупереч вищенаведеного, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку застосовано судами попередніх інстанцій неправильно та щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також не зазначено, як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У касаційній скарзі заявник цитує норми Закону України «Про державну службу» та норми КЗпП України, однак не зазначає конкретно норму права, щодо питання якої відсутній висновок Верховного Суду.
Крім того, скаржник зазначає підставу касаційного оскарження пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме необхідність відступлення від висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, проте не обґрунтовує вказану підставу.
Фактично, представник відповідача висловлює незгоду із прийнятими у справі №420/12410/20 судовими рішеннями та просить їх скасувати, однак не наводить належних підстав для можливості касаційного перегляду судових рішень у цій справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі №420/12410/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправним та скасування наказу повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак