23 вересня 2021 рокуСправа № 500/1743/21 пров. № А/857/15216/21 А/857/15217/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Затолочного В.С., Кушнерика М.П.
при секретарі судового засідання - Кардаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Приватного підприємства «Ростоки» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року та додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (суддя Мандзій О.П.,м.Тернопіль, повний текст рішення суду складено 29 червня 2021 року, 12 липня 2021 року відповідно),-
У квітні 2021 року Приватне підприємство «Ростоки» (далі - ПП) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - Головне управління) в якому просило:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у підтвердженні (наданні) ПП статусу платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021 та виключення його реєстру платників єдиного податку;
зобов'язати Головне управління відновити ПП у реєстрі платників єдиного податку, як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року позов задоволено.
Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління на користь ПП судові витрати, пов'язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, їх оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та вимоги про стягнення судових витрат.
В доводах апеляційної скарги з посиланням на окремі обставини справи вказує, що оскільки перевіряючи подані до 20 лютого декларації ПП контролюючим органом виявлено не дотримання позивачем приписів підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України (далі - ПК), а отже останнім не підтверджено намір перебувати на спрощеній системі оподаткування, що призводить до переведення його на загальну систему. Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу, то такі на думку апелянта є явно завищеними, не відповідають принципам розумності, обґрунтованості та є неспівмірними із складністю справи та обсягом виконаних робіт.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, до прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, були подані усі необхідні документи, передбачені нормами ПК, то у відповідача не існувало правових підстав для прийняття такого рішення, так як сам факт порушення строків подання таких документів, не визначається законом як підстава для анулювання реєстрації платником єдиного податку.
Ухвалюючи додаткове рішення, цей суд вказав, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена до відшкодування у розмірі 4000 грн є співмірною зі складністю справи та обсягом виконання відповідних робіт, що не спростовано відповідачем, а тому має бути стягнута з Головного управління за рахунок його бюджетних асигнувань
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи зроблені з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ПП зареєстровано з 03.03.1995, основний вид діяльності КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.7-10).
Відповідно до довідки Кременецького управління Головного управління від 27.07.2020 ПП у 2020 році перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності - платник єдиного податку четвертої групи (а.с.11).
З метою підтвердження статусу платника податку четвертої групи на 2021 рік позивачем подано до Головного управління ДПС у Тернопільській області наступні документи:
«звітну» податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 19.02.2021 №1 з Додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок», яка отримана контролюючим органом 19.02.2021, про що свідчить квитанція №2 (а.с.12-14);
«звітну» податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 19.02.2021 №2 з Додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок», яка отримана контролюючим органом 19.02.2021, про що свідчить квитанція № 2 (а.с.15-17);
«звітну» податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 19.02.2021 №3 з Додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок», яка отримана контролюючим органом 19.02.2021, про що свідчить квитанція № 3 (а.с.18-22);
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік від 19.02.2020 року, яка отримана контролюючим органом 19.02.2021, про що свідчить квитанція №2 (а.с.23-24);
«загальну звітну» податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 12.03.2021 №1 з Додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок», яка отримана контролюючим органом 12.03.2021, про що свідчить квитанція № 2 (а.с.25-29).
Враховуючи те, що податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи №1 від 12.03.2021 з Додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок» позивачем було подано несвоєчасно, 12.03.2021 ПП сплатило відповідний штраф на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК (а.с.30).
25.03.2021 на адресу підприємства надійшов лист Головного управління від 18.03.2021 №3976/6/19-00-18-05/6206 (далі - Лист), яким повідомлено про відмову позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік, мотивуючи тим, що за результатами перевірки поданого ПП до 20 лютого пакету документів для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, встановлено відсутність загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2021 рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок.
Одночасно повідомлено, що на підставі зазначеного вище, подану ПП до 20 лютого поточного року податкову звітність (податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи (звітні декларації), відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва) для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платниками єдиного податку на 2021 рік не визнано як податкова (а.с.31).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Пунктом 291.4 статті291 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що суб'єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.
Підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті298 ПК врегульовано, що у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.
Відтак, до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті298 ПК сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченомустаттею 46 цього Кодексу(підпункт 295.9.1пункту 295.9статті 295 ПК).
Відповідно до пунктів 299.1, 299.2статті299 ПК реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Згідно пункту 299.10 статті 299 ПК реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Згідно пункту 291.5 статті 291 ПК не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп:
291.5.1. суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:
1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);
2) обмін іноземної валюти;
3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин);
4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу;
7) діяльність з управління підприємствами;
8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж;
9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;
фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів;
страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;
представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
фізичні та юридичні особи - нерезиденти;
платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи:
суб'єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);
суб'єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, вин виноградних, вин плодово-ягідних та/або напоїв медових, вироблених та розлитих у споживчу тару малими виробництвами виноробної продукції з виноматеріалів виключно власного виробництва (не придбаних), отриманих шляхом переробки плодів, ягід, винограду, меду власного виробництва, а також крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб'єкта господарювання);
суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відтак, ПК передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (пункт 299.10 статті 299 ПК) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (пункт 291.5 статті291 ПК), але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 814/1394/15.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Пунктом 299.6 статті 299 ПК встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:
1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4. пункту 298.1 статті 298 цьогоКодексу.
Повноваження податкового органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією передбачені пунктом 48.7 статті 48 ПК, а саме: податкова звітність не визнається податковою декларацією у разі порушення будь-якої нормистатті 48 ПК. Зокрема, це відсутність обов'язкових реквізитів: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків тощо.
У даному випадку контролючим органом не було встановлено невідповідності поданих податкових декларацій вимогамстатті 48 ПК. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями не визнавати звітність, у зв'язку з пропущенням платником податку строку на подачу декларації, встановленого підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК (пропущення встановлених цією нормою строків).
Як встановлено судом першої інстанції, з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2021 році, 19.02.2021 ПП подано до Головного управління: «звітну» податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 19.02.2021 №1 з Додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок»; «звітну» податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 19.02.2021 №2 з Додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок»; «звітну» податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 19.02.2021 №3 з Додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок»; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік від 19.02.2020.
У подальшому 12.03.2021 позивачем подано «загальну звітну» податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи від 12.03.2021 №1 з Додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок», яка отримана контролюючим органом 12.03.2021, про що свідчить квитанція № 2.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем, до прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, були подані усі необхідні документи, передбачені як підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК так і підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК, то у відповідача не існувало правових підстав для прийняття такого рішення, так як сам факт порушення строків подання таких документів, не визначається законом як підстава для анулювання реєстрації платником єдиного податку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо обґрунтованості та законності прийняття додаткового рішення, то судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Так, 29.06.2021 на адресу суду першої інстанції надійшла заява представника ПП про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо вирішення питання про судові витрати з доказами на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. В обґрунтування вказаного зазначено, що правову допомогу ПП надано адвокатом Костовою Н.З. на підставі договору про надання правової допомоги, укладеного 23.11.2020 з адвокатським об'єднанням «Вдовиченко і партнери» (далі - Договір, АО відповідно), згідно з додатком від 29.03.2021 №2 гонорар за надання правової допомоги становить 4000 грн. Здійснення судових витрат позивачем підтверджується актом прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.06.2021 №2, а також платіжними дорученнями від 30.03.2021 №4989 на суму 4000 грн.
Заперечення щодо заявлених до стягнення з Головного управління судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходили.
За змістом частин першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).
Згідно частини третьої статті 134 КАС розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи видно, що 23.11.2020 між позивачем та АО укладено Договір, предметом якого є надання правової допомоги клієнту щодо захисту та представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів або надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта. Конкретні завдання прописуються в додатках до цього договору. Надання правової допомоги клієнту здійснюється від імені АО адвокатом Костовою Н.З. (а.с.71-72).
Умовами додатку від 29.03.2021 до Договору визначено, що в межах Договору АО надає правову допомогу клієнтові, з представництва його інтересів в судах з питань визнання протиправними дії Головного управління щодо відмови у підтвердженні (наданні) ПП статусу платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021 та зобов'язання Головного управління відновити ПП у Реєстрі платників єдиного податку, як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2021.
У відповідності до розділу 4 Договору клієнт зобов'язується оплатити в користь адвокатського об'єднання гонорар за надання правової допомоги, визначеної пунктом 1 цього додатку, в суді першої інстанції в розмірі 4000 грн.
Гонорар, вказаний в пункті 2.1 цього додатку включає оплату за: ознайомлення з наданою клієнтом документацією, підготовку та подання до Тернопільського окружного адміністративного суду позовної заяви, заяв по суті справи, інших заяв, клопотань, процесуальних документів, подання адвокатських запитів, що стосуються справи, отримання необхідних документів, ознайомлення з матеріалів справи, участь в судових засіданнях в суді першої інстанції, вчинення інших необхідних процесуальних дій для представництва клієнта в суді першої інстанції.
На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом на виконання Договору сторонами 24.06.2021 складено акт прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 4000 грн, з детальним описом робіт (наданих послуг), а саме: ознайомлення з наданою клієнтом документацією, підготовка і подання до Тернопільського окружного адміністративного суду позову про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії (з додатками) 29.03.2021 та 01.04.2021; участь в двох судових засіданнях в Тернопільському окружному адміністративному суді у справі №500/1743/21 20.05.2021 та 24.06.2021 року (а.с.74).
Гонорар за надання правової допомоги за Договором з додатком до нього №2 від 29.03.2021 позивачем оплачено платіжним дорученням від 30.03.2021 №4898 на суму 4000,00 грн (а.с.75-76).
Як підтверджено матеріалами справи, копію заяви про стягнення судових витрат представником позивача було направлено на адресу Головного управління, про що у матеріалах справи є відповідне документальне підтвердження. Про розгляд вказаної заяви відповідач також був завчасно повідомлений, що підтверджується розпискою уповноваженого представника від 06.07.2021. Однак жодних заперечень чи клопотань щодо незгоди із заявленим до відшкодування розміром чи зменшення витрат на правничу допомогу відповідач до суду не надіслав, у судове засідання повноважного представника не направив (а.с.70а, 80).
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена до відшкодування у розмірі 4000 грн. є співмірною зі складністю справи та обсягом виконання відповідних робіт, що не спростовано відповідачем, а тому має бути стягнута з Головного управління за рахунок його бюджетних асигнувань.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав стверджувати про інше.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року та додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді В. С. Затолочний
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 27 вересня 2021 року.