27 вересня 2021 рокуСправа № 260/1515/21 пров. № А/857/14665/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року (суддя Луцович М.М., м.Ужгород), -
22.04.2021 (здано на пошту) ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУПФ, ПФУ відповідно), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії з 80% до 70% при проведенні підвищення основного розміру раніше нарахованої пенсії позивачу з 01.01.2018;
зобов'язати ГУПФ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в основному розмірі 80 % сум грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018 здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії, з 01.01.2018 однією сумою;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові здійснити позивачу перерахунок пенсії на підставі наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України нової довідки про розмір грошового забезпечення від 01.03.2021 № 11/4071 (далі - ДПСУ, Довідка відповідно);
зобов'язати ГУПФ вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі наданої ДПСУ Довідки, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.04.2019 однією сумою.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФ щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 80% до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018. Зобов'язано ГУПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугу років із розрахунку 80 % від сум грошового забезпечення з 01.01.2018, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії ГУПФ щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно Довідки. Зобов'язано ГУПФ провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивача, на підставі Довідки, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі із покликанням на окремі обставини справи вказує, що позивачу було проведено перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення, визначеного відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України (далі КМУ) «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103), і чинної на час перерахунку редакції статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII). Зазначає, що Довідка, яка видана ДПСУ сама по собі не породжує право позивача на перерахунок, підставою перерахунку є нормативно-правовий акт КМУ, а за цих підстав позивачу вже було проведено належний перерахунок пенсії. Також вказує, що суд першої інстанції не вжив вичерпних заходів щодо витребування усіх необхідних доказів та фактично вирішив справу на підставі недопустимих доказів. Крім того, апелянт вважає, що зобов'язуючи здійснити перерахунок із складових по конкретній довідці не перевіривши достовірності вказаній в ній складових, суд першої інстанції перевищив свої повноваження, перебравши на себе дискреційні повноваження органу ПФУ. Апелянт також посилається на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, що є підставою для залишення без розгляду відповідної частини позовних вимог.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що положення статті 13 Закону №2262-XII, яким встановлено розмір пенсії, виходячи з 70% грошового забезпечення, можуть застосовуватися лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто дати набрання чинності відповідної редакції Закону, та стосуються саме питань призначення пенсії, а не її перерахунку, оскільки до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави саме перерахунку пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону №2262-XII. Крім того, з 05.03.2019 (з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18) виплата пенсій військовослужбовцям повинна була проводитись з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Наголошує, що у зв'язку з направленням на адресу відповідача Довідки, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення з 01.04.2019.
Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору, відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане судове рішення не може бути залишене без змін, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог фактично не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не має права робити висновки щодо цієї частини рішення суду.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ та з 03.08.2013 отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивачу відповідно до Постанова №103 з 01.01.2018 здійснено з 01.04.2018 перерахунок пенсії виходячи з 70% грошового забезпечення, яка набула такого вигляду: посадовий оклад 4510 грн; оклад за військове звання 1340 грн; процентна надбавка за вислугу років 45% 2632,50 грн; всього 8482,50 грн. Основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення, в підсумку розмір пенсії складає 3069,78 грн (а.с.17).
Відповідач листом від 27.01.2021 №0700-0202-8/3192 (далі - Лист) повідомив позивача, що перерахунок пенсії з 01.01.2018 йому здійснений за чинною на цю дату редакцією Закону №2262-XII і на сьогоднішній день становить 70 % грошового забезпечення (а.с.16).
За результатами звернення позивача ДПСУ 12.03.2021 останньому надіслано Довідку для перерахунку пенсії (а.с.14-15).
25.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі Довідки, яку надіслав до ГУПФ разом із цією заявою (а.с.20).
12.04.2021 ГУПФ листом № 1434-1316/Ш-02/8-0700/21 (далі - Лист-1) надало відповідь позивачу де зазначило, що після визнання протиправними та нечинними пунктів 1-2 Постанови № інших рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсій у відповідності до статті 63 Закону №2262-ХІІ Урядом не приймалось. Враховуючи вищевикладене, підстав у ГУПФ для здійснення такого перерахунку, на сьогоднішній день немає. Крім того, Довідка надана ДПСУ повернута уповноваженому органу без виконання (а.с.21).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ визначено Законом №2262-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статтею 63 якого встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом надасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених КМУ.
Стаття 13 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Позивачу, як було встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, пенсія призначена, виходячи із 80% сум грошового забезпечення з 03.08.2013.
У статтю 13 Закону №2262-XII вносились зміни Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» від 01.04.2014 (далі Закон №1166- VII), внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні обмежено до 70%.
Тобто, зміна встановленого максимального розміру пенсії здійснювалась вже після призначення позивачу пенсії.
Згідно з частиною першою статті 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом №1166-VIІ зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону №2262-XII максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01.01.2018, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Зважаючи на те, що позивач набув право на пенсію у розмірі 80 % від суми грошового забезпечення з моменту призначення пенсії, відповідно до статті 22 Конституції України не допускається звуження права позивача на перерахунок розміру пенсії у меншому відсотковому відношенні.
Крім того, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції враховує, що 16 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у зразковій справі № 240/5401/18 (провадження № 11-198заі19), в якому дійшла висновку, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону 2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються КМУ. Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами КМУ. Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону 2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
На підставі викладеного, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо зниження відсотку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 77 % до 70%.
Стосовно посилання відповідача на пропуск строків звернення до суду, в частині вимог щодо відсоткового розміру пенсії, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами першою та другою статті 122 КАС (в редакції, чинній на 01.01.2018 та на момент звернення до суду із цим позовом) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, апеляційний суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Як видно з матеріалів справи, з 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021 пенсія позивача обраховується виходячи із грошового забезпечення 70%. Зважаючи на те, апеляційний суд вважає, що з дати першого перерахунку (01.01.2018) до дати звернення до суду з позовом позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Проте з адміністративним позовом про здійснення перерахунку та виплати пенсії за вищевказаний період позивач звернувся лише 22.04.2021, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що отримання позивачем Листа відповідача від 27.01.2021 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Такий висновок відповідає правовій позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо позовні вимоги ОСОБА_1 в період з 01.01.2018 по 21.10.2020 слід залишити без розгляду, оскільки такі подані з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС.
Статтею 319 КАС встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 8 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частин третьої, четвертої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, встановлено, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом і нею не заявлено про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 КАС.
Задовольняючи позов, у відповідній частині суд першої інстанції, цих обставин не врахував та не дав їм належної оцінки, що є безсумнівною підставою для скасування рішення суду в частині визнання протиправними дій ГУПФ щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років позивачу з 80% до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 та зобов'язання відповідача з 01.01.2018 здійснити відповідні дії, та прийняття постанови про залишення позовних вимог без розгляду у відповідній частині позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги необхідно задовольнити частково шляхом зобов'язання ГУПФ здійснити перерахунок та провести виплату пенсії позивачу у розмірі 80 % грошового забезпечення починаючи з 22.10.2020, з урахуванням проведених виплат.
Щодо позовних вимог про перерахунок пенсії на підставі оновленої Довідки з 01.04.2019, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини вісімнадцятої статті 43 Закону №2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Пунктом 1 Порядку №45 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-XII, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених КМУ.
30.08.2017 КМУ прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 1 Постанови №103 відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII у первинній редакції постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704.
При цьому, пункт 2 вказаної Постанови передбачав поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії, а саме: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Пунктом 6 зазначеної Постанови внесено зміни до постанов КМУ, зокрема, пункт 5 Постанови №45 викладено у такій редакції: під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Однак, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (далі Судові рішення), визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18, Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року, серед іншого вказав на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-XII вказує на те, що наявність у КМУ права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Отже, із набранням законної сили вище наведеними Судовими рішеннями виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 6 серпня 2019 року у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року, а також у рішенні Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі №160/8324/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року.
В той же час, алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 не змінився.
«Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»», затверджено постановою правління ПФУ від 30.01.2007 №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 15.02.2007 за №135/13402; далі - Порядок №3-1) відповідно до пункту 4 якого заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Виходячи зі змісту пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте КМУ, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі №553/3619/16-а, 15 липня 2020 року у справі №520/3360/19.
Отже, право позивача на перерахунок пенсії з 05.03.2019 є беззаперечним, а передумовою для проведення перерахунку є оформлення Довідки ДПСУ на виконання рішення Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19.
З матеріалів справи видно, що видана ДПСУ Довідка направлена останнім на адресу ГУПФ, проте відповідачем так і не проведено перерахунок пенсії.
Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Згідно з частиною другою статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання скаржника на не прийняття нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII, після 05.03.2019 та не передбачення чинним законодавством індивідуального перерахунку пенсій військовослужбовцям за їхньою заявою та згідно з долученими довідками про розмір грошового забезпечення, як на підставу відмови у задоволенні заяви позивача.
Відповідач, зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що визнання нечинними в подальшому пунктів 1, 2 Постанови №103 Судовими рішеннями, не може мати наслідком зобов'язання відповідача до вчинення певних дій щодо повторного проведення перерахунку пенсії позивача, та те, що визнання протиправним та нечинними змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не зумовлює автоматичне відновлення дії попередньої редакції норм Порядку №45, фактично не погоджується з висновками Верховного Суду у зразковій справі та ставить під сумнів зроблені висновки у рішенні Верховного Суду та Постанові Великої Палати Верховного Суду щодо чинності та застосування Порядку №45 та наявності права у пенсіонерів, що отримують пенсію за вислугу років, на перерахунок пенсії з 01.04.2019.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19 було надано оцінку зазначеним доводам та зроблено висновок про їх необґрунтованість.
Щодо доводів скаржника, що суд першої інстанції не вжив вичерпних заходів щодо витребування усіх необхідних доказів та фактично вирішив справу на підставі недопустимих доказів (не з'ясував, чи позивач взагалі звертався із заявою встановленого зразка до пенсійного органу; чи подавалась довідка позивачем особисто; чи є рішення пенсійного органу про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивачу), то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте КМУ, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ, що передбачено статтею 63 Закону №2262-XII.
Як вбачається з матеріалів справи, Довідка була підготовлена і надіслана ДПСУ відповідачу, однак останнім така була залишена без виконання.
Таким чином, дані обставини спростовують посилання скаржника про те, судом першої інстанції не вжито вичерпних заходів щодо витребування усіх необхідних доказів та що справу вирішено на підставі недопустимих доказів.
Щодо посилань скаржника про те, що суд фактично перебрав на себе дискреційні повноваження органу ПФУ шляхом зобов'язання останнього без перевірки коректності вказаних у довідці складових грошового забезпечення здійснити перерахунок пенсії позивача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Слід зазначити, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Також, оскаржуване рішення ГУПФ про відмову в проведенні перерахунку пенсії мотивоване лише посиланням на відсутність нормативної бази для здійснення перерахунку і не містить жодних посилань на невідповідність форми чи змісту довідки або на відсутність необхідних для перерахунку документів.
Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи апелянта щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
КАС є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон №2262-XII.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
У ході розгляду справи встановлено, що перерахунок розміру пенсії позивачу у зв'язку з набуттям законної сили Судовим рішенням, не проведений саме з вини державних органів, на яких покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу. Тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 01.04.2019 є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини третьої статті 51 Закону №2262-XII.
У розрізі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає покликання ГУПФ на пропуск позивачем строку на звернення до суду з цим позовом неприйнятним, оскільки не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, тому шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС у цьому випадку не застосовується.
Більше того, такий строк не пропущений, оскільки він обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, в даній ситуації його слід обчислювати з моменту надання відповіді у Листі-1, яким ГУПФ відмовило у проведенні перерахунку пенсії, тобто з 12.04.2021.
З огляду на викладене, зважаючи на аргументи сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення цієї частини позову в повному обсязі.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення) та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині оскаржуваних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 80% до 70% грошового забезпечення з 01 січня 2018 року та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років із розрахунку 80 % від сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат скасувати та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 80% до 70% грошового забезпечення з 22 жовтня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років із розрахунку 80 % від сум грошового забезпечення з 22 жовтня 2020 року, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 1 січня 2018 року по 21 жовтня 2020 року залишити без розгляду.
В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 27 вересня 2021 року.