21 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/549/21 пров. № А/857/9078/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судового засідання Гром І.І.,
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: Золотухін О.О.
представник відповідача: Пазин С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі № 380/549/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про зобов'язання вчинити певні дії,
суддя в 1-й інстанції - Москаль Р.М.,
час ухвалення рішення - 16 год 18 хв.,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 30.04.2021,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним використання журналу обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками взводу №2 роти №1 батальйону №2 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 22.10.2019 за інв. №1704 та зобов'язання уповноважених осіб Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції видали (знищити) аркуш з персональними даними з журналу обліку Індивідуально виховних робіт з співробітниками взводу №2 роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 22.10.2019 за інв. №1704.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що обробка командиром батальйону його персональних даних без його згоди (шляхом заведення в журналі обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області ДПП сторінки, що містить його фотографію, П.І.Б., дані про місце проживання, сімейний стан, освіту тощо) є протиправною та такою, що порушує його немайнові права, «відібравши в нього немайнову власність». Вказує, що командир не має повноважень заводити згаданий журнал, а описана обробка персональних його даних є невиправданим втручанням в його приватне життя, гарантоване статтею 8 Європейської конвенції з прав людини та статтею 32 Конституції України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було встановлено всі обставини, які містяться в матеріалах справи. Зазначає, що мета обробки персональних даних має бути сформованою в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних та відповідати про захист персональних даних. Крім того, суд не врахував те, що обмеження реалізації конституційних прав і свобод мають встановлюватися виключно Конституцією та законами України, легітимність такої мети повинна бути обумовлена суспільною необхідністю, а не свавільним способом реалізації посадових обов'язків командира батальйону. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку щодо персональних даних, які містяться в журналі обліку порівнюючи їх з можливим зберіганням в його особовій справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України).
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Встановлено, що на підставі рішення командира батальйону №2 УПП у Львівській області в підрозділах цього батальйону (взводах) ведуться журнали обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками, зареєстровані 22.10.2019 в Журналі обліку журналів УПП у Львівській області (а.с.12-13).
В журналі обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції інв. №1704 (а.с.16-18) містяться сторінка (аркуші журналу 29-30) з відомостями про ОСОБА_1 (П.І.Б., фото, посада, реквізити посвідчення, жетона, зброї, освіта, адреса місця проживання, телефон) та про проведені з ним індивідуально-виховні бесіди 02.11.2019, 20.12.2019, 31.10.2020.
31.10.2020 командир роти зафіксував в журналі проведення бесіди з ОСОБА_1 на предмет необхідності дотримання службової дисципліни в частині виконання усного наказу командира батальйону про необхідність прибувати на інструктаж перед заступленням на службу в однострої поліцейського, в тому числі в жилеті спеціальному. ОСОБА_1 після проведеної бесіди власноручно вписав в журнал про незгоду з проведеною бесідою, оскільки йому не було надано підтвердження існування такого наказу, а після ознайомлення з висновком службового розслідування від 28.10.2020 він не встановив, якого числа був виданий такий наказ; тому просив надати письмовий наказ з метою його подальшого оскарження.
Надалі позивач звернувся до начальника УПП у Львівській області із запитом про надання публічної інформації від 31.10.2020 (а.с.17), серед поставлених питань просив повідомити про підстави створення та використання, реєстрації та початку використання журналу обліку індивідуально-виховних робіт (а.с.17), на який отримав відповідь від 06.11.2020 (а.с.23) та документи на 74 аркушах.
02.12.2020 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Кабінету Міністрів України щодо неправомірного ведення окремими працівниками УПП у Львівській області згаданого журналу, на яку отримав відповідь від 29.12.2020 (а.с.12).
Не погоджуючись із використанням командиром батальйону №2 УПП у Львівській області обліку журналу індивідуально-виховних робіт та внесення його персональних даних без його згоди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що для обробки персональних даних на підставі закону згода суб'єкта персональних даних не потрібна, тому її наявність чи відсутність в контексті обставин цієї справи не має жодного значення. При цьому, перебування особи на публічній службі покладає на неї додаткові обов'язки, пов'язані з її статусом, тому позиція позивача про необхідність отримання командиром його згоди на фіксацію проведеної з ним як поліцейським виховної роботи, є помилковою.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних»; конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України «Про інформацію»).
Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоровя , а також адреса, дата і місце народження.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Сфера діловодства в Національній поліції України регламентується підзаконним нормативним актом Інструкцією №414, яка прямо передбачає можливість ведення Журналів обліку для цілей діловодства, тобто фіксації виконання повноважень та завдань.
В підпункті 42 пункту 6 розділу 2 Інструкції №414 перелічено основні журнали, які необхідно мати для ведення діловодства в органі чи підрозділі поліції, а в підпункті 43 передбачено, що у процесі ведення діловодства за потреби заводять інші журнали обліку.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 № 2337-VIII далі - Дисциплінарний статут) визначає, що керівник це службова особа поліції, наділена правами та обов'язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.
Керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень (пункт 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту).
Вказане підтверджується змістом Посадової інструкції командира батальйону УПП у Львівській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.12.2017 №6086 (а.с. 19-22).
Журнал обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції в розумінні статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» є базою персональних даних у формі паперової картотеки, що містить відомості про співробітників підрозділу поліції (взводу) та проведені командиром з цими особами індивідуально-виховні бесіди.
У підпункті 42 пункту 6 Розділу ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20.05.2016 № 414 визначено основні журнали, які необхідно мати для ведення діловодства в органі чи підрозділі поліції. Разом з тим, у підпункті 43 пункту 6 розділу ІІ Інструкції визначено, що у процесі ведення діловодства, за потреби заводять інші журналу обліку.
Крім того, здійсненою перевіркою, котра проводилась Департаментом патрульної поліції Національної поліції України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 02.12.2020 №К-21321, не встановлено відомостей, які б вказували на примушування старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 заповнювати зазначений журнал. Також, не встановлено фактів здійснення протиправних дій окремими працівникам УПП у Львівській області ДПП , внаслідок чого могли бути порушені права старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ..
Таким чином, проведення профілактичної виховної роботи, а також контроль за станом та дотриманням службової дисципліни Дисциплінарним статутом (тобто законом) віднесені до обов'язків командира, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що запровадження на підставі Інструкції №414 журналу, в якому фіксується проведена виховна робота, що дозволяє контролювати стан її здійснення, в розумінні Закону України «Про захист персональних даних» є обробкою персональних даних на підставі закону.
Відтак, на переконання колегії суддів для обробки персональних даних на підставі закону згода суб'єкта персональних даних не потрібна, тому її наявність чи відсутність в контексті обставин цієї справи не має жодного значення.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вірно вказав, що підлеглі поліцейські цілком можуть передбачати, що виконання обов'язків з проведення виховної роботи може фіксуватись командиром, зокрема у формі ведення відповідного журналу.
При цьому, колегія суддів враховує, що журнал обліку індивідуально-виховних робіт з співробітниками взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції зареєстрований у відповідному Журналі обліку журналів (а.с.12-13), а тому відповідачем дотримано всі необхідні формальності щодо його запровадження.
Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про захист персональних даних» наділяє суб'єкта персональних даних правом вимагати знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно.
Таким чином, позивач як суб'єкт персональних даних вправі вимагати від Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції як розпорядника бази персональних даних вилучення певних відомостей про нього, якщо вважає їх обробку незаконною. В свою чергу розпорядник персональних даних повинен або видалити персональні дані заявника, або довести законність зберігання цих відомостей.
На думку колегії суддів, позивачем не доведено незаконність мети запровадження журналу обліку індивідуально-виховних робіт, також не аргументовано яким чином ведення даного журналу командиром батальйону №2, порушило немайнові права позивача та здійснило втручання в особисте життя, адже зберігання персональних даних поліцейського в журналі обліку індивідуально-виховних робіт не порушує право поліцейського на повагу до його особистого життя.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі № 380/549/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 27 вересня 2021 року