27 вересня 2021 року Справа №480/1011/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1011/21 за позовом ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), в якій просить суд:
- визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 року по 2017 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 року по 2017 рік включно року виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом у 5-му прикордонному загоні Східного регіонального управління державної прикордонної служби України. Наказом від 18.12.2017 №258-ОС позивача виключено зі списків особового складу загону у зв'язку зі звільненням з військової служби. Відповідно до займаної посади позивач мав право на отримання додаткової оплачуваної відпустки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 - за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. Як вказує позивач, станом на день прийняття наказу про звільнення та виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 року по 2017 рік, передбаченої ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.
Позивач вважає вказані дії протиправними та зазначає, що невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15.02.2021 відкрито провадження в даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що з урахуванням п. 17 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в особливий період припинено надання додаткових відпусток. Тому з огляду на дію особливого періоду та вимог п. 19 ст.10-1 Закону, позивач не мав права на додаткову відпустку, що передбачена ч. 4 ст. 10-1 під час проходження військової служби. Також представник відповідача вважає, що норма п. 14 статті 10-1 Закону щодо грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки стосується лише військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби.
Крім того зазначає, що позивач жодного разу не звертався до Сумського прикордонного загону з заявою нарахувати та виплатити грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищенням нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 по 18.12.2017, а Сумський прикордонний загін жодного разу не відмовляв в такій заяві ОСОБА_1 .
Також відповідач повідомляє, що згідно довідки відділу кадрів Сумського прикордонного загону, за час проходження служби у 2016-2017 роках за ОСОБА_1 рахувалось 3 дні невикористаної додаткової відпустки.
Разом з цим, відповідач звертає увагу суду на те, що згідно копій військового квитка серія НОМЕР_2 , який є додатком до позову ОСОБА_1 , до 01.07.2015 він проходив військову службу в в/ч НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), але ІНФОРМАЦІЯ_3 , як відповідач, не має інформації чи надавалась ОСОБА_1 щорічна додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з 2013 по 30.06.2015, та чи взагалі мав право ОСОБА_1 на таку відпустку.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів, викладених у відзиві відповідачем, підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Додатково зазначив, що після переведення позивача на службу до 5-го прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ), до цього ж підрозділу ДПСУ направлено і особову справу і грошовий атестат позивача. Отже твердження відповідача щодо необізнаності про наявне у позивача право на відпустку не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
На виконання вимог ухвали суду від 28.07.2021 про витребування доказів, відповідачем до суду надано витяги з наказів щодо проходження військової служби ОСОБА_1 у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 (в/ч НОМЕР_1 ) з 01.07.2015 до 18.12.2017 (а.с.49-55) .
Наказом начальника Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 22.07.2017 №238-ОС звільнено з військової служби за пунктом «и» (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем), ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» прапорщика ОСОБА_1 дільничного інспектора прикордонної служби відділу прикордонної служби «Середина Буда» ІІ категорії (тип Б) (а.с.54).
Наказом начальника Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18.12.2017 №258-ОС виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 дільничного інспектора прикордонної служби відділу прикордонної служби «Середина Буда» ІІ категорії (тип Б) з 18.12.2017 (а.с.55).
Звернувшись до суду позивач просить зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я як такого, що займав посади, перебування на яких дає право на отримання вказаної відпустки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі по тексту - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року (далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з абз. 1-2 ч. 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" затверджено, зокрема "Перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку".
Тобто право на щорічну додаткову відпустку у військовослужбовців, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, виникло з 2012 року, з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.08.2012 № 702.
З матеріалів справи суд вбачає, що позивач проходив військову службу у Сумському прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України:
- з 01.07.2015 на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - чергового відділення управління службою відділу прикордонної служби «Велика Писарівка» ІІІ категорії (тип Б) (а.с.49);
- з 05.10.2016 на посаді і н с п е к т о р а п р и к о р д о н н о ї с л у ж б и 2 к а т е г о р і ї - д о з и м е т р и с т а 1 в і д д і л е н н і і н с п е к т о р і в п р и к о р д о н н о ї с л у ж б и відділу прикордонної служби «Велика Писарівка» ІІІ категорії (тип Б) (а.с.50);
- з 06.01.2017 на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - старшого оператора відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби «Велика Писарівка» ІІІ категорії (тип Б) (а.с.51);
- з 14.06.2017 на посаді д і л ь н и ч н о г о і н с п е к т о р а п р и к о р д о н н о ї с л у ж б и 2 к а т е г о р і ї в і д д і л е н н я д і л ь н и ч н и х і н с п е к т о р і в п р и к о р д о н н о ї с л у ж б и відділу прикордонної служби «Славгород» IV категорії (тип В) (а.с.52);
- з 22.09.2017 по 18.12.2017 на посаді д і л ь н и ч н о г о і н с п е к т о ра п р и к о р д о н н о ї с л у ж б и 2 к а т е г о р і ї в і д д і л е н н я д і л ь н и ч н и х і н с п е к т о р і в п р и к о р д о н н о ї с л у ж б и відділу прикордонної служби «Середина Буда» IІ категорії (тип Б) (а.с.53-55).
Відповідно до п.п. 5, 12 додатку 4 Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, посада і н с п е к т о р а п р и к о р д о н н о ї с л у ж б и 2 категорії - дозиметрист у відділеннях інспекторів прикордонної служби та дільничного інспектора прикордонної служби 2 категорії у відділеннях (групах) дільничних інспекторів прикордонної служби відносяться до посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням.
Відтак, позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи посади, зокрема, у періоди з 05.10.2016 по 05.01.2017 та з 14.06.2017 по 18.12.2017, визначені додатком 4 до Постанови № 702, під час проходження служби мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
При цьому відповідно до матеріалів справи та відзиву на позовну заяву, додаткова відпустка, пов'язана з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за вказані періоди позивачу не надавалась, відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та при звільненні не виплачувалась компенсація за невикористані календарні дні зазначеної додаткової відпустки.
Посилання відповідача на п. 19 ст. 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка на його думку виключає можливість надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 ст. 10-1 Закону, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з наступним.
Так, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Тобто на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.202 № 702.
Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 по зразковій справі № 620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін.
Зважаючи на вказане, судом критично оцінюються і не можуть бути сприйняті доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву про те, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані дні додаткової відпустки.
При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 05.10.2016 по 05.01.2017 та з 14.06.2017 по 18.12.2017, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання протиправною такої бездіяльності відповідача та зобов'язання відповідача нарахувати на виплатити грошову компенсацію такої відпустки за період з 05.10.2016 по 05.01.2017 та з 14.06.2017 по 18.12.2017 пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Постанови №702 підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації додаткової відпустки та зобов'язання нарахувати грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки за період з 2013 року по 04.10.2016 та з 06.01.2017 по 15.06.2017, на підставі наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 2013 по 30.06.2015 проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 (яка не є стороною по справі) і, крім того, у суду відсутні будь-які докази того, що за вказаний період позивач мав право (і не використав дане право) на щорічну додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
У період з 01.07.2015 по 04.10.2016 позивач у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України займав посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - чергового відділення управління службою, а у період з 06.01.2017 по 15.06.2017 - посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - старшого оператора відділення технічних засобів охорони державного кордону, які не передбачені Постановою №702, як посади виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.
Отже, підстави для задоволення в цій частині позовних вимог відсутні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ВН № 000695 (а.с. 15), договір про надання правової допомоги від 20.01.2021 №17-01/21 (а.с. 13-14), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 15-01/21 від 22.01.2021 (а.с. 16), квитанцію до прибуткового касового ордера № 10-01/21 від 22.01.2021 про сплату ОСОБА_1 адвокату Осьмакову О.А. 1000 грн. (а.с. 17).
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, для розгляду справи адвокат у судові засідання не з'являвся, надані адвокатом послуги зводилися виключно до формування позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 500 грн.
Крім цього, керуючись ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань 5-го прикордонного загону суму судового збору в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 05.10.2016 по 05.01.2017 та з 14.06.2017 по 18.12.2017, станом на день звільнення зі служби 18.12.2017.
Зобов'язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 14321759) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, за період з 05.10.2016 по 05.01.2017 та з 14.06.2017 по 18.12.2017 пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України(в/ч НОМЕР_1 ) (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець