27 вересня 2021 року Справа № 480/3370/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3370/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про не надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 08 лютого 2021 року про проведення перерахунку пенсії з 5-ти кратного розміру мінімальної заробітної плати відповідного року 2021 згідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України про не надання відповіді ОСОБА_1 на заяву від 06 березня 2020 року щодо надання перерахунку пенсії, проведеного відповідачем згідно заяви позивача від 08.02.2021 відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , згідно заяви від 30 березня 2021 року про проведення перерахунку з 01 травня 2019 року і в подальшому пенсії з 5-ти кратного розміру мінімальної заробітної плати відповідного року згідно до ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 01 травня 2019 року і по даний час перерахунок та виплату основної державної пенсії з урахуванням виплачених сум, ОСОБА_1 на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як добуток п'яти мінімальних заробітних плат відповідних років встановленої Законом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що належить до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорії) зі встановленням 2 групи інвалідності. У березні 2021 року, враховуючи рішення Коституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №1-р(ІІ)/2019, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, з 01.05.2019. Однак, перерахунок не проведено. Крім того, позивач зауважує, що звертався до відповідача з аналогічними заявами 08.02.2021 і 06.03.2021, однак жодної відповіді не отримав. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача порушує його право на соціальний захист.
Ухвалою суду від 22.04.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 зупинено провадження у справі № 480/4294/20 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 520/12609/19, провадження №Пз/9901/22/19.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 поновлено провадження у даній справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорії), особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 5), посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
08.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно дo ч. 3 ст. 59 Закону України №796-ХІІ, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с. 7).
Рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 09.02.2021 № 62 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що пункт 9-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210 передбачає обчислення розміру пенсії за відповідною формулою, а не в розмірі п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с. 42).
Листом Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.02.2021 № 1800-0306-8/7879 позивача повідомлено про відмову у перерахунку пенсії (а.с. 48).
06.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою, в якій просив надати перерахунок пенсії, проведений згідно заяви позивача від 08.02.2021 відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України №796-ХІІ (а.с. 43).
У відповідь на вказану заяву відповідач разом із листом від 19.03.2021 № 1800-0306-8/15139 надав позивачу завірену копію рішення № 62 від 09.0.22021 про результат розгляду заяви про перерахунок пенсії від 08.02.2021 (а.с. 47).
30.03.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно дo ч. 3 ст. 59 Закону України №796-ХІІ, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с. 18), однак відповідач не провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Пенсійні правовідносини є одним із видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Положенням статті 1 Закону №1788-XII встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 цього Закону визначені, зокрема такі види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Аналогічні приписи закріплено і у статтях 9, 10 Закону №1058-IV.
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку, відповідно статті 6 Закону №1788-XII.
Статтею 15 Закону №1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Як згадано вище, позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до вимог статті 54 Закону №796-XII.
Закон №796-XII спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних із цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 9 Закону №796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Частиною першою статті 54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
З наведених вище обставин та нормативного регулювання можна виснувати, що оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та має інвалідність ІІІ групи по захворюванню, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до статті 54 Закону №796-XIІ він має право на пенсію по інвалідності.
Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у статті 59 Закону №796-ХІІ.
Зокрема, цією статтею у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно із цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначеними законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Відтак можна стверджувати, що частина третя статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, визначала лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Згодом ця норма закону зазнала змін. Законом №2148-VIII статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено в новій редакції, за якою пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно із цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Закон №2148-VIII в частині зазначених змін згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями набрав чинності з 01 жовтня 2017 року.
Отже, Закон №2148-VIII розширив перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Верховний Суд в ухвалі від 08 травня 2018 року у справі №820/1148/18 виклав висновки стосовно того, що для отримання пенсії за частиною третьою статті 59 Закону особа має відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону №796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань.
Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року №1210 затверджений Порядок № 1210 відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону №796-ХІІ.
Постановою КМУ від 15 листопада 2017 року №851 Порядок №1210 доповнено пунктом 91, зі змісту якого випливає, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою. Зазначено також, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням №1-р(П)/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, - визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 26 квітня 2019 року.
З огляду на це чинними з 26 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення № 1-р(ІІ)/2019 змінено положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширюється порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.
Отже, особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з частиною третьою статті 59 Закону №796-XII з 26 квітня 2019 року.
Постановою КМУ від 26 червня 2019 року № 543 абзац перший пункту 91 Порядку №1210 викладено у редакції, за якою за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою. Нова редакція цього пункту передбачала також, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Так, правила частини третьої статті 59 Закону №796-XII в редакції Закону №2148-VIII не містять чітких, конкретних й однозначних положень, які би вимагали виплачувати пенсію по інвалідності пенсіонерам з числа військовослужбовців, які брали участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, у твердих (абсолютних) розмірах (величинах) без застосування будь-яких формул, передбачених статтю 54 цього Закону, тобто, простіше кажучи, лише в розмірі одного мінімального розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року, помноженого на кратне число п'ять, і все.
Отже, дотримуючись положень частини другої статті 152 Конституцій України, за якою закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, потрібно також констатувати, що чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року. Відтак треба визнати, що фактично внаслідок негативного правотворення після Рішення КСУ положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII про умови та порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначені положеннями цієї норми Закону, зазнали змін і стали поширювати свою дію не тільки на військовослужбовців дійсної строкової служби, але й на військовослужбовців із числа військовозобов'язаних, призваних на військові збори.
Таким чином, особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби та мають інвалідність внаслідок цього, вправі очікувати на обчислення пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно з частиною третьою статті 59 Закону №796-XII з 26 квітня 2019 року.
Так, судом встановлено, що позивач має статус особи, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності на умовах, встановлених статті 54 Закону №796-XII.
Отже, обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону №796-XI підлягає з дати звернення із заявою виходячи з того, що означеною законодавчою нормою передбачено, що обчислення пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону №796-XII, в розмірі, який обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, можливе лише за бажанням пенсіонера.
Отже, саме активні, вольові усвідомлені дії пенсіонера - звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, можуть посвідчувати бажання останнього стосовно такого обчислення його пенсії.
Відтак можна підсумувати, що обчислення і призначення державної пенсії по інвалідності відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону №796-XI з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відбувається не автоматично, а потребує зовнішньо вираженого письмового бажання пенсіонера отримувати такого виду пенсію. Лише після подання заяви відповідної форми та змісту виникає право пенсіонера на обчислення та призначення йому пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, позивач з 26 квітня 2019 року мав право на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до положення частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, проте для реалізації такого права, як зазначено судом вище, необхідним є звернення із відповідною заявою.
Зважаючи на зазначене вище у відповідача не було підстав для здійснення такого перерахунку з 25 квітня 2019 року з огляду на те, що відповідна заява позивача подана пізніше.
Отже, оскільки позивач лише в лютому 2021 року виявив бажання отримувати основну державну пенсію по інвалідності виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, суд доходить висновку, що обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача підлягає з дати його звернення з відповідною заявою, а тому вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 01 травня 2019 року не підлягають задоволенню.
Поряд із цим, за зверненням позивача пенсійний орган прийняв відмову у здійсненні перерахунку пенсії згідно заяви позивача від 08.02.2021, проте здійснив перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати з 01 липня 2019 року, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 04.07.2021 № 959250106794 (а.с. 50-51).
Тобто у спірних відносинах відповідач як суб'єкт владних повноважень, якому позивач спрямував заяву, що підлягала розгляду із прийняттям рішення, вчинив дії, що полягають у розгляді заяви по суті та прийнятті рішення.
При цьому, суд зауважує, що перерахунок пенсії позивача по інвалідності, виходячи з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року було правомірно здійснено за формулою, передбаченою п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.
Як встановлено судом, відповідач при обчисленні пенсії виходив з того, що основний розмір пенсії позивача підлягає обчисленню за формулою, визначеною пунктом 9-1 Порядку № 1210.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Перерахунок пенсії позивача проведений за формулою, що передбачена п. 9-1 Порядку № 1210 і наведені вище положення Порядку не скасовані та є чинними.
Застосування формули, передбаченої Порядком № 1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується також зі змістом ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Тобто, за Законом 796-XII умови, порядок призначення пенсії по інвалідності визначаються актами Кабінету Міністрів України (ч. 3 ст. 54), і розмір пенсії може бути обчислений, з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, Закон 796-XII та Закон № 2262 не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні №3-рп/2012 від 25.01.2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у вказаній категорії справ (предметом спору є обчислення пенсії по інвалідності, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ), при розгляді 20 травня 2020 року зразкової справи №520/12609/19 (адміністративне провадження № Пз/9901/22/19).
Також, суд вважає, що відсутня протиправна бездіяльність відповідача стосовно не надання відповідей на заяви ОСОБА_1 від 08.02.2021, від 06.03.2021, оскільки матеріалами справи належним чином підтверджується, що вказані заяви були розглянуті Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та листами від 11.02.2021 № 1800-0306-8/7879 (а.с. 48) та від 19.03.2021 № 1800-0306-8/15139 (а.с. 47) позивачу були надані відповіді.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем оскаржувані дії вчинено у відповідності до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко