Справа № 627/1117/20
15 вересня 2021 року смт Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючого - Вовк Л. В.
з участю секретаря - Полешко О. С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Куца К. К. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Фацелія» про усунення перешкод користування майном та скасування державної реєстрації та за зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Фацелія» до ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі дійсним ,
У грудні 2020 року позивачОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Фацелія» ( далі - ПСП «Фацелія» ) про усунення перешкод користування майном та скасування державної реєстрації , в якому вказує, що їй належить земельна ділянка площею 3,6648 га ,з кадастровим номером 6323584200:01:001:0311, яка розташована на території Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Земельну ділянку орендує відповідач, але договору оренди землі позивач не підписувала, а тому просить усунути перешкоди в користуванні належної їй на праві приватної власності земельною ділянкою ; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323584200:01:001:0311, номер запису про інше речове право : 5604199 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12942646 від 11.05.2014 року та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.
У лютому 2021 року позивач ПСП «Фацелія» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі дійсним, в обгрунтування вимог якого зазначив , що в 2013 р. ОСОБА_3 звернулася до ПСП «Фацелія» з пропозицією укласти договір оренди землі площею 3,6648 га ,з кадастровим номером 6323584200:01:001:0311, яка належить останній на праві приватної власності. ПСП «Фацелія» погодилося на вказану пропозицію та разом з ОСОБА_3 узгодили всі істотні умови договору оренди землі , а саме предмет договору , строк його дії, мету оренди , розмір орендної плати, порядок розірвання договору та інше. Всі умови договору оренди землі були виражені письмово у відповідному договорі оренди , підписані з одного боку орендарем ПСП «Фацелія» та передані на підпис орендодавцю ОСОБА_3 . Відповідач по справі погодився на раніше узгоджені умови договору та в січні 2013 року повернув позивачу по справі підписаний зі свого боку договір оренди вказаної земельної ділянки. Для проведення державної реєстрації оренди землі ОСОБА_3 видала довіреність , якою уповноважила працівника ПСП «Фацелія» вчиняти дії направлені на реєстрацію відповідного договору . Про те, що відповідач і позивач уклали договір оренди землі і він є дійсним , свідчить прийняття ПСП «Фацеція» пропозиції від ОСОБА_3 укласти договір оренди землі , погодження орендодавця з умовами договору , передання земельної ділянки позивачу, надання відповідачем доручення для проведення державної реєстрації, сплатою орендарем орендної плати , прийняття орендодавцем орендної плати . Просить визнати договір оренди земельної ділянки укладений в усній формі між ПСП «Фацелія» та ОСОБА_3 дійсним.
Представник позивача за первісним позовом підтримав позов , просить задовольнити, а зустрічний позов залишити без задоволення.
Представник відповідача ПСП «Фацелія» первісний позов не визнав , просить відмовити , а зустрічний позов задовольнити .
Суд, вислухавши пояснення представників сторін , дослідивши письмові матеріали справи , матеріали цивільної справи № 627/923/19, дійшов до наступних висновків.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,6648 га , кадастровий номер 6323584200:01:001:0311, яка розташована на території колишньої Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, на підставі Державного акта про право приватної власності на землю серії ХР № 058851 від 13.12.2004 року (а.с.7).
01.01.2013 року між ОСОБА_3 та ПСП «Фацелія» , в особі генерального директора Сургая О.В. , укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_3 , як орендодавець надає, а ПСП «Фацелія» як орендар приймає належну їй земельну ділянку в оренду строком на 15 років, загальною площею 3,6648 га , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території колишньої Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області .( а.с.12-15)
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №21452145 від 11.05.2014 року, договір оренди землі, серія та номер б/н, виданий 01.01.2013 року, був зареєстрований 06.05.2014 року за №5604199 (а. с. 17).
Висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №12578 від 21.08.2020 р., складеним провідним судовим експертом Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 у договорі оренди землі б/н від 01.01.2013 року б/н, укладеному між ОСОБА_3 та ПСП «Фацелія» , на лицьовій стороні третього аркуша документа , в розділі «Підписи сторін» , в графі в графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_3 .
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Звертаючись до суду з вимогами про усунення перешкод користування майном та скасування державної реєстрації, позивач посилалась на те, що вказаний договір оренди землі від 01.01.2013 року вона не підписувала та підпис в графі «Орендодавець» в договорі виконаий не ОСОБА_3 ..
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК Україниі відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».
Відповідно достатті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-49цс19) звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосовувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого, позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
У випадку , коли позивач не підписував спірий договір та не погоджував його умов, то відповідач фактично безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки , покликаючись до умов договору , підписаного невстановленою особою замість позивача.
Враховуючи, що волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки із ПСП «Фацелія» від 01.01.2013 року було відсутнє, оспорюваний договір вона не підписувала, що встановлено висновком експерта за результатами проведення судово- почеркознавчої експертизи, а отже суд приходить до висновку про визнання оспорюваного договору неукладеним.
Доказів, які б спростовували зазначений висновок експерта, відповідач суду не надав, отже, позивач не укладав з відповідачем оспорюваного договору оренди та сторони не погоджували істотних умов договору оренди.
Доводи представника ПСП «Фацелія» , про те, що з 2013 року позивач отримував орендну плату, не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання договору оренди земельної ділянки саме на визначених у договорі істотних умовах, зокрема, щодо строку його дії, оскільки такий договір позивач своїм підписом не скріплював.
Що стосується вимог за зустрічним позовом, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, позивач ПСП «Фацелія» , звернувшись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору оренди землі від 01.01.2013 р. , тобто, оспорюваного правочину по первинному позову, як на підставу нормативного обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог, послався на ст.218 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Отже, в силу ч.2 ст.218 ЦК України, якою відповідач обґрунтував свої вимоги, слідує, що вказана норма стосується правочинів укладених без дотримання письмової форми.
Судом встановлено, що письмова форма договору оренди землі від 01.01.2013 року, який позивач за зустрічним позовом просить визнати дійсним, була дотримана, проте ОСОБА_3 договір оренди землі з відповідачем не укладала. Замість нього це зробила інша особа, не маючи на те повноважень. Договір оренди землі 06.05.2014 р. зареєстрований державним реєстратором реєстраційної служби Краснокутського районного управління юстиції Харківської області Бежановим В.В..
З огляду на зазначене, положення ч.2 ст. 218 ЦК України не підлягають застосуванню при вирішенню спору між сторонами.
Надані представником позивача за зустрічним позовом відомості про видачу зернових культур в рахунок орендної плати , відомості про видачу коштів за орендну плату та платіжне доручення , що підтверджує сплату орендної плати ОСОБА_3 , та довіреність від 24.12.2013 року , якою ОСОБА_3 уповноважувала ОСОБА_4 бути її представником в дрежавних органах , підписувати правочини та інше , не є достатньою підставою для задоволення зустрічного позову ПСП «Фацелія».
Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, в сукупності вищевикладеного слідує, що позивач ОСОБА_3 надала достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження позову , тому первісний позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню, водночас зустрічний позов є безпідставним, необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.
Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1, 2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача;
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_3 за первісним позовом понесені витрати на судовий збір в розмірі 1681, 60 грн , що підтверджується квитанцією від 21.12.2020 р., які в силу ст.141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача ПСП «Фацелія» на користь позивача.
Керуючись ст. 93, 124 ЗК України, ст.207, 626, 627, 638, 792 ЦК України, ст.1, 6, 13, 14, 16 Закону України «Про оренду землі», ст. 10, 12, 13, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Фацелія» про усунення перешкод користування майном та скасування державної реєстрації - задовольнити .
Усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_3 на праві приватної власності земельною ділянкою площею 3,6648 га з кадастровим номером : 6323584200:01:001:0311, розташованої на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (колишньої - Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області).
Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323584200:01:001:0311, номер запису про інше речове право : 5604199 ; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 12942646 від 11.05.2014 року.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Фацелія» на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна ) грн 60 коп..
Зустрічний позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Фацелія» до ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі дійсним - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його оголошення та в порядку ст.354 ЦПК України.
Учасники справи:
Позивач : ОСОБА_3 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач : Приватне сільськогосподарське підприємство «Фацелія» , ЄДРПОУ 30957199, місце знаходження юридичної особи : вул. 1 Травня , 19, в с. Любівка Богодухівського ( колишнього - Краснокутського ) району Харківської області .
Суддя Л. В. Вовк