Справа № 627/910/21
27 вересня 2021 року смт. Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючої судді - В.А. Каліберди,
за участю секретаря - Коломієць Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,
07 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Краснокутського районного суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказала, що вона з 08 вересня 2007 перебуває з відповідачем в цивільному шлюбі.
Від цього шлюбу мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час діти знаходяться на повному утриманні позивача, в зв'язку з чим за захистом інтересів малолітніх дітей позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дітей.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак надала заяву про підтримання позовних вимог та про слухання справи у її відсутність.
Відповідач в судове засідання надав заяву про слухання справи у його відсутність. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнав та прохав стягувати аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини всіх його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи, судом встановлено, що дійсно сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 20 квітня 2021 року розірвано.
Від цього шлюбу мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_3 - серії НОМЕР_1 та ОСОБА_4 - серії НОМЕР_2 , батьками дітей записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положення ч.1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.06.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутністю домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище відповідача ОСОБА_2 , а також те, що стягнень за іншими виконавчими листами у нього немає.
Окрім цього, ст. 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Враховуючи вищевикладені норм СК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей саме у тому розмірі, в якому просить позивач (1/3 частину на кожну дитину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їх спільних малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх доходів відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину для дитини відповідного віку.
Позивач відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року звільнена від сплати судового збору, а тому згідно з 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Поряд з тим, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.180-183, 191 СК України, ст.ст. 4,5,13,76-83,265, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей- задовольнити частково.
Стягувати щомісячно аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 на утримання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спочатку в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача до досягнення повноліття ОСОБА_3 , а потім по ј частині всіх видів заробітку відповідача до досягнення повноліття ОСОБА_4 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину для дитини відповідного віку, починаючи з 07 вересня 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ).
ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ).
СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА