Провадження № 2/641/1918/2021 Справа № 641/3769/21
20 вересня 2021 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Зелінської І.В.,
за участю секретаря Гедзь А.І.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь з ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» заборгованість з невиплаченої заробітної плати за період з 01.12.2020 року по 15.03.2021року у розмірі 15588 грн. 64 коп. з утриманням із вказаної суми відповідних податків та інших обов'язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 17692 грн. 80 коп. з вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів за період з 15.03.2021 року по 21.05.2021 року, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4300,00 грн..
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.07.2003 року був прийнятий на посаду майстра дільниці нагрівальних печей термообробки кому термічного цеху ПрАТ «Харківський підшипниковий завод».
15.03.2021 року був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП на підставі наказу №48/19 від 15.03.2021 року.
З 01.05.2020 року заробітна плата відповідачем не виплачувалась, внаслідок чого утворилась заборгованість на 01.12.2020 року в розмірі 48669 грн. 95 коп., а саме за: травень 2020 року-1996,71 грн., червень 2020 року-8294,44 грн., липень 2020 року-5851,31 грн., серпень 2020 року -7731, 34 грн., вересень 2020 року -8500, 00 грн., жовтень 2020 року-8217,17 грн., листопад 2020 року -8078,13 грн., грудень 2020 року -8316,58 грн., лютий 2021 року -7372,06 грн.. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.03.2021 року стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01.05.2020 року по 30.11.2020 року. Відповідач ухиляється від надання довідки про заборгованість по заробітній платі позивача та копії наказу про прийняття на роботу і наказу про звільнення. Станом на час звернення до суду з цим позовом відповідач свої обов'язки з виплати заробітної плати не виконав, у зв'язку з чим позивач просив суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 25.05.2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 14.06.2021 року за клопотанням позивача зобов'язано відповідача надати до суду довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за відпустку ОСОБА_1 за період з 01.12.2020 року по 15.03.2021 року та копію наказу про прийняття його на роботу та про звільнення.
Вказана ухвала неодноразово направлялась відповідачу. Однак вимоги ухвали суду відповідачем не виконано.
В судове засідання сторони не з'явились про його проведення повідомлені належним чином.
Позивач подав заяву, у якій просив суд розглядати справу без його участі, позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, надав клопотання, у якому просив суд повторно відкласти розгляд справи у зв'язку з розглядом справи в іншому суді та щорічною відпусткою представника відповідача.
Жодних підстав, які унеможливлюють явку представника юридичної особи в судове засідання суд не вбачає, таке клопотання відповідачем подавалось до суду неодноразово, а ухвала суду про витребування доказів отримана відповідачем 22.06.2021 року, 12.07.2021 року та 02.08.2021 року, однак не виконана, витребувані докази суду не надано та не повідомлено суду про неможливість їх надати.
Крім того, у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач зазначає і про слухання іншої справи в іншому суді на встановлену дату і одночасно про відпустку представника позивача, начальника юридичного відділу, станом на час розгляду справи. Відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання, будучи завчасно повідомленим про його час та місце 02.08.2021 року. Отже, суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим.
Таким чином, суд вважає, що подальше відкладення розгляду справи буде порушувати права позивача на своєчасний судовий розгляд та розглядає справу у відсутність представника відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. На підставі викладеного суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Зі згоди позивача, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи.
Суд, розглянувши позовну заяву, повно та всебічно дослідивши матеріали справи встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Всупереч вимогам ч. 6 ст. 84 ЦПК України відповідач не надав витребуваний ухвалою суду від 14.06.2021 року розрахунок заборгованості позивача та інформацію про роботу позивача.
Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
На підставі ч. 10 ст. 84 ЦПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній доказами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» з 01.07.2003 року по 15.03.2021 рік відповідно до копії трудової книжки.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.03.2021 року стягнуто з ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01.05.2020 року по 30.11.2020 року включно у розмірі 28359,06 грн., без утриманні із вказаної суми відповідних податків та інших обов'язкових платежів та втрати на правничу допомогу у розмірі 2100, 00 грн..
З розрахункового листка за березень 2021 року вбачається, що сума до виплати відповідачем заробітної плати позивачу за грудень 2020 року складає 8216,58 грн., за лютий 2021 року -7372,06 грн., а сукупно -15588,64 грн..
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про оплату праці », ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ч.5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (ч.6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»).
Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином позовні вимоги щодо виплати суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати підлягають задоволенню. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 15 березня 2021 року включно у розмірі 15588 грн. 64 коп., без утримання із вказаної суми відповідних податків та інших обов'язкових платежів,
Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до абз. 1 п. 20, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 р. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Відповідно до абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до змісту п.п. 3, 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовикаи; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 17692,80 грн., час затримки розрахунку становить 48 робочих днів.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком середнього заробітку з наступних підстав.
Позивач надав до суду копію розрахунку нарахованої відповідачем заробітної плати за період з серпня 2020 по лютий 2021. Відповідач не виконав ухвалу суду про витребування доказів на підтвердження суми заробітної плати нарахованої позивачу за два останні календарні місяці, що передують дню звільнення (січень 2021, лютий 2021), а тому суд розраховує середньоденну заробітну плату виходячи з наданих доказів.
Згідно розрахункового листа за січень 2021 позивачу не нарахована заробітна плата, позивач не працював, за лютий 2021 нарахована у розмірі 7372,06 грн.
У лютому 2021 робочі дні становили 20 днів.
Суд встановив, що середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню звільнення (15.03.2021) становить 368,60 грн. (7372,06 грн. - за лютий 2021/ 20 робочих днів у лютому 2021 ).
Позивач був звільнений 15.03.2021, та просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за 48 робочих днів, до дня звернення з позовом до суду, який здано до суду 21.05.2021.
Період розрахунку середнього заробітку становить з 15.03.2021 по 21.05.2021 включно, тобто 48 робочих днів.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, у розмірі 17692,80 грн. (368,60 грн. середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню звільнення * 48 робочих днів період затримки розрахунку при звільненні).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в абз. 5 п.6 Постанови № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Середня заробітна плата за час вимушеного прогулу була обчислена судом, без виключення сум відрахування на податки та інші обов'язкові платежі, що відповідає Порядку.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 4300,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судових витрат та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу було надано: копію договору про надання правової допомоги від 10.12.2020; копію додатку до договору про надання правової допомоги від 21.12.2020, укладених між адвокатом Сілко Н.Г. та ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі робіт по договору про надання правової допомоги від 21.05.2021, з описом робіт (наданих послуг), в якому зазначено про сплату правової допомоги у розмірі 4300,00 грн. та квитанцію про сплату правової допомоги у розмірі 4300,00 грн.
При зверненні до суду позивач звільнений від сплати судового збору.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. та на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4300,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 247, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 15 березня 2021 року включно у розмірі 15588 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім ) грн. 64 (шістдесят чотири) коп., без утримання із вказаної суми відповідних податків та інших обов'язкових платежів, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 17692 (сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 80 (вісімдесят) коп. за період з 15 березня 2021 року по 21 травня 2021 року з вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів та витрати на правничу допомогу у розмірі 4300 (чотири тисячі триста ) грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» в дохід держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Комінтернівський районний суд м. Харкова.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод», код ЄДРПОУ 05808853, місце знаходження: 61089 м. Харків, пр.Індустріальний,3.
Повний текст рішення було виготовлено 27.09.2021 року.
Суддя: І. В. Зелінська