"22" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2106/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши справу №916/2106/21
за позовом Фермерського господарства "АГРОФАТТОРІЯ" (67411, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Лучинське, вулиця Шевченка, будинок 45; код ЄДРПОУ 41592139)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "САДКОРН" (67654, Одеська обл., Біляївський р-н, село Маяки, вул. Щорса, будинок 3; код ЄДРПОУ 40280148)
про стягнення 142 283,48 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився,
Фермерське господарство "АГРОФАТТОРІЯ" (далі - позивач, постачальник, продавець) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САДКОРН" (далі - відповідач, покупець), в якому просить суд стягнути з відповідача 192283,48 грн, з яких: 150322,00 грн основної заборгованості, 14103,42 грн інфляційних збитків, 3429,81 грн 3% річних, 9396,05 грн пені, 15032,20 грн штрафу.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору поставки сільськогосподарської продукції №25/08 від 15.08.2020р. (далі - Договір).
Вказав, що поставив відповідачу товар на суму 164 322,00 грн в той час як відповідач здійснив лише часткову оплату у розмірі 14 000,00 грн.
Зазначив, що станом на 19.07.2021р. заборгованість за товар не було сплачено у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 150 322,00 грн.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору, нарахував відповідачу інфляційні збитки, 3% річних, пеню та штраф.
Ухвалою від 26.07.2021р. позовну заяву (вх. №2190/21 від 20.07.2021р.) Фермерського господарства "АГРОФАТТОРІЯ" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: відомих номерів засобів зв'язку позивача; відомих електронних адрес та адрес електронної пошти відповідача; правильного поштового індексу відповідача.
03.08.2021р. до суду надійшла заява позивача (вх. №20629/21) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 09.08.2021р. прийнято позовну заяву (вх.№2190/21 від 20.07.2021р.) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2106/21, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін, судове засідання призначено на 30.08.2021р., встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
30.08.2021р. судове засідання з розгляду справи відкладено на 22.09.2021р.
21.09.2021р. до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №25004/21) про закриття провадження в частині стягнення з відповідача 50 000,00 грн. В обґрунтування клопотання представник вказав, що після відкриття провадження у справі відповідачем було здійснено часткове погашення суми основного боргу у розмірі 50 000,00 грн та, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, просив закрити провадження в цій частині. До клопотання додано копію платіжного доручення від 28.08.2021р. №522 на суму 50 000,00 грн.
Ухвалою від 22.09.2021р. задоволено клопотання представника Фермерського господарства "АГРОФАТТОРІЯ" (вх. №25004/21 від 21.09.2021р.) та закрито провадження у справі №916/2106/21 в частині стягнення 50 000,00 грн.
22.09.2021р. складено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
15.08.2020р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції №25/08, пунктом 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - цукрова кукурудза, урожаю 2020 року (УКТ ЗЕД 0709996000), а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його на умовах, передбачених у цьому Договорі.
Відповідно до п. 2.1. Договору одиницею виміру кількості товару є штука.
Згідно з п. 2.2. Договору загальна кількість товару в фізичній вазі складає 200 000 штук +/- 5 % за бажанням продавця. Загальна вартість товару також може бути зазначена в Специфікаціях до Договору.
У п. 3.1. Договору вказано, що ціна товару складає 3,00 грн за одну штуку, в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 3.2. Договору загальна вартість Товару вказується у Специфікації до Договору.
Згідно з п. 4.1. Договору постачальник по замовленню передає товар покупцю партіями за місцем поставки товару. Про фактичне місцезнаходження товару постачальник повідомляє покупця засобами телефонного, факсимільного або іншого зв'язку.
В п. 4.2. Договору сторони передбачили умови поставки - СРТ (Інкотермс 2010) ТОВ «САДКОРН», 65654, Одеська обл., Біляївський район, село Маяки, вулиця Щорса, буд. 3.
У пункті 4.4. Договору вказано, що факт поставки Товару підтверджується видатковою накладною, підписаною Сторонами. Покупець зобов'язаний, за відсутності зауважень щодо кількості, комплектності та якості Товару, у момент його прийняття підписати видаткову накладну.
Відповідно до п. 4.8. Договору датою поставки є дата, зазначена у видатковій накладній.
Згідно з п. 5.1. Договору покупець здійснює 100% оплату Товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку, протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання товару у місці поставки, якщо умовами специфікації не передбачений інший порядок оплати.
У п. 5.2. Договору йдеться про те, що оплата вважається здійсненою в момент зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Відповідно до Специфікації № 1 від 09.09.2021р. до Договору загальна кількість Товару по цій специфікації в фізичній вазі складає 27 386 штук +/- 10%. Загальна вартість Товару по цій Специфікації складає 82 158,00 грн. (вісімдесят дві тисячі сто п'ятдесят вісім гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ 13693 грн.
Відповідно до Специфікації №2 від 09.11.2020р. до Договору загальна кількість Товару по цій специфікації в фізичній вазі складає 27 388 штук +/- 10%. Загальна вартість Товару по цій Специфікації складає 82 164,00 грн. (вісімдесят дві тисячі сто шістдесят чотири гривні 00 коп.) в тому числі ПДВ 13694 грн.
У матеріалах справи наявні засвідчені копії підписаних позивачем та відповідачем видаткових накладних, які свідчать про поставку позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 164322,00 грн, а саме: №20/1 від 09.09.2020р. на суму 27384,00 грн; №20/2 від 10.09.2020р. на суму 27387,00 грн; №20/3 від 11.09.2020р. на суму 27387,00 грн; №28 від 09.11.2020р. на суму 27390,00 грн; №29 від 10.11.2020р. на суму 27384,00 грн; №30 від 11.11.2020р. на суму 27390,00 грн.
За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.
Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.
Таким чином, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які згідно названого Закону (ст. 1, ч. ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Крім того, факт поставки товару відповідачу підтверджується товарно-транспортними накладними: 101/1 від 09.09.2020р.; 101 від 09.09.2020р.; 103 від 10.09.2020р.; 103/1 від 10.09.2020р.; 105 від 11.09.2020р.; 105/1 від 11.09.2020р.; 108 від 09.11.2020р.; 109 від 10.11.2020р.; 110 від 11.11.2020р.
Разом з тим постачальником було зареєстровано:
- податкову накладну №4 від 09.09.2020р. щодо продажу цукрової кукурудзи у кількості 9128 шт., обсяг постачання без ПДВ - 22 820,00 грн., сума податку на додану вартість - 4564,00 грн. Дана податкова накладна зареєстрована в реєстрі податкових накладних за №9246507621;
- податкову накладну №5 від 10.09.2020р. щодо продажу цукрової кукурудзи у кількості 9129 шт., обсяг постачання без ПДВ - 22 822,50 грн., сума податку на додану вартість - 4564,50 грн. Дана податкова накладна зареєстрована в реєстрі податкових накладних за №9249202873;
- податкову накладну №6 від 11.09.2020р. щодо продажу цукрової кукурудзи у кількості 9129 шт., обсяг постачання без ПДВ - 22 822,50 грн., сума податку на додану вартість - 4564,50 грн. Дана податкова накладна зареєстрована в реєстрі податкових накладних за №9248966325;
- податкову накладну №12 від 09.11.2020р. щодо продажу цукрової кукурудзи у кількості 9130 шт., обсяг постачання без ПДВ - 22 825,00 грн., сума податку на додану вартість - 4565,00 грн. Дана податкова накладна зареєстрована в реєстрі податкових накладних за №9314913698;
- податкову накладну №13 від 10.11.2020р. щодо продажу цукрової кукурудзи у кількості 9128 шт., обсяг постачання без ПДВ - 22 820,00 грн., сума податку на додану вартість - 4564,00 грн. Дана податкова накладна зареєстрована в реєстрі податкових накладних за №9315400727;
- податкову накладну №14 від 11.11.2020р. щодо продажу цукрової кукурудзи у кількості 9130 шт. , обсяг постачання без ПДВ - 22 825,00 грн., сума податку на додану вартість - 4565,00 грн. Дана податкова накладна зареєстрована в реєстрі податкових накладних за №9315446865.
Таким чином, як свідчать матеріали справи на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 164 322,00 грн.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з платіжним дорученням від 29.09.2020р. №116 відповідач сплатив позивачу 14000,00 грн з призначенням платежу «Часткова оплата за цукрову кукурудзу згідно рахунку №20/1 від 09.09.2020 року…».
Таким чином, станом на дату звернення до суду з позовною заявою за відповідачем залишилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 150 322,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням від 28.08.2021р. №522 відповідач погасив частину заборгованості у розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою від 22.09.2021р. судом закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 50 000,00 грн.
Доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 100 322,00 грн матеріали справи не містять.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100 322,00 грн основного боргу підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 14103,42 грн. інфляційних збитків, 3429,81 грн. 3% річних, 9396,05 грн. пені, 15032,20 грн. штрафу.
Щодо пені та штрафу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.
Згідно п. 6.2. договору порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Відповідно до п. 6.6. Договору сплата Стороною визначених цим Договором та (або) чинним законодавством штрафних санкцій не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої Сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої Сторони штрафні санкції у повному обсязі.
У пункті 6.9. Договору йдеться про те, що у випадку порушення умов Договору винувата Сторона виплачує штраф у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого або не поставленого у встановлений даним Договором строк товару за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 6.10. Договору у випадку прострочення терміну оплати вартості Товару, що визначається у додатках до даного Договору, більше як на 5 (п'ять) днів, або у разі, якщо оплату Покупцем буде здійснено не в повному обсязі, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від загальної вартості Товару за відповідним додатком.
Перевіривши надані позивачем розрахунки розміру пені та штрафу, суд вважає їх правильними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних збитків та 3% річних, суд вважає їх правильними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2134,25 грн суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фермерського господарства "АГРОФАТТОРІЯ" (67411, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Лучинське, вулиця Шевченка, будинок 45; код ЄДРПОУ 41592139) до Товариства з обмеженою відповідальністю "САДКОРН" (67654, Одеська обл., Біляївський р-н, село Маяки, вул. Щорса, будинок 3; код ЄДРПОУ 40280148) про стягнення 142 283,48 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САДКОРН" (67654, Одеська обл., Біляївський р-н, село Маяки, вул. Щорса, будинок 3; код ЄДРПОУ 40280148) на користь Фермерського господарства "АГРОФАТТОРІЯ" (67411, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Лучинське, вулиця Шевченка, будинок 45; код ЄДРПОУ 41592139) 100 322,00 грн основного боргу, 14 103,42 грн інфляційних збитків, 3429,81 грн 3% річних, 9396,05 грн пені, 15 032,20 грн штрафу, 2134,25 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 22 вересня 2021р. Повний текст рішення складений та підписаний 27 вересня 2021 р.
Суддя Р.В. Волков