Рішення від 16.09.2021 по справі 915/1097/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року Справа № 915/1097/20(915/722/21)

м.Миколаїв

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

(54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18 e-mail: kanc@ntec.mk.ua)

до відповідача: Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод»

(54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код 14313240. E-mail: 61komunar@ukroboronprom.com)

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача: представник не з'явився,

СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості в сумі 96555,79 грн.

04.06.2021р. ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-01/927 від 31.05.2021р. про стягнення з Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» заборгованості в сумі 96555,79 грн.

Позивач просить суд відкрити провадження за даним позовом за правилами спрощеного позовного провадження.

За результатами автоматизованого розподілу, справу №915/1572/20 було передано для розгляду судді Ткаченко О.В., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод».

Ухвалою суду від 04.06.2021р. було прийнято матеріали справи №915/722/21 до розгляду в межах справи №915/1097/20 про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод» та відкрити провадження у справі, присвоєно справі номер - 915/1097/20 (915/722/21), підготовче засідання призначено на 13.07.2021р.

Відповідач відзиву на позов не надав, заперечень проти заявлених вимог не висловив.

З матеріалів справ вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 13.07.2021р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2021р.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені засобами електронного зв'язку, оскільки господарським судом тимчасово зупинено відправлення поштової кореспонденції.

Дослідивши подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.08.2002р. за №2439 між Державним підприємством «Миколаївська теплоелектроцентраль», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», як енергопостачальною організацією, та державним підприємством «Суднобудівний завод ім.61 Комунара», правонаступником якого є державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод», як споживачем, був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 договору).

У відповідності до п.5.3. договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Згідно п.5.4. договору, при відсутності приладів обліку або виході їх з ладу кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктами 6.2. та 6.3. договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У відповідності до п.9.1. договору, він набуває чинності з дня його підписання і діє до 1 серпня 2003 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.9.4. договору).

В опалювальному періоді 2020-2021 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул. Чкалова, 108 (відповідно до Додатку №1/1 до Договору), що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення (а.с.50) та не заперечується відповідачем.

Виконуючи умови договору, енергопостачальна організація за період з листопада 2020 по лютий 2021 року включно поставила споживачу теплову енергію на загальну суму 47876,62 грн., що підтверджується виставленими рахунками за теплову енергію, актами прийому-передачі теплової енергії, які направлялися на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами вручення рахунків та актів прийому-передачі.

Відповідач вимоги договору не виконав вартість отриманої теплової енергії не оплатив.

Контррозрахунку нарахування за теплову енергію відповідачем не подано.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення боргу за поставлену позивачем теплову енергію в гарячій воді у сумі 47876,62 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 47876,62 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року включно в розмірі 359,56 грн та 3% річних за загальний період з 11.11.2020р. по 18.05.2021р. в сумі 442,99 грн.

Окрім збитків від інфляції та 3% річних, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню.

Частиною 1 ст.229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.25 Закону України «Про теплопостачання, у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії», споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У відповідності до п.7.4.2. договору споживач несе відповідальністю, зокрема, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0% належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положень Закону України від 20.05.99р. №686-ХІV.

На підставі наведеного позивачем нараховано пеню за період з 11.11.2020р. по 18.05.2021р. у загальній сумі 47876,62 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, річних та пені судом перевірено, відповідачем не заперечено.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині суд вважає їх також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом також враховано те, що ухвалою суду від 16.10.2020р. у справі №915/1097/20 було відкрито провадження у справі про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод», введено процедуру розпорядження майном та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Грошові вимоги ПАТ «Миколаївська ТЕЦ», заявлені у даному позові виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод», тому є поточними.

За таких обставин, мораторій на задоволення вимог кредиторів, встановлений вказаною ухвалою та ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, на заявлені позовні вимоги не поширюється.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код 14313240) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 18, код ЄДРПОУ 30083966) основний борг за теплову енергію в сумі 47876,62 грн. (на р НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України», МФО 326461), а також 359,56 грн. інфляційних втрат, 442,99 грн. - 3% річних, 47876,62 грн. пені, 2270,0 грн. судового збору (на рр НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.09.2021р.

Суддя О.В. Ткаченко