14 вересня 2021 року Справа № 915/655/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Автотранс", проспект Богоявленський, 234-Б, офіс 304, м. Миколаїв, 54022 (код ЄДРПОУ 42732493)
адреса для листування: вул. Січових Стрільців, 14А, кв. 72, м. Київ, 04053
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні Технології", вул. Мала Морська, 108, офіс 108, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 38841053)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Терра Трейд", вул. Чкалова, 55, кім. 7, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 42644774)
про стягнення грошових коштів в сумі 107 600, 00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Чугуєнко Д.В.;
від позивача: Тимченко В.П.;
від відповідача: Друкер О.В.;
від третьої особи: представник не з'явився.
До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ Автотранс" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 107 600, 00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору 2 270, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 24.06.2021 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Терра Трейд".
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.06.2021 року задоволено заяву ТзОВ "ТМ Автотранс" (вх. № 8559/21 від 04.06.2021) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 27.07.2021 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.07.2021 року відкладено підготовче засідання по справі на 31.08.2021 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 закрито підготовче провадження у справі № 915/655/21. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 14.09.2021 року.
Третя особа явку повноважного представника в судові засідання 24.06.2021, 27.07.2021, 31.08.2021 та 14.09.2021 року не забезпечила. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 128, 163), а також телефонограмою (арк. 198).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
В судовому засіданні 14.09.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем в позовній заяві зазначено, що 29.05.2019 року між ТзОВ "Вантажні Технології" та ТзОВ "Еко Терра Трейд" укладено договір на надання послуг з перевезення вантажів № 29-05 від 29.05.2019 року.
Як вказує позивач в позовній заяві, у зв'язку із відсутністю достатньої кількості транспортних засобів та водіїв, необхідних для виконання умов договору ТзОВ "Вантажні Технології" (замовник, відповідач) звернувся до ТзОВ "ТМ Автотранс" (виконавець, позивач) із пропозицією здійснити перевезення вантажу по території порту міста Чорноморськ у період з 01.05.2020 по 10.05.2020.
Позивач у позовній заяві зазначає, що виконавець прийняв пропозицію та здійснив перевезення вантажу у зазначений період, що підтверджується товарно-транспортними накладними, в яких зазначено автомобілі, належні виконавцю та водіїв, у яких укладені договори про надання послуг з виконавцем.
Як вказує позивач в позовній заяві, 13.07.2020 року на електронну адресу замовника andriy.prokofiev@gmail.com направлено рахунок-договір № 48 від 12.05.2020 року, який містив умови договору, зазначені вище, а також вартість наданих послуг на загальну суму 138 600 грн.
Позивач зазначає, що 15.07.2020 року відповідач частково сплатив зазначений рахунок на суму 31 000, 00 грн., чим погодився з його умовами. Залишок заборгованості за рахунком-договором № 48 від 12.07.2020 року становить 107 600, 00 грн., який замовник відмовляється добровільно погасити, що стало підставою для звернення до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 205, 207, 525, 526, 530, 612, 614, 625, 638, 640-642, 908, 909, ЦК України, ст. 181, 193, ГК України.
У відповіді на відзив (вх. № 10974/21 від 19.07.2021 року) позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем укладено договір перевезення тріски по території порту (м. Чорноморськ), автомобілями, причепами та водіями позивача за ціною однієї поїздки 375, 00 грн. та виконано 308 поїздок, що підтверджується 308 товарно-транспортними накладними.
Позивач зазначає, що:
- враховуючи визнання відповідачем частини сплаченої ним суми такою, що здійснена на підставі ТТН, немає підстав вважати, що послуги, надані на підставі неоплачених ТТН, не надавались позивачем, чи щодо них не існувало договору між сторонами;
- надані послуги за двома групами ТТН (залежно від автомобіля) об'єднані одним предметом, ціною, сторонами та учасниками та становлять єдиний договір про надання послуг перевезення;
- оплата рахунку-договору № 48 здійснена відповідачем (15.07.2020) через 2 дні після його отримання (13.07.2020) та протягом строку його дії (5 днів), чим погодився із його умовами і на зазначених умовах зареєстрував податкову накладну № 130 від 15.07.2020 на частину наданих послуг. Будь-яких доказів, що оплата здійснена відповідачем на підставі іншого договору або рахунку матеріали справи не містять.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 10360/21 від 07.07.2021) просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне:
- відповідач підтверджує, що ним замовлялися у позивача послуги з перевезення вантажу в зв'язку з забезпеченням виконання договору № 29-05 від 29.05.2019, укладеного між ТзОВ «Вантажні Технології» та ТзОВ «Еко Терра Трейд», у період з 01.05.2020 по 10.05.2020;
- відповідач зазначає, що транспортні послуги були надані позивачем та в повному обсязі згідно обумовленої ціни усного договору та оплачені відповідачем 15.07.2020 в розмірі 31 000, 00 грн. Інших домовленостей між позивачем та відповідачем не існує;
- щодо твердження відповідача про надсилання на електронну адресу відповідача рахунку-договору № 48 від 12.05.2020 року, який містив умови договору на загальну суму 138 600, 00 грн., то відповідач зазначає, що вказана позивачем електрона адреса не є електронною адресою відповідача, а належить засновнику ТзОВ «Вантажні Технології» Прокоф'єву А.І., який не є директором товариства та не уповноважений укладати будь-які договори від імені товариства;
- відповідач зазначає, що платіжним дорученням № 383 від 15.07.52020 року відповідачем здійснено оплату саме за транспортні послуги, жодних посилань в призначенні платежу на рахунок-договір № 48 від 12.05.2020 не має;
- інших доказів погодження сторонами рахунку-договору № 48 від 12.05.2020 позивачем не надано;
- позивачем зареєстровано податкову накладну на загальну суму 31 000 грн. Інших податкових накладних позивачем не подано.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 11, 509, 626, 628, 638, 909 ЦК України, ст. 180, 181 ГК України.
2.3. Правова позиція третьої особи.
Третя особа не скористалась наданим ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
29.05.2019 року між відповідачем ТзОВ «Вантажні Технології» (перевізник) та третьою особою ТзОВ «Еко Терра Трейд» (замовник) було укладено договір № 29-05 на надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (арк. 143-145), відповідно до умов якого перевізник надає замовнику автопослуги автомобілями, іменовані надалі - автопослуги відповідно до умов даного договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору перевізник надає замовникові необхідний автотранспорт із водієм. Автотранспорт (автотранспортний засіб/засобу) надається замовникові на підставі заявки замовника на виділення автотранспорту.
Відповідно до п. 4.4 договору замовник зобов'язаний оплатити виставлений перевізником рахунок, згідно акту виконаних робіт.
Відповідно до п. 6.1 договору надані перевізником автопослуги, замовник оплачує по договірній ціні відповідно до укладених додаткових угод до договору, підписаних уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 8.1 договору даний договір діє з дати підписання до 31 грудня 2019 року.
Відповідно до п. 8.3 договору якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про бажання розірвати його, договір уважається пролонгованим на наступний календарний рік.
Відповідно до п. 1, 2 додаткової угоди № 4 від 16.04.2020 до договору сторони погодили, що вартість послуг з автоперевезення тріски деревної твердолистяних порід (далі-вантаж) зі складу № 9, 11 ДП «МТП «Чорноморськ» до причалу № 12, 14, 15 складає 650, 00 грн., з урахуванням ПДВ, за 1 рейс незалежно від ваги вантажу. Перевізник використовує не менше 17 автомобілів.
Надані послуги оплачуються перевізнику в національній валюті України відповідно до рахунку замовника. Передплата не менше 70 % від вартості 2 000 рейсів. (Передплата 910 000, 00 грн.) (арк. 146).
Договір та додаткова угода № 4 підписано та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.
В письмових поясненнях (вх. № 9055/21 від 14.06.2021) третя особа ТзОВ «Еко Терра Трейд» зазначила, що у період з 01.05.2020 по 10.05.2020 акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по перевезенню вантажів автомобільним транспортом між ТзОВ «Еко Терра Трейд» та ТзОВ «Вантажні Технології» не підписувались (арк. 142).
Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку з відсутністю достатньої кількості транспортних засобів, необхідних для виконання умов цього договору, відповідач ТзОВ «Вантажні Технології» звернувся до позивача ТзОВ «ТМ Автотранс» із пропозицією здійснити перевезення вантажу по території порту міста Чорноморськ у період з 01.05.2020 по 10.05.2020.
У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що ним замовлялись у позивача послуги з перевезення вантажу, в зв'язку з забезпеченням виконання договору № 29-05 від 29.05.2019, укладеного між ТзОВ «Еко Терра Трейд» та ТзОВ «Вантажні Технології», у період з 01.05.2020 по 10.05.2020.
На підтвердження виконання позивачем послуг з перевезення вантажу, в період з 01.05.2020 по 10.05.2020, позивачем надано 306 товарно-транспортних накладних (арк. 16-53; 54-92), а саме:
- автомобілем DAF НОМЕР_1 з причіпом/напівпричіпом НОМЕР_2 водієм ОСОБА_1 , позивачем надано 151 товарно-транспортну накладну (арк. 16-53):
- від 01.05.2020 № 4, 7, 13, 24, 35;
- від 02.05.2020 № 45, 55, 64, 93, 99, 100, 102, 106, 119, 129, 158;
- від 03.05.2020 № 196, 202, 209, 215, 224, 231, 238, 245, 251, 261, 267, 275, 289, 298, 309, 317;
- від 04.05.2020 № 494, 503, 398, 411, 426, 437, 451, 462, 473, 482, 515, 529, 556, 567, 583, 599, 613, 625, 636, 651, 665, 679, 690;
- від 05.05.2020 № 709, 723, 738, 752, 762, 774, 786, 898, 913, 925, 940, 951, 966, 981, 996, 1025, 1038, 1050, 1062;
- від 06.05.2020 № 1075, 1090, 1104, 1117, 1128, 1141, 1154, 1163, 1176, 1190, 1206, 1299, 1311, 1326, 1340, 1352, 1364;
- від 07.05.2020 № 1378, 1389, 1401, 1413, 1326, 1438, 1450, 1463, 1475, 1492, 1503, 1514, 1528, 1541, 1556, 1598, 1609;
- від 08.05.2020 № 279, 291, 318, 327, 337, 350, 362, 375, 384, 394, 405, 416, 428, 440, 1627, 1644, 1659, 1673, 1687, 1701, 1753;
- від 09.05.2020 № 449, 459, 470, 529, 543, 555, 565, 580, 596, 612, 628, 643, 659, 676, 689, 701, 709, 721, 735, 749;
- від 10.05.2020 № 762, 805.
- автомобілем RENO НОМЕР_3 з причіпом/напівпричіпом НОМЕР_4 водієм ОСОБА_2 , позивачем надано 155 товарно-транспортних накладних (арк. 54-92):
- від 01.05.2020 № 7, 8, 17, 26, 37, 47;
- від 02.05.2020 № 56, 65, 96, 101, 106, 108, 113, 118, 113, 130, 164, 192;
- від 03.05.2020 № 148, 153, 158, 164, 170, 177, 184, 189, 201, 208, 215, 221, 230, 237, 245, 254, 264, 321;
- від 04.05.2020 № 414, 424, 432, 443, 457, 469, 480, 493, 504, 518, 530, 557, 568, 585, 600, 611, 623, 635, 649, 650, 664, 696;
- від 05.05.2020 № 710, 724, 736, 749, 763, 775, 888, 895, 910, 918, 933, 946, 959, 972, 984, 1002, 1018, 1033, 1045, 1058;
- від 06.05.2020 № 1071, 1089, 1102, 1116, 1129, 1142, 1155, 1164, 1175, 1191, 1207, 1298, 1310, 1324, 1336, 1348, 1361;
- від 07.05.2020 № 1377, 1387, 1400, 1414, 1427, 1439, 1451, 1464, 1476, 1504, 1516, 1530, 1542, 1557, 1599, 1610;
- від 08.05.2020 № 270, 281, 292, 319, 328, 338, 353, 366, 377, 387, 397, 409, 421, 433, 445, 456, 1626, 1642, 1657, 1671, 1685, 1700, 1754;
- від 09.05.2020 № 469, 528, 540, 553, 566, 578, 595, 611, 626, 640, 655, 669, 682, 696, 710, 722, 736, 748;
- від 10.05.2020 № 761, 772, 802.
У всіх вищезазначених 306 товарно-транспортних накладних зазначено:
- автомобільний перевізник ТзОВ «Вантажні Технології»;
- замовник ТзОВ «Еко Терра Трейд»;
- вантажовідправник ТзОВ «Еко Терра Трейд» та вантажоодержувач ТзОВ «Транс-Сервіс»;
- пункт розвантаження причали № 14, № 15 т/х «YILDIZLAR2» МП «Чорноморськ»;
- найменування вантажу тріска.
На всіх 306 товарно-транспортних накладних містяться підписи водія, а також підписи та печатки вантажовідправника, вантажоодержувача.
Отже, матеріалами справи підтверджено факт здійснення перевезення вантажу в пункт призначення в кількості 306 поїздок.
В судовому засіданні 14.09.2021 року представник позивача усно зазначив, що 2 (дві) товарно-транспортні накладні втрачено.
В свою чергу, в судовому засіданні 14.09.2021 року представник відповідача усно підтвердив, що позивачем дійсно надано послуги з перевезень в кількості 308 поїздок.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність спору між сторонами в частині обсягу наданих послуг з перевезень в кількості 308 поїздок.
На підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу саме позивачем ТзОВ «ТМ «Автотранс» останнім подано до матеріалів справи наступні докази:
1) докази, які підтверджують належність позивачу транспортних засобів, а саме:
- бухгалтерську довідку вих. № 4/1 від 10.03.2021, відповідно до якої станом на 01.05.2020 на балансі ТзОВ «ТМ Автотранс» знаходився сідельний тягач марки DAF модель XF 105.460 ідентифікаційний номер НОМЕР_5 в кількості 1 шт. та контейнеровоз спеціалізований напівпричіп (червоний) FLEGL НОМЕР_6 в кількості 1 шт. (арк. 93);
- договір № 7/06-1 оренди транспортного засобу від 07.06.2019, укладений між ТзОВ «ТМ Автотранс» та ФОП Тимченко В.П., відповідно до умов якого орендодавець надав орендарю в оренду транспортний засіб автомобіль Renault Magnum, держ. № НОМЕР_3 та напівпричіп Humbaur HSA, держ. № НОМЕР_4 (з зерновим контейнером) зі строком оренди по 31.12.2020 включно (арк. 94);
- договір № 1/11-2 від 22.04.2020, укладений між ТзОВ «ТМ Автотранс» та ФОП Логвінюк І.В., відповідно до умов якого орендодавець надав орендарю в оренду напівпричіп держ. № НОМЕР_2 зі строком оренди по 31.12.2020 включно (арк. 95);
- свідоцтво серії НОМЕР_7 про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого власником ТЗ з реєстраційним номером НОМЕР_1 марки DAF модель XF 105.460 є ТзОВ «ТМ Автотранс» (арк. 96);
- свідоцтво серії НОМЕР_8 про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого власником ТЗ з реєстраційним номером НОМЕР_3 марки Renault модель Magnum АЕ 430 є ОСОБА_3 (арк. 97);
- свідоцтво серії НОМЕР_9 про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого власником ТЗ з реєстраційним номером НОМЕР_4 марки Humbaur модель HSA 2006 є ОСОБА_3 (арк. 97).
2) докази, які підтверджують надання послуг водіями ТзОВ «ТМ Автотранс», а саме:
- договір про надання послуг № 13 від 01.05.2020, укладений між ТзОВ «ТМ Автотранс» та фізичною особою ОСОБА_1 , зі строком дії з 01.05.2020 до 24.05.2020, предметом якого є надання послуг з перевезення вантажу згідно товаро-транспортних накладних, а також акт приймання-передачі від 24.05.2020 наданих послуг за договором про надання послуг № 13 від 01.05.2020, відповідно до якого виконавцем Бірюк М.О. надано послуги з перевезення тріски технологічної по території морського порту Чорноморськ в кількості 153 ходки (арк. 98-99);
- договір про надання послуг № 14 від 01.05.2020, укладений між ТзОВ «ТМ Автотранс» та ОСОБА_2 , зі строком дії з 01.05.2020 до 28.05.2020, предметом якого є надання послуг з перевезення вантажу згідно товаро-транспортних накладних, а також акт приймання-передачі від 28.05.2020 наданих послуг за договором про надання послуг № 14 від 01.05.2020, відповідно до якого виконавцем Сабан Є.В. надано послуги з перевезення тріски технологічної по території морського порту Чорноморськ в кількості 155 ходок (арк. 101).
Після виконання послуг з перевезень в період з 01.05.2020 по 10.05.2020 позивачем ТзОВ «ТМ Автотранс» складено Рахунок-договір № 48 від 12.05.2020 року та Акт надання послуг № 477 від 12.05.2020 року.
Так, судом встановлено, що 12.05.2020 року (після здійснення перевезень в період з 01.05.2020 по 10.05.2020) позивачем ТзОВ "ТМ Автотранс" направлено на адресу одного із засновників ТзОВ "Вантажні технології" Рахунок-договір № 48 від 12.05.2020 року (арк. 11), в якому зазначено наступне:
- підстава - договір основний;
- товари (роботи, послуги) транспортні послуги з перевезення тріски по території порту (м. Чорноморськ);
- кількість - 308;
- ціна за одиницю без ПДВ 375, 00 грн.;
- загальна сума 115 500 грн. без ПДВ; 138 600, 00 грн. з ПДВ.
В рахунку-договорі № 48 від 12.05.2020 року зазначено, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами договору надання послуг з організації перевезення, відповідно до якого ТзОВ «ТМ Автотранс» (виконавець) зобов'язується, використовуючи власне пальне, водіїв та автомобілі, здійснювати перевезення вантажу (тріски) по території порту м. Чорноморськ для ТзОВ «Вантажні Технології» (замовник) на виконання договору на надання послуг з перевезення вантажів № 29-05 від 29.05.2019 року, за усними заявками замовника у кількості 308 поїздок, а замовник зобов'язується оплатити такі перевезення із розрахунку 375 грн. за одну поїздку. Цей рахунок направляється на електронну адресу замовника andriy.prokofiev@gmail.com та є дійсним протягом 5 робочих днів з моменту одержання.
Позивач підтверджує факт направлення 13.07.2020 рахунку-договору № 48 від 12.05.2020 року на електрону адресу andriy.prokofiev@gmail.com витягом про направлення з електронної пошти та примірником електронного листа (арк. 12, 111).
Суду не подано доказів направлення вищевказаного рахунку-договору на адресу юридичної особи ТзОВ «Вантажні Технології».
Так, відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ засновниками (учасниками) ТзОВ «Вантажні Технології» є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а керівником - ОСОБА_6 .
Відповідно до Акту надання послуг № 477 від 12.05.2020 року виконавцем ТзОВ «ТМ Автотранс» було надано замовнику ТзОВ «Вантажні технології» транспортні послуги з перевезення тріски на загальну суму 138 600, 00 грн. (арк. 102), а саме:
- транспортні послуги з перевезення тріски по території порту (м. Чорноморськ), авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4 в кількості 155 (поїздки) за ціною 375 грн. без ПДВ (на загальну суму без ПДВ 58 125 грн.);
- транспортні послуги з перевезення тріски по території порту (м. Чорноморськ), авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 в кількості 153 (поїздки) за ціною 375 грн. без ПДВ (на загальну суму без ПДВ 57 375 грн.).
Відповідачем ТзОВ «Вантажні технології» (замовник) акт надання послуг № 477 не підписано.
Суду не подано доказів направлення (вручення) 12.05.2020 відповідачу акту надання послуг № 477 від 12.05.2020 року.
В подальшому 13.07.2020 року відповідачем ТзОВ «Вантажні технології» проведено оплату за транспортні послуги в сумі 31 000 грн.
Так, судом встановлено, що до матеріалів справи додано банківську виписку та платіжне доручення № 383 від 15.07.2020 на суму 31 000, 00 грн., відповідно до якого ТзОВ «Вантажні технології» (код 38841053) перераховано на рахунок ТзОВ «ТМ Автотранс» грошові кошти в розмірі 31 000, 00 грн. із зазначенням призначення платежу «за транспортні послуги. в т.ч. ПДВ 20 % 5166,67 грн.» (арк. 15, 158).
Після проведення відповідачем оплати позивачем складено та зареєстровано податкову накладну № 130 від 15.07.2020 на суму 31 000, 00 грн. Дата реєстрації 31.07.2020 (арк. 159).
Відповідно до зареєстрованої позивачем податкової накладної № 130 від 15.07.2020 позивачем відображено наступне:
Розділ А.
"І. Загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість" 31 000, 00 грн.
"ІІ. Загальна сума податку на додану вартість, у тому числі": 5 166, 67 грн.
Розділ Б.
- опис (номенклатура) товарівпослуг продавця: транспортні послуги з перевезення тріски по території порту (м. Чорноморськ), авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4
- послуги згідно з ДКПП 49.41
- кількість (об'єм, обсяг) - 68, 89
- ціна постачання одиниці товару / послуги без урахування податку на додану вартість 374, 9939033;
- код ставки - 20;
- обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість 25 833, 33.
25.03.2021 року позивачем ТзОВ «ТМ Автотранс» направлено на адресу відповідача ТзОВ «Вантажні Технології» претензію-вимогу від 22.03.2021 року, в якій позивач вимагає невідкладно, але не пізніше 7 календарних дів з моменту отримання цієї претензії-вимоги виконати свої зобов'язання за рахунком-договором № 48 від 12.05.2020 та перерахувати суму заборгованості у розмірі 107 600 грн. (арк. 103-104).
Судом встановлено, що позивачем до претензії-вимоги від 22.03.2021 року додано наступні документи:
- копію рахунку-договору № 48 від 12.05.2020;
- роздруківку електронного листа з доказами направлення рахунку-договору № 48 від 12.05.2020;
- копію платіжної вимоги про сплату 31 000, 00 грн;
- копії товарно-транспортних накладних, де зазначено автомобілі та водіїв ТзОВ «ТМ Автотранс»;
- копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 12.05.2020;
- копії цивільно-правових договорів із водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Факт направлення 25.03.2021 претензії-вимоги від 22.03.2021 року підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком (арк. 104 на звороті).
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
4.1. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Правочин - це вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають в силу закону незалежно від волі його суб'єктів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
4.2. Форма правочину. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Відповідно до ст. 643 ЦК України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами (постанова КГС ВС від 13.02.2019 по справі № 914/2746/17; постанова ВС України від 23.09.2015 у справі №3-502гс15).
Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (постанова КГС ВС від 11.10.2018 по справі № 922/189/18).
За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.
Отже, такі ж докази є допустимими й у випадку спору про недійсність правочину, щодо якого не додержано письмову форму (або текст документа не надано сторонами). Ураховуючи, що при фіктивному правочині майно не переміщається, а кошти не передаються, для вирішення питання про те, чи було укладено правочин, слід у повному обсязі дослідити всі докази, які відображають волю сторін, пов'язану з правочином (п. 4.21, п. 4.22 постанови ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
4.3. Правове регулювання ціни договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Відповідно до ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.
Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
4.4. Правове регулювання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Відповідно до ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.
Відповідно до п. 1 Правил наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні:
- договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;
- перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;
- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;
- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до п. 3.1 Правил договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.
Відповідно до п. 3.2 Правил договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Відповідно до п. 3.4 Правил після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов'язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження.
Відповідно до п. 3.5 Правил у Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо.
Відповідно до п. 3.5.1 Правил замовник не пізніш як через 10 днів після одержання від Перевізника проекту Договору підписує його і додатки до нього, і один екземпляр повертає Перевізнику.
Відповідно до п. 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту.
Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.
Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.
У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Відповідно до п. 11.2 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Відповідно до п. 14.1 Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 14.4 Правил остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.
Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.
4.5. Правове регулювання порядку та підстав реєстрації податкової накладної.
Положеннями ч. 1 ст. 19 та ч. 1, 2 ст. 67 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частинами 3, 8 ст. 19 ГК України передбачено, що обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями ПК України.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції від 02.04.2020) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції від 02.04.2020) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України (в редакції від 02.04.2020) платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:
покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;
покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.
У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.
Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:
здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);
виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України (в редакції від 02.04.2020) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції від 02.04.2020) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. 4.29-п. 4.31 постанови ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що з метою забезпечення однакового застосування норм права в подібних правовідносинах, які підлягають застосуванню, виникла необхідність для відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні, а саме в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 14 лютого 2020 року у справі № 640/18643/18 (адміністративне провадження № К/9901/20404/19).
У наведеній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду на підставі аналізу приписів частини першої статті 202, частини першої статті 205 ЦК України, статті 180, частини першої статті 181 ГК України зробив висновок, що оскільки закон не встановлює спеціальних вимог для форми та порядку укладення договору підряду, предметом якого є виконання вантажно-розвантажувальних робіт, питання про докази укладення такого договору (вчинення правочину) повинно вирішуватися судом із застосуванням норм статей 72, 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким доказом може бути податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Також у цій постанові зазначено, що згідно з абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац другий цього пункту). За встановленого в судовому процесі факту реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофлексгруп 2015» податкових накладних, складених на операції з постачання послуг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотор», суд касаційної інстанції дійшов висновку про помилкове відхилення судами попередніх інстанцій доводу ГУ ДФС про вчинення правочину цими юридичними особами.
З огляду на наведене вище Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 640/18643/18 (адміністративне провадження № К/9901/20404/19). (п. 4.42 - п. 4.45 постанови ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (п. 7.9 постанови КГС ВС від 01.06.2020 у справі № 906/355/19).
Подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Під час розгляду спору судом встановлено, що 29.05.2019 року між відповідачем ТзОВ "Вантажні Технології" (перевізник) та третьою особою ТзОВ "Еко Терра Трейд" (замовник) було укладено договір № 29-05 на надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.
У зв'язку з відсутністю достатньої кількості транспортних засобів, необхідних для виконання умов цього договору, відповідач ТзОВ "Вантажні Технології" звернувся до позивача ТзОВ "ТМ Автотранс" із пропозицією здійснити перевезення вантажу по території порту міста Чорноморськ у період з 01.05.2020 по 10.05.2020.
В період з 01.05.2020 по 10.05.2020 позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується вищевказаними товарно-транспортними накладними, доказами належності позивачу транспортних засобів, за допомогою яких здійснювалось перевезення, а також доказами, які підтверджують надання послуг водіями ТзОВ "ТМ Автотранс".
Відповідач підтвердив, що ним замовлялись у позивача послуги з перевезення вантажу, а також факт виконання позивачем перевезень в кількості 308 поїздок.
Отже, факт надання позивачем відповідачу в період з 01.05.2020 по 10.05.2020 послуг з перевезень вантажу, а також обсяг наданих послуг (кількості поїздок) сторонами не заперечується.
Після надання послуг з перевезень 12.05.2020 року позивач ТзОВ "ТМ Автотранс" направив на адресу одного із засновників ТзОВ "Вантажні технології" рахунок-договір № 48 від 12.05.2020 року, в якому запропонував умови договору надання послуг з організації перевезення, зокрема, ціну (вартість однієї поїздки 375 грн. без ПДВ). В рахунку зазначено, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами договору надання послуг з організації перевезення.
В подальшому 13.07.2020 року відповідачем ТзОВ "Вантажні технології" проведено оплату за транспортні послуги в сумі 31 000 грн. із зазначенням призначення платежу "за транспортні послуги. в т.ч. ПДВ 20 % 5 166, 67 грн.", а позивачем - складено та зареєстровано податкову накладну № 130 від 15.07.2020 на суму 31 000, 00 грн. (дата реєстрації 31.07.2020).
Отже, між сторонами у справі виник спір щодо ціни договору. Позивач зазначає, що часткова оплата відповідачем рахунку-договору № 48 свідчить про погодження з його умовами, зокрема, ціною договору в розмірі 138 600 грн., виходячи з ціни однієї поїздки 375 грн. без ПДВ. В судовому засіданні 14.09.2021 представник позивача усно також зазначив, що факт погодження відповідача з умовами рахунку підтверджується оплатою саме за тими реквізитами, які зазначено в рахунку.
Натомість, відповідач стверджує, що вартість договору за усною домовленістю сторін становила 31 000 грн., яку відповідач повністю оплатив. Інші домовленості між сторонами відсутні. Відповідач не проводив оплату рахунку, відтак, не надав згоди з його умовами. В судовому засіданні 14.09.2021 року відповідач усно зазначив, що оплата за реквізитами не є згодою з умовами рахунку-договору, крім того, реквізити позивача були відомі відповідачу з іншої документації (ділового листування).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.
В силу положень ст. 205, 639 ЦК України, ст. 181 ГК України правочин (договір) може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, а сторони наділені правом обирати форму правочину, крім випадків, коли законом прямо встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення відповідного виду договорів.
За загальним правилом та в силу положень ст. 180 ГК України договір укладається у письмовій формі (у формі єдиного документа, підписаного сторонами), однак допускається укладення договору у спрощений спосіб, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення відповідного виду договорів.
Системний аналіз положень законодавства свідчить, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 3 ст. 638 ЦК України), при цьому, відповідь особи про її прийняття пропозиції укласти договір на відповідних умовах (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 638, 641-643 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України), зокрема, після погодження предмету, ціни та строку.
Спеціальними нормами законодавства у сфері перевезень (ст. 306-316 ГК України, ст. 908-928 ЦК України, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні тощо) передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ст. 307 ГК України, ст. 908-909 ЦК України, п. п. 3.4, п. 3.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).
У договорі визначається, зокрема, але не виключно, вартість перевезень і порядок розрахунків (п. 3.5 Правил).
Ціна в договорі є істотною умовою, яка визначається за згодою (домовленістю) сторін (ст. 190 ГК України, ст. 632 ЦК України).
Водночас, приписами ч. 4 ст. 632 ЦК України, а також спеціальною нормою у сфері перевезень ч. 1 ст. 916 ЦК України передбачено стягнення розумної плати, якщо розмір провізної плати сторонами не визначений.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезень вантажу в період з 01.05.2020 по 10.05.2020 підтверджується товарно-транспортними накладними, які в силу ст. 307 ГК України, ст. 908-909 ЦК України, п. 11.1 Правил є підтвердженням укладення договору.
Водночас договору (у формі єдиного підписаного сторонами документа) на перевезення вантажу з узгодженням істотних умов, в тому числі ціни, між сторонами не укладено. Визначення ціни в договорі (домовленість сторін) може мати місце на стадії укладення договору та погодження сторонами істотних умов, а не після виконання.
В спірному випадку, матеріали справи не містять будь-яких доказів погодження між сторонами ціни (вартості) послуг з перевезень вантажу до їх фактичного надання.
До товарно-транспортних накладних відповідно до п. 11.1 Правил сторони будь-якої іншої інформації, яку вони вважають необхідною, не вносили.
Сформований позивачем після надання послуг з перевезень рахунок-договір на оплату № 48 від 12.05.2020 в спірному випадку фактично є: 1) документом для проведення оплати за надані послуги на підставі оформлених товарно-транспортних накладних; 2) пропозицією (офертою) укласти договір на вказаних безпосередньо у рахунку умовах, направленою 13.07.2020 після надання послуг з перевезень на електронну адресу особи, яка не є стороною договору.
Водночас, 25.03.2021 року разом із претензією про оплату позивачем було направлено на адресу відповідача ТзОВ Вантажні технології" копію рахунку-договору № 48 від 12.05.2020.
Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для тверджень про укладення між сторонами (позивачем та відповідачем) договору на умовах, вказаних у рахунку-договорі № 48 від 12.05.2020. Так, прийняття пропозиції відповідачем, його волевиявлення на укладення договору та погодження з відповідними умовами договору має бути повним та безумовним. В спірному випадку під час проведення оплати за надані послуги відповідачем в призначенні платежу у платіжному дорученні № 383 від 15.07.2020 на суму 31 000, 00 грн. зазначено «за транспортні послуги. в т.ч. ПДВ 20 % 5 166, 67 грн.» без посилань на відповідний рахунок-договір № 48 від 12.05.2020. Будь-яких доказів (листувань, пропозицій тощо), які б підтверджували надання відповідачем згоди на укладення договору на умовах та за ціною, зазначеною в рахунку-договорі № 48, матеріали даної господарської справи не містять. В свою чергу, проведення оплати за транспортні послуги на банківські реквізити позивача (зазначення в призначенні платежу найменування банку, номер рахунку в банку тощо) не свідчить саме про прийняття пропозиції укласти договір (акцепт) (погодження відповідача з запропонованими позивачем умовами договору, зокрема, ціною).
Виходячи з вищевказаних судом норм податкового законодавства та судової практики Великої Палати Верховного Суду, податкова накладна може бути одним із доказів укладення (вчинення) правочину. В даному конкретному випадку (за умов відсутності укладеного між сторонами договору у письмовій формі, відсутності будь-якої інформації щодо ціни перевезень у товарно-транспортних накладних, відсутності будь-якого листування сторін щодо погодження ціни (вартості) перевезень як до виконання послуг з перевезення, так і після надання послуг) підтвердженням надання послуг за відповідною запропонованою позивачем ціною (вартістю) може бути: 1) складена та зареєстрована позивачем у порядку та строки, визначені ПК України, податкова накладна (після надання послуг в травні 2020); 2) дії відповідача щодо включення сум податку до податкового кредиту.
Проте, суду не подано доказів складення та реєстрації позивачем в порядку та строки, передбачені ПК України, а саме в травні 2020 року (після виконання послуг з перевезення вантажу - дата виникнення податкового зобов'язання) податкової накладної з відображенням господарської операції та загальної вартості послуг (загальної суми коштів, які підлягали сплаті, з урахуванням ПДВ).
Натомість, в матеріалах справи міститься складена та зареєстрована позивачем в липні 2020 (тобто після проведення відповідачем оплати коштів за вже надані в травні 2020 послуги) податкова накладна з відображенням загальної суми коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням ПДВ в розмірі 31 000 грн., проте з частковим відображенням господарської операції.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки відповідачем не погоджено рахунок-договір № 48 від 12.05.2020 року (не погоджено істотні умови договору), що свідчить про відсутність вільного волевиявлення відповідача до настання відповідних правових наслідків, а будь-яких доказів, які б підтверджували домовленість сторін укласти договір з надання послуг з перевезень саме за ціною 375 грн. без ПДВ за одну поїздку, матеріали справи не містять.
Судове рішення не може грунтуватись на припущеннях. Визначення та погодження договірної ціни (вільних цін) між суб'єктами господарювання належить до прав останніх. З поданих до матеріалів справи доказів неможливо встановити погодження (домовленість) між сторонами ціни (вартості) перевезень за надані послуги в травні 2020.
Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для стягнення коштів за надані послуги з перевезень (предмет позову), саме у зв'язку з невиконанням відповідачем, як стверджує позивач, умов договору (підстави позову), оскільки позивачем відповідно до ст. 73, 74, 76-79 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами у справі факту укладення з відповідачем договору саме на умовах, запропонованих в рахунку-договорі № 48 від 12.05.2020. Інших підстав позову позивачем не заявлено.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 2 270, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.09.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш