27 вересня 2021 року Справа № 915/1146/21
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченко О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ»,
(49000, м.Дніпро, просп. Олександра Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219;
електронна адреса: belovodenko@atbmarket.com)
до відповідача: Комунального підприємства Первомайської міської ради «Комунсервіс»,
(55207, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Андрія Антонюка, 42-А, код ЄДРПОУ 31728060, електронна адреса komunservic@ukr.net)
про: стягнення 36877,25 грн.
ТОВ «АТБ Маркет» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №22/07/21 від 22.07.2021р., в якій просить суд стягнути з комунального підприємства Первомайської міської ради «Комунсервіс» 36877,25 грн. збитків.
Позов мотивовано не здійсненням відповідачем необхідних дій зі складання та реєстрації податкових накладних за результатам господарської діяльності 2018-2019 років та порушення тим самим прав позивача із включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання.
Ухвалою суду від 27 липня 2021 року позов було прийнято та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.
03.08.2021р. від відповідача до суду надійшла заява №01-32/178 від 29.07.2021р., в якій відповідач визнає позов в повному обсязі.
Згідно ч.ч.1, 4 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Заяву підписано директором КП Первомайської міської ради «Комунсервіс» Музикою Сергієм.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що керівником КП Первомайської міської ради «Комунсервіс» є Музика Сергій Іванович. Наявності будь-яких обмежень у керівника на здійснення своїх повноважень у реєстрі не значиться.
Приймаючи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує чиїсь права, чи охоронювані законом інтереси, суд вважає за можливе ухвалити рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
01 грудня 2015 року за №116 між комунальним підприємством Первомайської міської ради «Комунсервіс», як виконавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», як споживачем, був укладений договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався згідно з графіком (додаток №1 до договору) надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 4 договору передбачено, що для вивезення твердих відходів за контейнерною схемою використовуються технічно справні контейнери. Кількість, ємність, види контейнерів, місця їхнього розташування (дислокація), а також графік вивезення ТПВ визначається сторонами в додатку №1 до цього договору.
Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно з Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та додатком №1 до нього договору, який є невід'ємною частиною цього договору (п.10 договору).
Згідно з п.п.11-12 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється щомісячно. Платежі вносяться не пізніше ніж до 10 числа періоду, що настає за розрахунковим.
Пунктом 31 договору визначено, що він набуває чинності з 01 грудня 2015 року та укладається строком на три роки і діє до 01 грудня 2018 року.
Згідно з п.33 договору, він вважається таким, що продовжений на три роки, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін письмово не заявила про відмову від договору або про його перегляд.
За твердженням позивача не спростованим відповідачем договір є діючим на 2021 рік.
На виконання умов вказаного договору відповідачем були надані послуги з вивезення ТПВ за період з червня 2018 року по березень 2021 року, а позивачем вказані послуги оплачені, що підтверджується актами виконаних робіт та платіжними дорученнями (а.с.30-59).
Загальна сума прийнятих та оплачених послуг складає 221263,52 грн.
Загальна сума ПДВ становить 36877,25 грн.
Позивач зазначає, що відповідач, в порушення норм Податкового кодексу України за жодною господарською операцією в рамках виконання договору №116 від 01.12.2015р. не склав податкові накладні та не направив їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних та станом на дату подачі позову реєстрація податкових накладних не здійснена.
Позивач направляв до податкового органу заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) за податкові періоди з жовтня 2020 року по квітень 2021 року.
Наслідків розгляду вказаних заяв податковий орган позивачу не повідомив, однак оскільки реєстрація податкових накладних здійснена не була, то вказаними діями відповідач спричинив позивачу збитки, оскільки позивач не зміг включити суми ПДВ за вказаними актами виконаних робіт та платіжними дорученнями на їх оплату до податкового кредиту за відповідні податкові періоди.
У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 917/877/17.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 36877,25 грн.
З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи) при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Позивач довів суду належними та допустимими доказами наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідач заявою від 27.07.2021р. вих. №01-32/178 позов визнав в повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.
За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання позову відповідачем, на нього покладається судовий збір в розмірі 50% від сплаченого позивачем при поданні позову (2270/2=1135,0 грн.). Решта судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з комунального підприємства Первомайської міської ради «Комунсервіс», (55207, Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Андрія Антонюка, 42-А, р/р НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», МФО 33 4851, код ЄДРПОУ 31728060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49000, м.Дніпро, просп. Олександра Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219; р/ НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м.Києві МФО 380805) 36877,25 грн. збитків та 1135,0 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано « 27» вересня 2021 року.
Суддя О.В. Ткаченко