про відмову у відкритті провадження
24 вересня 2021 року Справа № 915/1420/21
м. Миколаїв.
Суддя Господарського суду Миколаївської області Коваль C.М.,
розглянувши матеріали
позову Южноукраїнської міської ради Миколаївської області,
55002, вул. Дружби Народів, буд. 48, м. Южноукраїнськ;
до фізичної особи - підприємця Сербіної Алли Михайлівни,
АДРЕСА_1 ;
про зобов'язати вчинити певні дії,-
Южноукраїнська міська рада Миколаївської області пред'явила позов з вимогами, до фізичної особи - підприємця Сербіної Алли Михайлівни (далі- підприємець Сербіна) про зобов'язання :
- демонтувати за власний рахунок три тимчасові споруди - торгівельні павільйони та тимчасову споруду - автобусну зупинку розміщені за адресою: проспект Незалежності, 20-В, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область
- за власний рахунок привести об'єкт благоустрою автобусну зупинку та пішохідну дорогу за адресою: проспект Незалежності, 20-В, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, у належний стан.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підприємець Сербіна самовільно розміщено тимчасові споруди без паспортів прив'язки про що комісією з питань впорядкування розміщення та демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (торгівельні павільйони) розміщених за адресою м.Южноукраїнськ, пр. Незалежності, 20-В, утвореною розпорядженням міського голови від 03.08.2021 № 207-р, складено акт обстеження 06.08.2021 з висновком про те, що тимчасова споруда (далі - ТС) у місті Южноукраїнськ розміщена підприємцем з порушенням п. 3.7.4 ДСТУ 3587-97 Безпеки дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди, а також порушення п. 20 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів правил користування ними та охорони. У зв'язку з відсутністю паспорта прив'язки позивач просить демонтувати тимчасову споруду.
Викладені у позовній заяви вимоги не підлягають розгляду в господарських судах, виходячи з такого.
Згідно господарського процесуального законодавства, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Предметом позову, викладеного у позовній заяві, є демонтування за власний рахунок споруди та за власний рахунок привести об'єкт благоустрою у належний стан.
Проте, згідно з чинним законодавством, міські ради та їх виконавчі орган наділені повноваженнями здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів (Закон України «Про благоустрій населених пунктів»).
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 914/1092/18.
Дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об'єкту благоустрою території).
Отже, позивач наділений рядом контролюючих повноважень та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, в тому числі вживає заходи із демонтажу елементів благоустрою.
Відповідно до наведених приписів законодавства, спори щодо виконання суб'єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою (зокрема, відновлення благоустрою шляхом демонтажу елементів благоустрою) є публічно-правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №914/1092/18.
Суд виходить із того, що рішення суб'єкта владних повноважень щодо демонтажу тимчасових споруд у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога щодо демонтажу тимчасових споруд - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами вчинення відповідних дій у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про здійснення демонтажу тимчасових споруд можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про здійснення демонтажу тимчасових споруд є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень щодо такого демонтажу.
Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок розміщення тимчасових споруд не містять юридичних приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності.
Для розміщення тимчасової споруди за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов'язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб'єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки.
Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16.
Із змісту позовної заяви випливає, що відносно будівництва тимчасової будівлі, є спір між Южноукраїнською міською радою Миколаївської області та підприємцем Сербіною стосовно дозвільних документів та порушення містобудівної документації, разом з тим відсутня вимога щодо земельної ділянки; щодо права на тимчасову споруду (оскільки відповідачем не оскаржується право на тимчасову споруду).
Отже, у позовній заяві, що розглядається, викладені вимоги, які б могли розглядатися в порядку адміністративного судочинства, тому що відсутні вимоги щодо земельної ділянки; щодо права на тимчасову споруду, з якими господарське процесуальне законодавство пов'язує розгляд таких вимог у господарських судах (п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Господарським процесуальним законодавством визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (п.1 ч.1 ст.175 ГПК України).
Ураховуючи викладене, у відкритті провадження за позовною заявою, що розглядається, належить відмовити.
Керуючись п.1 ч.1 ст.175, ст. 234 ГПК України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі.
2. Позовну заяву від 07.09.2021 № 21/02-34/2850 з додатками повернути Южноукраїнській міській раді Миколаївської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Суддя С.М.Коваль.