79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.09.2021 справа № 914/2223/21
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів,
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія», м. Львів,
про: стягнення 28?561,85 грн заборгованості, 3?305,34 грн - інфляційних втрат та 1?232,68 грн - трьох відсотків річних.
За участю представників:
позивача:не з'явився,
відповідача:не з'явився.
1. Судові процедури.
1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про стягнення 28?561,85 грн заборгованості, 3?305,34 грн - інфляційних втрат та 1?232,68 грн - трьох відсотків річних.
1.2. Ухвалою суду від 22.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.08.2021. вказану копію ухвали надіслано на юридичні адреси сторін, вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Від відповідача повернулось поштове відправлення без вручення, причина повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Судове засідання 10.08.2021 відкладено на 21.09.2021, викликано у наступне засідання ТзОВ «Надія». Вказану копію ухвали про виклик відповідача надіслано на його юридичну адресу та на адресу засновника товариства. Відповідні поштові повідомлення повернулись до суду без вручення: від засновника з причин «за закінченням терміну зберігання», від товариства - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17: отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов'язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
06 вересня 2021 року позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи адвокатського запиту від 11.08.2021 № 169 та відповідь на нього. Також, 21.09.2021 позивачем подано клопотання долучення платіжних доручень та уточненого розрахунку трьох відсотків річних.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Відповідно до частин першої та третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
1.3. Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
1.4. Таким чином, суд, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, відсутність будь-яких клопотань від відповідача, які б опосередковували рух справи, беручи до уваги строки розгляду справи, дійшов висновку розглянути спір по суті у даному судовому засіданні.
Частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положення ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
У судовому засіданні 21.09.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення, без її оголошення.
2. Аргументи сторін.
2.1. Позивач, ТзОВ «Львівгаз збут», звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 28?561,85 грн заборгованості, 3?305,34 грн - інфляційних втрат та 1?232,68 грн - трьох відсотків річних, що виникли за наслідками поставки природного газу у період з грудня 2019 року по червень 2020 року.
Правовими підставами позову визначено норми ст.ст. 625, 692 Цивільного кодексу України.
2.2. Відповідач, ТзОВ «Надія» відзив на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів оплати боргу не надав.
3. Обставини справи.
3.1. 01 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» (Споживач) укладено Договір № 1141ОКМ51SAP016 на постачання природного газу для потреб неприбуткових споживачів (суб'єктів господарювання) (надалі - Договір). Пунктом 1.1. Договору закріплено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Споживача у 2016 році природній газ, а Споживач зобов'язаний прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
3.2. У період з грудня 2019 року по червень 2020 року позивач поставив відповідачу природній газ, що підтверджує Актами приймання-передачі природного газу:
- від 31.12.2019 на суму 13?077,43 грн,
- від 31.01.2020 на суму 10?231,60 грн,
- від 29.02.2020 на суму 9?327,25 грн,
- від 31.03.2020 на суму 1?128,16 грн,
- від 30.04.2020 на суму 129,34 грн,
- від 31.05.2020 на суму 133,64 грн,
- від 03.06.2020 на суму 21,91 грн.
3.3. Відповідно до платіжних доручень № 420 від 25.11.2019 на суму 6?000,00 грн, № 439 від 24.12.2019 на суму 10?000,00 грн, № 455 від 31.01.2020 на суму 3?000,00 грн та № 471 від 10.03.2020 на суму 2?000,00 грн відповідачем сплачено позивачу за природній газ за договором № 1141ОКМ51SAP016 від 01.01.2016.
3.4. Згідно з Розрахунком заборгованості складеним Позивачем станом на 08.07.2021, позивачем було поставлено відповідачу природній газ у загальному на 40?924,30 грн, з яких оплачено 21?000,00 грн, заборгованість - 28?561,85 грн.
3.5. Згідно з Адвокатським запитом № 73 від 01.04.2021, позивач просив АТ «Укртрансгаз» надати наступну інформацію: - який постачальник надав номінацію для затвердження Оператора ГТС для споживача ТзОВ «Надія» (EIC-код 65ХО0000КМ51S001) за період з листопада 2019 по грудень 2019; - який обсяг газу підтверджений Оператором ГТС за період з листопада 2019 по грудень 2019 для споживача ТзОВ «Надія» (EIC-код 65ХО0000КМ51S001); на якого замовника послуг (Постачальника) закрито алокацію за період з листопада 2019 по грудень 2019 по контрагенту (Споживачу) ТзОВ «Надія» (EIC-код 65ХО0000КМ51S001); - в реєстрах якого Постачальника перебував Споживач ТзОВ «Надія» (EIC-код 65ХО0000КМ51S001) у період з листопада 2019 по грудень 2019.
Запит аналогічного змісту за № 74 від 01.04.2021 за період з січня 2020 по липень 2020 позивач подав до АТ «Укртрансгаз».
У відповідь на отримані запити АТ «Укртрансгаз» окрім іншого повідомило, що ТзОВ «Надія» (EIC-код 65ХО0000КМ51S001) у період з листопада 2019 року по липень 2020 року було закріплено за Постачальником ТзОВ «Львівгаз збут». Також, додатками до наданих відповідей долучено остаточні алокації споживача ТзОВ «Надія» за період листопад - грудень 2019 року, січень - липень 2020 року.
3.6. У зв'язку з наявністю заборгованості за поставлений товар, позив звернувся до суду із даним позовом. Відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.
4. Позиція суду.
4.1. Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 та 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
4.2. Як установлено судом, відповідач отримав від позивача природній газ у спірному періоді на загальну суму 34'049,33 грн. Однак, також як з'ясовано судом борг ТзОВ «Надія» на час виникнення спірних правовідносин становив 9'512,52 грн. З урахуванням здійснених оплат на загальну суму 21'000,00 грн, заборгованість відповідача становить 28'561,85 грн.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, і інформацією наданою Оператором ГТС і Оператором ГРМ та здійсненими оплатами у спірному періоді.
Таким чином, суд розглянувши заявлені вимоги про стягнення 28?561,85 грн заборгованості, дійшов висновку, що такі є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
4.3. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглянувши заявлені вимоги позивача про стягнення 3?305,34 грн - інфляційних втрат та 1?232,68 грн - трьох відсотків річних та перевіривши надані стороною розрахунки (з урахування уточненого розрахунку трьох відсотків річних), суд встановив, що такі здійснено правильно, а тому заявлені суми підлягають задоволенню.
4.4. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
5. Судові витрати.
5.1. Судові витрати Позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2'270,00 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129,130, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженю відповідальністю «Надія» (79034, місто Львів, вулиця Угорська, будинок 26; ідентифікаційний код 20797064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 111А; ідентифікаційний код 39594527) 28?561,85 грн заборгованості, 3?305,34 грн - інфляційних втрат, 1?232,68 грн - трьох відсотків річних та 2'270 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 27.09.2021.
Суддя В.П. Трускавецький