79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.09.2021 справа № 914/569/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Куцик І.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
до відповідача: Міжнародної громадської організації “Міжнародний фонд “Оракул”, м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 54 788,93 грн.
Представники сторін:
від позивача: Савко Н.В. - представник, довіреність за вих. № 18-11-00016 від 04.01.2021 р.
від відповідача: не з'явився
09.03.2021р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Міжнародної громадської організації “Міжнародний фонд “Оракул” про стягнення заборгованості в розмірі 56 720,73 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 14.04.2021.
Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області від 14.04.2021р. розгляд справи по суті призначено на 05.05.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.05.2021 р. судом постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/569/21 за правилами загального позовного провадження за ініціативою суду, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначити на 02.06.2021 р.
31.05.2021 р. позивачем подано на адресу суду заяву з додатками про зменшення позовних вимог у даній справі за вх. № 2269/21, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 46 652,17 грн. - заборгованості з врахуванням втрат від інфляції, 3 471,54 грн. - пені та 4 665,22 грн. штрафу.
Протокольною ухвалою від 02.06.2021 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог у справі № 914/569/21 за вх. № 2269/21 від 31.05.2021 р. та постановив подальший розгляд справи № 914/569/21 здійснювати з її врахуванням.
02.06.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 12986/21, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у поданому відзиві.
В судовому засіданні 02.06.2021 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 30.06.2021 р.
23.06.2021 р. представником позивача подано відповідь на відзив з додатками за вх. № 14538/21, відповідно до якої позивач просить суд задоволити позовні вимоги повністю з підстав, викладених у поданій відповіді на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 30.06.2021 р. суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 914/569/21 на тридцять днів за клопотанням представника відповідача та в судовому засіданні 30.06.2021 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 26.07.2021 р.
26.07.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів у даній справі за вх. № 17314/21.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 р. судом постановлено задоволити клопотання представника відповідача про встановлення додаткового строку для подання доказів від 26.07.2021 р. та встановити відповідачу додатковий строк для подання доказів, зазначених у клопотанні від 26.07.2021 р. до 30.08.2021 р.; закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/569/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.09.2021 р.
15.09.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вх. № 2269/21 від 31.05.2021 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
15.09.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
15.09.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання за вх. № 21474/21 про відкладення розгляду справи у зв'язку із виникненням непередбачуваних обставин особистого характеру, які перешкоджають участі представника відповідача в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідач жодних підтверджуючих документів поважності причин неявки в судове засідання 15.09.2021 р. не надав, а, відтак, суд розглядає справу по суті 15.09.2021 р. за відсутності представника відповідача.
Крім того, 15.09.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання за вх. № 21476/21 з додатками про долучення доказів до матеріалів справи, а саме долучено: довідку за вих. № 150-3509/21 від 14.09.2021 р., видану АТ «Кредобанк», довідку за вих. №150-30505/21від 14.09.2021 р., видану АТ «Кредобанк», довідку за вих. № 150-30506/21 від 14.09.2021 р., видану АТ «Кредобанк», довідку за вих. № 150-30507/21 від 14.09.2021 р., видану АТ «Кредобанк», як докази неможливості належного виконання МГО “Міжнародний фонд “Оракул” зобов'язань за договором оренди від 29.12.2017 р., у зв'язку з обставинами, що не залежали від волі відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 2 ст. 118 ГПК України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.07.2021 р. судом постановлено задоволити клопотання представника відповідача про встановлення додаткового строку для подання доказів від 26.07.2021 р. та встановлено відповідачу додатковий строк для подання доказів, зазначених у клопотанні від 26.07.2021 р. до 30.08.2021 р.
15.09.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання з додатками про долучення доказів до матеріалів справи за вх. № 21476/21. У поданому клопотанні відповідач не обґрунтував неможливість подання таких доказів у строк до 30.08.2021 р., який було судом встановлено ухвалою суду від 26.07.2021 р., а також не обґрунтував неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від відповідача.
На підставі наведеного, керуючись частиною 2 ст. 118 ГПК України, суд вважає за необхідне клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи за вх. № 21476/21 від 15.09.2021 р. залишити без розгляду.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/569/21.
В судовому засіданні 15.09.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 29.12.2017 р. між Фондом державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Міжнародною громадською організацією “Міжнародний фонд “Оракул” (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 179.
Пунктом 5.3 договору оренди нерухомого державного майна визначено, що одним із обов'язків орендаря є сплата орендної плати своєчасно та у повному обсязі.
Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 50% - до державного бюджету; 50% - на рахунок балансоутримувача.
Позивач посилається на те, що 30.11.2020 р. Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 914/1903/20 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Міжнародної громадської організації “Міжнародний фонд “Оракул”, яким договір оренди від 29.12.2017 р. № 179 розірвано. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 р. набрало законної сили 01.01.2021 р.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача, з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог за вх. № 2269/21 від 31.05.2021 року 46 652,17 грн. - заборгованості з врахуванням інфляційних втрат, 3 471,54 грн. - пені та 4 665,22 грн. штрафу. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 12986/21 від 02.06.2021 р., відповідач посилається на те, що заборгованість зі сплати оренди, а також пеня та штраф були нараховані Позивачем, із врахуванням часових проміжків, протягом яких останній був позбавлений об'єктивної можливості використовувати об'єкт оренди, внаслідок запровадження на території України карантинних заходів та обмежень, що забороняли проведення масових заходів ( в т. ч. концертів), які є основною метою та завданням відповідача, як громадської організації. Також, відповідач вказує на те, що позивач на основі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів не підтвердив виникнення у Відповідача заборгованості з орендної плати, оскільки позивачем не додано первинних документів, які б обгрунтовували факт її наявності. В розрахунку заборгованості з орендної плати, сформованим Позивачем міститься інформація про наявність заборгованості зі сплати платежів за лютий 2020 р., незважаючи на те, що такий період був охоплений рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1903/20 від 30.11.2020 р. про стягнення заборгованості за проміжок часу грудень 2019 р. - лютий 2020 року. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
29.12.2017 р. між Фондом державного майна України по Львівській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України від 06.03.2019 №232 є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець за договором, позивач у справі) та Міжнародною громадською організацією “Міжнародний фонд “Оракул” (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 179 (надалі договір оренди нерухомого державного майна).
Відповідно до п. 1.1 договору оренди нерухомого державного майна орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняте в строкове, платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення № 55, № 56, № 57, № 58, № 59, № 60, загальною площею 98,9 кв.м., які розміщені на 3-му поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 та перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу «Університет банківської справи» (балансоутримувач).
У пункті 1.2 договору оренди нерухомого державного майна сторони узгодили, що майно передається в оренду з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить 98,9 кв.м. (на площі не більше як 50 кв.м. та понад 50 кв.м. (48,9 кв.м.).
Факт передачі майна в оренду - державного нерухомого майна - нежитлові приміщення № 55, № 56, № 57, № 58, № 59, № 60, загальною площею 98,9 кв.м., які розміщені на 3-му поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 підтверджується актом прийому-передачі від 29.12.2017 р., який підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучений такий позивачем до матеріалів справи. Крім того, у вищенаведеному акті прийому-передачі державного нерухомого майна від 29.12.2017 р., зазначено, що претензій щодо стану та вартості орендованого майна зі сторони орендаря не має.
Пунктом 5.3 договору оренди нерухомого державного майна визначено, що одним із обов'язків орендаря є сплата орендної плати своєчасно та у повному обсязі до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до п. 3.6 договору оренди нерухомого державного майна, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 50% - державного бюджету; 50% - на рахунок балансоутримувача.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2020 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Міжнародної громадської організації “Міжнародний фонд “Оракул” про розірвання договору оренди від 29.12.2017 №179 та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18740,72грн., з яких: 16398,55грн. основного боргу, 702,31грн. пені та 1639,86грн. штрафу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 р. у справі № 914/1903/20 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях задоволено повністю. Судом вирішено розірвати договір оренди від 29.12.2017 №179, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Міжнародною громадської організації “Міжнародний фонд “Оракул”. Вирішено також стягнути з Міжнародної громадської організації “Міжнародний фонд “Оракул” в дохід Державного бюджету України 16 398,55 грн. заборгованості з орендної плати за період грудень 2019 - лютий 2020 року, 702,31 грн. пені, 1639,86 грн. штрафу. Судові витрати покладено на відповідача.
Рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 р. у справі № 914/1903/20 набрало законної сили 31.12.2020 р.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 5.9 договору оренди нерухомого державного майна у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Позивачем долучено до матеріалів справи акт повернення (прийому-передачі) державного нерухомого майна від 31.12.2020 р. згідно договору оренди нерухомого державного майна від 29 грудня 2017 року № 179. Відповідно до вказаного акту орендар - відповідач у справі - повертає орендоване майно Балансоутримувачу, а Балансоутрнмувач приймає об'єкт оренди (державне нерухоме майно) - нежитлові приміщення № 55, № 56, № 57, № 58, № 59, № 60, загальною площею 98,9 кв.м, які розміщені на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 та перебуває на балансі Університету банківської справи. У пункті 6 вказаного акту зазначено, що підставою припинення Договору оренди є закінчення строку, на який його укладено (п.10.1. Договору), а також - рішення Господарського суду Львівської області №914/1903/20 від 30 листопада 2020 року. Вказаний акт повернення (прийому-передачі) державного нерухомого майна підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
У зв'язку із несплатою відповідачем орендної плати, позивач звернувся до суду та просить з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог за вх. № 2269/21 від 31.05.2021 р., стягнути з відповідача за період з 01.03.2020 р. по 31.12.2020 р., тобто за час дії вказаного вище договору оренди нерухомого державного майна № 179 від 29.12.2017 року 46 652,17 грн. - заборгованості з врахуванням інфляційних втрат, 3 471,54 грн. - пені, 4 665,22 грн. штрафу та витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Висновки суду.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений сторонами 29.12.2017 договір №179 є договором найму (оренди) майна.
Як визначено ст.759, ч.1 ст.760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Статтею 238 ГК України визначено особливості оренди майна у сфері господарювання, зокрема встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6).
Так, у відповідності до ч.ч. 1-3 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.
У ч.5 ст.762 ЦК України зазначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним
За ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем прострочено сплату орендної плати за більше ніж три місяці поспіль, зокрема до державного бюджету за визначений позивачем період не сплачено орендної плати в розмірі 44 448,79 грн.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Згідно із ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.
Відповідно до акту повернення (прийому-передачі) державного нерухомого майна від 31.12.2020 р. згідно договору оренди нерухомого державного майна від 29 грудня 2017 року № 179 - орендар за договором - Міжнародна громадська організація “Міжнародний фонд “Оракул” - повертає орендоване майно Балансоутримувачу, а Балансоутрнмувач приймає об'єкт оренди (державне нерухоме майно) - нежитлові приміщення № 55, № 56, № 57, № 58, № 59, № 60, загальною площею 98,9 кв.м., які розміщені на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 та перебуває на балансі Університету банківської справи. Вказаний акт повернення (прийому-передачі) державного нерухомого майна підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Відтак, відповідач повернув орендоване майно згідно акту повернення (прийому-передачі) державного нерухомого майна 31.12.2020 р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 р. у справі № 914/1903/20 стягнуто з Міжнародної громадської організації “Міжнародний фонд “Оракул” в дохід Державного бюджету України 16 398,55 грн. заборгованості з орендної плати за період грудень 2019 - лютий 2020 року.
Позивачем відповідно до поданого розрахунку здійснено розрахунок заборгованості у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за орендовані приміщення за період з березня 2020 року по грудень 2020 року включно. Відповідно до долученого до матеріалів справи розрахунку позивача заборгованості з орендної плати, заборгованість включає наступні періоди, а саме: березень 2020 р. - 4 379,18 грн., квітень 2020 р. - 4 414,21 грн., травень 2020 р. - 4 427,46 грн., червень 2020 р. - 4 436,31 грн., липень 2020 р. - 4 409,69 грн., серпень 2020 р. - 4 400,87 грн., вересень 2020 р. - 4 422,88 грн., жовтень 2020 р. - 4 467,11 грн., листопад 2020 р. - 4 525,18 грн., грудень 2020 р. - 4 565,90 грн. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем із сплати орендної плати за період з березня 2020 р. до грудня 2020 р. становить 44 448,79 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого державного майна.
Відтак, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 44 448,79 грн. за період з березня 2020 року до грудня 2020 року є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.
Позивач у позовній заяві, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вх. № 2269/21 від 31.05.2021 р., просить суд, крім основної заборгованості стягнути з відповідача 2 348,63 грн. втрат від інфляції, 3 471,54 грн. - пені та 4 665,22 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 3.8 договору оренди нерухомого державного майна № 179 від 29 грудня 2017 року.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст.625 ЦК України, позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати в розмірі 2 348,63 грн. Розрахунки долучено до матеріалів справи.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 16/587-22/430 від 31.08.2011 року та інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.
Відповідно до абз.3 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума в розмірі 259,19 грн. за період з березня 2020 р. по грудень 2020 р. Відтак, вимога позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає до задоволення частково, і до стягнення з відповідача належить 259,19 грн., у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат необхідно відмовити.
Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 3 471,54 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 3.6 договору оренди нерухомого державного майна, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
У пункті 3.7 договору оренди нерухомого державного майна, сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГПК України, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені в розмірі 1 645,67 грн., зокрема, пеня судом розрахована за наступні періоди: з 16.04.2020 до 16.10.2020 на суму 295,30 грн.; з 16.05.2020 до 16.11.2020 на суму 280,77 грн.; з 16.06.2020 до 16.12.2020 на суму 267,10 грн.; з 16.07.2020 до 31.12.2020 на суму 245,82 грн.; з 16.08.2020 р. до 31.12.2020 р. на суму 199,52 грн.; з 16.09.2020 до 31.12.2020 на суму 154,39 грн.; з 16.10.2020 до 31.12.2020 на суму 111,66 грн.; з 16.11.2020 р. до 31.12.2020 р. на суму 67,37 грн.; з 16.12.2020 до 31.12.2020 на суму 23,74 грн. Відтак, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягає до задоволення частково, і до стягнення з відповідача належить стягнути 1 645,67 грн., у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені необхідно відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4 665,22 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У пункті 3.8. договору оренди нерухомого державного майна сторони встановили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Здійснивши перерахунок розміру нарахованого штрафу, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума в розмірі 4 444,88 грн. (10% від 44 448,79) Відтак, вимога позивача в частині стягнення з відповідача штрафу підлягає до задоволення частково, і до стягнення з відповідача належить 4 444,88 грн., у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу необхідно відмовити.
Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати зі сторони відповідача основної заборгованості, втрат від інфляції, пені, штрафу та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.
Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими, а позовні вимоги до відповідача щодо стягнення 44 448,79 грн. основної заборгованості, 259,19 грн. - втрат від інфляції, 1 645,67 грн. пені, 4 444,88 грн. штрафу є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами і підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити у зв'язку необґрунтованістю та безпідставністю нарахування таких.
Судові витрати.
Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1601 від 24.12.2020 р. на суму 2 270,00 грн.
Судовий збір в розмірі 2 104,67 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог і підлягає до стягнення на користь позивача. Решта сума понесених судових витрат на сплату судового збору в сумі 165,33 грн. залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ч. 4 ст. 75, ст.ст. 76, 77, 78, 79, 80, 86, ч. 2 ст. 118, ст.ст. 123, 129, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача: Міжнародної громадської організації “Міжнародний фонд “Оракул” (79016, м. Львів, пл. Князя Святослава, 11, офіс В-1; код ЄДРПОУ № 38099575) на користь позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, м. Львів, вул. Коперника М., 4; код ЄДРПОУ № 42899921) 44 448,79 грн. основної заборгованості, 259,19 грн. - втрат від інфляції, 1 645,67 грн. пені, 4 444,88 грн. штрафу та 2 104,67 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 27.09.2021 р.
Суддя О.З. Долінська