Справа № 400/3290/19
нп 2-а/490/252/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
22 вересня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
07.10.2019 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якій позивач просить суд визнати дії інспектора ВБДР УПП в Миколаївській області старшого лейтенанта Тамара Сергія Павловича протиправними та скасувати Постанову № 523970 від 25.09.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 020,00 грн.
В обґрунтування вимог посилається на те, що 25 вересня 2019 року інспектором ВБДР УПП в Миколаївській області старшим лейтенантом Тамара Сергієм Павловичем проведено перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання вимог робочого проекту та будівельних норм ДБН В 2. 3-5:2018. Перевірка проводилась у присутності орендаря магазина « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 . Позивачем здійснюється господарська діяльність у вказаному магазині на підставі права користування на умовах оренди із власником ОСОБА_2 .
За результатами перевірки 25.09.2019 року старшим лейтенантом Тамара Сергієм Павловичем винесено оскаржувану постанову та притягнуто позивача до відповідальності на підставі ч. 1 ст. 140 КУпАП. Накладено на позивача штраф у розмірі 1 020,00 грн.
Позивач не погоджується з вказаною постановою та вважає, що його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності.
Так, власником А-1-Склада-Магазину, площею 1899,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Посилання відповідача в Постанові на порушення вимог робочого проекту та будівельних норм ДБН В 2.3-5:2018 позивачем є взагалі безпідставним, оскільки відповідальним за виконання умов робочого проекту є сам власник, якому надавався дозвіл на проведення нового будівництва складу магазину.
Крім того, у постанові зазначено про наявність акту обстеження, проте позивачу для огляду вказаний акт не надавався та не підписувався.
Позивач зазначає, що він, як користувач не має право на переобладнання майна, власником якого він не є. У зв'язку з чим до позивача не може бути застосована відповідальність за невиконання вимог робочого проекту, будівельних норм ДБН В 2.3-5:2018.
Отже, відповідачем вчинено довільне притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не встановлено факт вчинення адміністративного проступку позивачем, ігноровані та відкинуті інші обставини справи, які мають значення для кваліфікації адміністративного проступку та індивідуалізації відповідальності.
Оскільки у позивача відсутнє право власності на нерухоме майно, а також дозвіл на проведення нового будівництва складу магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тому у позивача не з'являється ані прав, ані обов'язку виконувати вимоги робочого проекту та будівельні норми.
Враховуючи викладене, позивач зазначає, що його протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності відповідачем.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року справу за вказаним позовом передати на розгляд Центрального районного суду м. Миколаєва.
14.11.2019 року до канцелярії Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли матеріали зазначеної справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2019 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 21.11.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 10.02.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 15.02.2021 року прийнято справу за вищезазначеним позовом до свого провадження. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
30 січня 2021 року представник позивача звернувся до суду з заявою про заміну неналежного відповідача з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на Департамент патрульної поліції.
13 квітня 2021 року представниця Головного управління Національної поліції в Миколаївській області звернулася до суду з заявою про заміну неналежного відповідача з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на Департамент патрульної поліції.
Ухвалою Центрального районного судуміста Миколаєва від 13 квітня 2021 року замінено неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції в Миколаївській області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
20.09.2021 року до канцелярії суду надійшов відзив від представника відповідача, де він зазначає, що 25.09.2021 року співробітниками відділу безпеки дорожнього руху управлінням патрульної поліції в Миколаївській області було здійснено обстеження об'єкту дорожнього сервісу «Склад-магазину» за адресою: вул. Комарова, 1 м. Нова Одеса, Миколаївська область з виїздом на автодорогу Н-24 «Благовіщенське-Вознесенськ-Миколаїв». За результатами обстеження було складено відповідний акт обстеження ділянок дорожньої мережі від 25.09.2019 року. В ході вказаних обстежень було виявлено такі недоліки: відсутність засобів регулювання дорожнього руху, відповідно до робочого проекту, перехідно-швидкісні смуги не відповідають Державно будівельним нормам В.2.3-5-2018, в частині довжини та ширини, чим порушив п. 1.5 ПДР України. Зазначені вище недоліки в утриманні автодоріг є прямими порушення норм та стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху та безпосередньо створюють загрозу його безпеці.
За результатами обстеження співробітниками відділу безпеки дорожнього руху УПП в Миколаївській області було складено вимоги (припису) № 598 від 26.09.2019 року, яку адресовано ФОП ОСОБА_3 , який був присутній під час обстеження чи позиціонував себе, як особу, що здійснює експлуатацію об'єкту дорожнього сервісу «Склад-магазину».
Саме тому співробітниками відділу безпеки дорожнього руху УПП в Миколаївській області за фактом вимог правил, норм та стандартів при утриманні дорожньої мережі, розпочато провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 140 КУпАП та за його результатами було винесено постанову відносно ОСОБА_1 , який був присутній під час обстеження та позиціонував себе, як особу, що здійснює експлуатацію об'єкту дорожнього сервісу «Склад-магазину».
Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Крім того, представник відповідача надав суду клопотання про проведення розгляду справи без його участі.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до Постанови серії ДП18 № 523970 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 25.09.2019 року в Миколаївській області, м. Нова Одеса, вул. Комарова, 1, ОСОБА_1 будучи відповідальною посадовою особою директор магазину «БудМаркет Люкс», скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, що виразилося у відсутності засобів регулювання дорожнього руху відповідно до робочого порядку, наявності перехідно-швидкісних смуг, які не відповідають державним будівельним нормам ДБН В.2.3-5-2018 в частині довжини та ширини, та інших недоліків згідно акту огляду, чим порушив п. 1.5 ПДР України. На позивачу було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 грн. До постанови додається Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі.
Згідно вказаного Акта від 25.09.2019 року, 25.09.2021 року співробітниками відділу безпеки дорожнього руху управлінням патрульної поліції в Миколаївській області було здійснено обстеження об'єкту дорожнього сервісу «Склад-магазину» за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обстеження встановлено:
- забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на: ФОП « ОСОБА_1 »;
- експлуатаційний стан технічних засобів організації дорожнього руху не відповідає вимогам ДСТУ 4100:2014 та ДСТУ 3308-96 за такими показниками: відсутні технічні засоби регулювання дорожнього руху;
- відсутнє освітлення перехідно-швидкісних смуг, відсутнє бар'єрне огородження, відсутній тротуар перед об'єктом.
За результатами обстеження ділянку визнано небезпечною.
Поряд з цим, згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 22.05.2019 року за номером 167453413, об'єкт нерухомого майна «Склад-Магазин» за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .
Згідно копії Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками від 16.05.2019 року, об'єкт нерухомості: нове будівництво склад-магазину в АДРЕСА_1 , вважається закінчений будівництвом, об'єкт готовим до експлуатації. Замовником є ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1,2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Винність особи у вчиненні правопорушення має бути доведена доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з абзацом третім пункту 4.2 рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 оцінка доказів у справі про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, і це є одним із елементів системи процесуальних механізмів, які в сукупності з конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
Відповідно до висновків, викладених у пункті 35 постанови Верховного Суду від 24.10.2018 року по справі №154/1329/17, суд при розгляді справи, зокрема, щодо правомірності рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності також повинен перевірити наявність компетенції у посадової особи (органу) на прийняття оскаржуваного рішення, встановити чи були вчинені позивачем відповідні дії, що стали підставою для прийняття такого рішення, та чи є позивач, виходячи із норми статті, яка передбачає відповідне адміністративне правопорушення, суб'єктом даного правопорушення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23 - рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
У рекомендації №R (91)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Також, суд зауважує про процесуальний обов'язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Приписами ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стороною відповідача надано суду копію оскаржуваної постанови, копію Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та копії фотокарток.
Будь-які інші докази, передбачені ст. 251 КУпАП, в підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові не вказані та суду не представлені.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом встановлено, що об'єктом правопорушень, передбачених ст. 140 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.
Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема ч. 1 ст. 140 КУпАП, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Крім цього, зі змісту ч. 1 ст. 140 КУпАП вбачається, що суб'єкт вказаного адміністративного правопорушення - спеціальний, а саме: посадова особа, відповідальна за утримання автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
В даній справі встановлено, що до оскаржуваної Постанови не додається жодного належного і допустимого доказу про те, чи є позивач відповідальною особою за забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) за адресою: Миколаївська обл., Новоодеський р., м. Нова Одеса, вул. Комарова, 1.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач у даному випадку не є суб'єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Крім того, до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі не долучено відповідні заміри та схеми. А отже, відповідачем не дотримано пункту 3 розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Так, пунктом 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, при складанні постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою третьою статті 140 КУпАП, до неї необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з відповідними замірами та схемою, зокрема, п.1 про пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; 2) самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; 3) перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; 4) пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; 5) умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; 6) порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; 7) порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення від 25.09.2019 року, не подав належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, а тому з цих постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №523970 від 25.09.2019 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 140 КУпАП на позивача у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 грн. скасувати, а провадження у справі закрити.
Вирішуючи позовну вимоги щодо визнання дії інспектора ВБДР УПП в Миколаївській області старшого лейтенанта Тамара Сергія Павловича протиправними, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, процесуальним законом не передбачено право суду за наслідками розгляду даної категорії справ визнавати дії інспекторів протиправними. З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в даній частині.
Враховуючи викладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 77, 159-163, 243, 250 КАС України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3) про скасування постанови - задовольнити частково.
Постанову серії ДП18 № 523970 від 25.09.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 грн. - скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Саламатін