ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2021Справа № 910/9774/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Академбудсервіс» (01023, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 3, офіс 403)
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5)
про визнання незаконним одностороннього розірвання договору на виконання робіт
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Омельчук С.В.
У судовому засіданні 22.09.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Академбудсервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання незаконним одностороннього розірвання договору на виконання робіт № 1526/КТЕЦ-20 від 28.12.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Академбудсервіс" та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було укладено договір на виконання робіт № 1526/КТЕЦ-20 від 28.12.2020. Позивачем було направлено Лист № 31-03-21/2 від 31.03.2021 щодо неможливості виконання робіт та відстрочення терміну. Відповідач Листом 42/31/199 від 07.04.2021 зазначив що, відмовляє у відстроченні строку виконання робіт та розриває договір. Тому позивач звернувся до суду щодо визнання незаконним одностороннього розірвання договору на виконання робіт.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5542/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 26.05.2021.
14.07.2021 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що позивачем в порушення взятих на себе зобов'язань не приступив до виконання договору у строки визначені його умовами, а тому відповідач скористався своїм правом, визначеним п. 6.2.1 договору на дострокове розірвання в односторонньому порядку.
20.07.2021 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що відповідач листом від 07.04.2021 № 42/31/199 повідомлено позивача про розірвання договору в минулому періоді, а саме з 31.03.2021, тобто за сплином 5-ти робочих днів після дати прийняття відповідачем такого рішення, а відтак за доводами позивача, відповідачем було порушено норми чинного законодавства, яким визначено порядок розірвання правочинів.
У судовому засіданні 21.07.2021 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 04.08.2021.
02.08.2021 до канцелярії суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 04.08.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті у судовому засіданні на 08.09.2021.
08.09.2021 позивач через електронну пошту суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання уповноваженого представника, через участь останнього в іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні 08.09.2021 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача та відкласти розгляд справи на 22.09.2021.
У судове засідання 22.09.2021 позивача не забезпечив явку уповноваженого представника, про причини неявки суд не повідомив про час та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд заслухав представника відповідача, який проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
28 грудня 2020 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Академбудсервіс" (надалі -підрядник/позивач) було укладено договір на виконання робіт № 1526/КТЕЦ-20 (надалі - договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати ремонт виробничих приміщень будівель ТЕЦ - 6 СП "Київські ТЕЦ" КП "Київтеплоенерго" м. Київ, вул. Пухівська, 1 А (об'єднано - допоміжний корпус) згідно з ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи (надалі - роботи), а замовник прийняти і оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору. Характеристики, обсяг, склад, ціна робіт, які виконуються за цим договором, визначаються договірною ціною, кошторисною документацією до договірної ціни (додаток 1 до договору).
Згідно з п. 1.4. договору, підрядник виконує роботи відповідно до договірної ціни, кошторисної документації до договірної ціни (додаток 1 до договору), та відомості обсягу робіт (додаток 2 до договору).
У розділі 5 договору сторонами визначено порядок та строки виконання робіт, зокрема:
Строк виконання робіт: відповідно до графіка виконання робіт (Додаток 3 до договору). Початок виконання робіт: не пізніше 10 календарних днів від дати укладання договору або відповідно до графіка виконання робіт (Додаток 3 до договору) (п. 5.1.).
Результатом виконання робіт є якісно виконаний підрядником ремонт на об'єкті замовника в повному обсязі відповідно до умов цього договору (п. 5.3).
Виконання робіт може бути призупинено або подовжено в залежності від наявності у замовника фінансування, а також зі зміною строків виконання робіт у наступних випадках: форс - мажорні обставини, поява нових чи додаткових робіт за ініціативою замовника. Зміни строків виконання робіт можуть бути обумовлені внесенням змін до складу та обсягів робіт, зазначених у кошторисній документації. Рішення про зміну строків оформлюється сторонами шляхом підписання додаткових угод (п. 5.4.).
Підрядник надає замовнику у термін до 20 числа звітного місяця підписаний акт КБ - 2 в, акти на приховані роботи, фотоматеріали до початку робіт та після закінчення робіт з фотофіксацією всіх технологічних процесів протягом виконання робіт, сертифікати (паспорти) якості будівельних матеріалів (або копії, завірені підписом та печаткою підрядника), товарні накладні з цінами на будівельні матеріали або копії, завірені підписом та печаткою підрядника) та довідку КБ - 3. У триденний строк після підписання сторонами акта КБ - 2в та довідки КБ - 3 підрядник зобов'язаний надати замовнику податкову накладну (п. 5.18).
Відповідно до умов п. 6.3.1. договору підрядник взяв на себе зобов'язання забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором.
У відповідності до п. 11.1. цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2021 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення.
Як вбачається із матеріалів справи у Додатку № 3 до договору "Графік виконання робіт з ремонту виробничих приміщень будівель ТЕЦ - 6 СП "Київські ТЕЦ" КП "Київтеплоенерго", м. Київ вул. Пухівська, 1 А" будівельні роботи за договором повинні були бути проведені у п'ять етапів:
з 15.02.2021 по 22.02.2021 (розбирання підлоги із плиток керамічних кислостійких на арзаміті);
з 22.02.2021 по 03.03.2021 (розбирання підлоги із плиток керамічних кислостійких на арзаміті та розбирання цементної стяжки товщ. 20мм.);
з 10.03.2021 по 17.03.2021 (улаштування цементної стяжки товщ. 40мм. по бетонній основі площею понад 20 м. кв.; готування важких кладкових цементних розчинів, марка м100; армування стяжки дротяною сіткою; ґрунтування бетонних оштукатурених поверхонь лаком ХС -76; футерування плиткою кислототривкою товщиною 35мм. На замазці "Арзамит - 5");
з 18.03.2021 по 25.03.2021 (ґрунтування бетонних оштукатурених поверхонь лаком ХС -76; футерування плиткою кислототривкою товщиною 35мм. На замазці "Арзамит - 5"; улаштування підливки під устаткування з бетону товщиною 30мм.; навантаження та перевезення сміття);
з 26.03.2021 по 04.04.2021 (улаштування підливки під устаткування з бетону товщиною 30мм.; навантаження та перевезення сміття).
За доводами позивача, відповідач в порушення приписів ст. 188 ГК України, ст. 651, 525 ЦК України та п. 6.2.11 договору направив позивачу листа від 7.04.2021 про розірвання договору в односторонньому порядку, чим порушив право позивача. Також позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з повідомленням про неможливість приступити до виконання робіт у зв'язку з форс-мажорними обставинами з проханням відстрочити термін виконання робіт за договором, однак відповідачем було проігноровано вказані повідомлення позивача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положеннями статей 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 188 Господарського кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Зазначена правова норма є самостійною підставою для відмови замовника від договору підряду та саме на її підставі відповідач прийняв повідомлення, яке є предметом даного спору.
Крім цього, судом встановлено, що у п. 12.1.2 договору сторони визначили, дострокове розірвання договору може бути здійснене в односторонньому порядку з ініціативи замовника, (незалежно від наявності чи відсутності будь-яких підстав для такого розірвання) оформленої письмово у вигляді повідомлення про розірвання договору, що має бути відправлено підряднику не пізніше 7 - ми робочих днів до моменту розірвання договору.
При розгляді справи судом встановлено, що 17.02.2021 відповідач звернувся до позивача з листом № 42/31/85, у якому повідомив останнього про те, що станом на 16.02.2021 підрядник за договором № 1526/КТЕЦ - 20 від 28.12.2020 не приступив до виконання робіт чим порушив умови п. 6.3.1. договору.
У даному листі замовник також зазначив, що жодних листів від підрядника щодо неможливості виконання взятих на себе зобов'язань за договором не надходило, а тому просив терміново приступити до виконання робіт
11.03.2021 відповідач повторно звернувся до позивач з листом № 42/31/141, у якому зазначив, що станом на 10.03.2021 підрядник за договором № 1526/КТЕЦ - 20 від 28.12.2020 так і не приступив до виконання робіт та не надав відповіді на лист № 42/31/85 від 17.02.2021.
У вказаному листі, відповідач також зазначив, що у зв'язку з грубим порушенням підрядником умов договору та у випадку якщо підрядник не приступить до виконання робіт в строк до 12.03.2021, замовником буде розірвано згаданий вище договір з нарахуванням штрафних санкцій згідно чинного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач 18.03.2021 звернувся до відповідача із "Відповіддю на лист № 42/31/141 від 11.03.2021" № 18 - 03 - 21/1, у якій повідомило останнього, що підрядник за договором № 1526/КТЕЦ - 20 від 28.12.2020 не приступив до виконання робіт через коронавірусну хворобу ( СOVID - 19) та запевнив що приступить до виконання робіт до 25.03.2021 (включно). До матеріалів справи долучена не засвідчена копія листа.
18.03.2021 відповідач направив позивачу претензію № 1, щодо невиконання останнім умов договору № 1526/КТЕЦ - 20, у якій повідомило про нарахування штрафних санкцій за невиконання підрядником умов договору та про розірвання договору від 30.03.2021.
27.04.2021 ТОВ "Академбудсервіс" звернулось до СК "Київські ТЕЦ" КП "Київтеплоенерго" з "Відповіддю на претензію № 1 ( № 42/31/153 від 18.03.2021)" № 27 - 04 - 21/1, у якій повідомило про неможливість виконання робіт за договором № 1526/КТЕЦ - 20 від 28.12.2020 через коронавірусну хворобу (COVID - 19) та просило відстрочити термін виконання робіт за договором.
31.03.2021 позивачем звернувся з листом № 31 - 03 -21/2, у якому повідомив про неможливість виконання робіт за договором № 1526/КТЕЦ - 20 від 28.12.2020 через коронавірусну хворобу ( СOVID - 19) та просив відстрочення терміну виконання робіт за договором.
07.04.2021 відповідачем повідомлено позивача листом № 42/31/199 про відмову у відстроченні строку виконання робіт згідно з договором № 1526/КТЕЦ - 20. У вказано листі замовником також повідомлено підрядника, що станом на 31.03.2021 року договір вважається розірваним та про те, що КП "Київтеплоенерго" 01.04.2021 розмістило на сайті Прозорро звіт про виконання договору про закупівлю із зазначенням причини розірвання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується сторонами, позивач не приступив до виконання робіт за договором у строки визначені його умовами.
Тому суд, враховуючи умови п. 12.2. договору та приписи 2 ст. 849 ЦК України вважає доведеним факт наявності підстав для односторонньої відмови замовника від договору.
Стосовно тверджень позивача про наявність форс - мажорних обставини, що пов'язані з коронавірусною інфекцією (COVID - 19) із посиланням на протоколи Постійної комісії з питань техногенно - екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 20 від 18.03.2021, № 21 від 22.03.2021, № 25 від 24.03.2021, № 29 від 01.04.2021, № 34 від 14.04.20212.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що протоколи Постійної комісії з питань техногенно - екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не містять жодних обмежень, які б стосувалися виконання підрядником своїх зобов'язань за договором.
Також, судом взято до уваги, що у п. п.п. 8.1., 8.3. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються відповідним уповноваженим органом.
У відповідності до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1, ст. 11 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні", Торгово-промислові палати мають право: проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зав'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; представляти і захищати законні інтереси торгово-промислової палати або за дорученням її членів їх інтереси; надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов'язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України; звертатися за дорученням осіб, права яких порушені, до Антимонопольного комітету України із заявами про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; засвідчувати і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи, пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Торгово-промислова палата України та торгово-промислові палати України залучаються до надання експертних висновків про походження товарів в тих випадках, коли відповідно до міжнародних договорів України повноваження видачі сертифікатів походження товарів надані митному органу, якщо інше не визначено такими міжнародними договорами. Порядок надання експертних висновків встановлюється Кабінетом Міністрів України; здійснювати декларування зовнішньоторговельних вантажів у випадках, передбачених законом; організовувати міжнародні виставки, національні виставки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати підготовку і проведення виставок українських товарів в Україні та за її межами; організовувати семінари, конференції, ділові переговори з економічних питань за участю українських підприємців та іноземних фірм як в Україні, так і за її межами; укладати необхідні для виконання функцій палат зовнішньоекономічні та інші угоди з українськими та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, а також з окремими громадянами: видавати інформаційні, довідкові, рекламні та методичні матеріали з питань своєї діяльності, а також газети, журнали та інші друковані матеріали для забезпечення підприємницької діяльності; створювати, реорганізовувати і ліквідовувати підприємства та інші організації з метою виконання статутних завдань у порядку, встановленому законом; самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності, встановлювати структуру, штатний розпис, чисельність працівників, форми і розміри оплати та матеріального стимулювання їхньої праці згідно з законодавством України; створювати за ініціативою учасників спору третейські суди відповідно до законодавства України, галузеві або територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів; здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 - 1 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до ч. 2, ст. 11 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні", методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, якими б підтверджувався факт настання форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.
Крім того, суд відзначає, що відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України (кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а у ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Тобто суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.
При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може обирати між кількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.
Якщо ж законом або договором не передбачено способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).
Наведене з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і дає змогу забезпечити реальне поновлення порушеного права.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен насамперед слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право людини на доступ до правосуддя, а у статті 13 вказаної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, а саме - особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання незаконним одностороннього розірвання договору на виконання робіт, є неефективним, оскільки в разі його задоволення не призведе до поновлення прав позивача.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмові у задоволені позову повністю.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 8, 42, 43, 132, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.09.2021.
Суддя Л. Г. Пукшин