ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.09.2021Справа № 910/9463/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум"
про стягнення 1 563 085,11 грн,
Представники сторін:
від позивача: Мовчан А.О.,
від відповідача: Кащенко М.Ю.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум" про стягнення 1 563 085,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару за договором поставки № 626 твід 25.01.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/9463/21, призначено підготовче засідання у справі на 27.07.2021.
08.07.2021 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву.
14.07.2021 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог у розмірі 334 872,42 грн.
15.07.2021 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив.
26.07.2021 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про відкладення підготовчого засідання та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
27.07.2021 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог у розмірі 200 000,00 грн.
В підготовче засідання 27.07.2021 з'явився представник позивача.
В підготовчому засіданні суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника позивача про відмову від частини позовних вимог розглянути в наступному засіданні; клопотання представника відповідача задовольнити; відкласти підготовче засідання на 06.09.2021; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.
04.08.2021 через відділ діловодства суду відповідач подав пояснення на заяву про відмову від частини позовних вимог у розмірі 334 872,42 грн, у якій просив закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 625 000,00 грн, пені в розмірі 9 117,27 грн та 3% річних в розмірі 755,15 грн.
03.09.2021 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
06.09.2021 через відділ діловодства суду позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
В підготовче засідання 06.09.2021 з'явилися представники сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 закрито провадження у справі №910/9463/21 в частині стягнення основного боргу в розмірі 525 000,00 грн, пені в розмірі 9117,27 грн та 3% річних в розмірі 755,15 грн.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.09.2021.
17.09.2021 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
В судове засідання 20.09.2021 з'явилися представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача просив закрити провадження в частині осиного боргу у зв'язку з його сплатою та зменшити розмір пені на 50%.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 20.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум" (Покупець) укладено договір поставки № 626 з протоколом розбіжностей (надалі також - договір), згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю харчові інгредієнти (далі за текстом - Товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти належний Товар та оплатити його на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 3.5 договору в редакції протоколу розбіжностей, Постачальник при поставці Товару надає Покупцеві наступні документи: видаткова накладна (оригінал); копія сертифікату відповідності (якщо Товар підлягає сертифікації); копія висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи на Товар (в разі необхідності); декларація виробника або посвідчення (сертифікат) якості на Товар; товарно-транспортна накладна.
Товар приймається виключно за наявності товаросупроводжувальних документів. Підтвердженням факту отримання Покупцем всіх перелічених документів є підпис представника Покупця на видатковій накладній.
Відповідно до п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 22.05.2019 ціна, асортимент та інші характеристики Товару, що постачається, відображаються у видатковій накладній на відповідну партію товару. Ціна включає всі витрати на виробництво і доставку товару.
У п. 5.1 договору встановлено, що оплата проводиться Покупцем у національній валюті України згідно рахунку-фактури за партію Товару, що вказана в відповідній підписаній Сторонами видатковій накладній, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів після отримання Товару Покупцем, якщо інший строк не вказаний у підписаній Сторонами Специфікації.
11.02.2019 сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору, за якою погоджено поставку товару на суму 75 696,00 грн, період поставки - з 11.02.2019 по 15.02.2019, термін оплати - протягом 45-ти календарних днів з моменту поставки Товару на склад покупця.
18.02.2019 сторонами підписано Специфікацію № 2 до договору, за якою погоджено поставку товару на суму 92 496,00 грн, період поставки - з 19.02.2019 по 22.02.2019, термін оплати - протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки Товару на склад покупця.
01.03.2019 сторонами підписано Специфікацію № 3 до договору, за якою погоджено поставку товару на суму 92 496,00 грн, період поставки - з 04.03.2019 по 07.03.2019, термін оплати - протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки Товару на склад покупця.
12.03.2019 сторонами підписано Специфікацію № 4 до договору, за якою погоджено поставку товару на суму 126 752,30 грн, період поставки - з 12.03.2019 по 15.03.2019, термін оплати - протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки Товару на склад покупця.
21.03.2019 сторонами підписано Специфікацію № 5 до договору, за якою погоджено поставку товару на суму 50 496,00 грн, період поставки - з 22.03.2019 по 27.03.2019, термін оплати - протягом 45-ти календарних днів з моменту поставки Товару на склад покупця.
21.03.2019 сторонами підписано Специфікацію № 6 до договору, за якою погоджено поставку товару на суму 92 496,00 грн, період поставки - з 04.04.2019 по 09.04.2019, термін оплати - протягом 45-ти календарних днів з моменту поставки Товару на склад покупця.
11.04.2019 сторонами підписано Специфікацію № 7 до договору, за якою погоджено поставку товару на суму 92 496,00 грн, період поставки - з 11.04.2019 по 16.04.2019, термін оплати - протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки Товару на склад покупця.
19.04.2019 сторонами підписано Специфікацію № 8 до договору, за якою погоджено поставку товару на суму 50 496,00 грн, період поставки - з 19.04.2019 по 24.04.2019, термін оплати - протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки Товару на склад покупця.
23.04.2019 сторонами підписано Специфікацію № 9 до договору, за якою погоджено поставку товару на суму 95 096,40 грн, період поставки - з 23.04.2019 по 28.04.2019, термін оплати - протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки Товару на склад покупця.
08.05.2019 сторонами підписано Специфікацію № 10 до договору, за якою погоджено поставку товару на суму 50 496,00 грн, період поставки - з 08.05.2019 по 13.05.2019, термін оплати - протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки Товару на склад покупця.
13.05.2019 сторонами підписано Специфікацію № 11 до договору, за якою погоджено поставку товару на суму 92 496,00 грн, період поставки - з 13.05.2019 по 18.05.2019, термін оплати - протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки Товару на склад покупця.
Додатковою угодою № 1 від 22.05.2019 до договору п. 5.1 викладено у такій редакції: «Оплата проводиться Покупцем у національній валюті України згідно рахунку-фактури за партію Товару, що вказана в відповідній підписаній Сторонами видатковій накладній, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів після отримання Товару Покупцем.»
У п. 8.2 договору в в редакції протоколу розбіжностей сторони погодили, що за прострочення оплати поставлених Товарів, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов'язання Покупець на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити 3% річних.
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (за наявності) і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п. 10.1 договору).
На виконання умов договору у період з 11.02.2019 по 17.03.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 5 909 679,74 грн, що підтверджується видатковими накладними № 143 від 11.02.2019, № 173 від 19.02.2019, № 251 від 04.03.2019, № 286 від 12.03.2019, № 350 від 22.03.2019, № 443 від 04.04.2019, № 494 від 12.04.2019, № 543 від 22.04.2019, № 559 від 24.04.2019, № 625 від 08.05.2019, № 639 від 13.05.2019, № 733 від 28.05.2019, № 760 від 31.05.2019, № 884 від 21.06.2019, № 912 від 27.06.2019, № 1003 від 09.07.2019, № 1114 від 31.07.2019, № 1173 від 09.08.2019, № 1202 від 15.08.2019, № 1267 від 29.08.2019, № 1472 від 30.09.2019, № 1524 від 10.10.2019, № 1536 від 11.10.2019, № 1587 від 23.10.2019, № 1616 від 29.10.2019, № 1686 від 05.11.2019, № 1715 від 18.11.2019, № 1739 від 13.11.2019, № 1786 від 26.11.2019, № 1880 від 09.12.2019, № 1920 від 17.12.2019, № 1953 від 26.12.2019, № 63 від 24.01.2020, № 129 від 05.02.2020, № 200 від 24.02.2020, № 301 від 06.03.2020, № 386 від 25.03.2020, № 448 від 04.04.2020, № 475 від 13.04.2020, № 511 від 21.04.2020, № 610 від 18.05.2020, № 640 від 25.05.2020, № 690 від 29.05.2020, № 793 від 18.06.2020, № 829 від26.06.2020, № 898 від 06.07.2020, № 938 від 13.07.2020, № 976 від 20.07.2020, №1063 від 03.08.2020, № 1130 від 18.08.2020, № 1173 від 28.08.2020, № 1306 від 14.09.2020, № 1363 від 21.09.2020, № 1412 від 30.09.2020, № 1497 від 15.10.2020, № 1527 від 23.10.2020, № 1608 від 05.11.2020, № 1609 від 05.11.2020, № 1670 від 18.11.2020, № 1815 від 16.12.2020, № 1816 від 16.12.2020, № 351 від 17.03.2021.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував на часткову оплату відповідачем зазначених поставок на суму 4 650 151,18 грн та просив стягнути з останнього борг у розмірі 1 259 528,56 грн, а також 3% річних у розмірі 47 132,29 грн, інфляційні у розмірі 121 480,90 грн та пеню у розмірі 134 943,36 грн.
У відзиві на позов відповідач визнав заборгованість за товар у розмірі 1 034 528,56 грн, та зазначив про здійснені ним оплати товару 09.06.2021, 17.06.2021, 25.06.2021 та 02.07.2021 у загальному обсязі 225 000,00 грн, які не були враховані позивачем у позові. Також, відповідач вказував, що позивачем неправильно нараховано розмір пені, оскільки не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, а також неправильно нараховано розмір 3% річних, оскільки неправильно визначено період прострочення. Також відповідач заявив про зменшення розміру пені на 50% на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.
Надалі, у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 525 000,00 грн, пені в розмірі 9117,27 грн та 3% річних в розмірі 755,15 грн, ухвалою від 06.09.2021 суд закрив провадження у цій частині, а тому наразі суд розглядає позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 734 528,56 грн, 3% річних у розмірі 46 377,14 грн, інфляційні у розмірі 121 480,90 грн та пені у розмірі 125 826,09 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними: № 143 від 11.02.2019, № 173 від 19.02.2019, № 251 від 04.03.2019, № 286 від 12.03.2019, № 350 від 22.03.2019, № 443 від 04.04.2019, № 494 від 12.04.2019, № 543 від 22.04.2019, № 559 від 24.04.2019, № 625 від 08.05.2019, № 639 від 13.05.2019, № 733 від 28.05.2019, № 760 від 31.05.2019, № 884 від 21.06.2019, № 912 від 27.06.2019, № 1003 від 09.07.2019, № 1114 від 31.07.2019, № 1173 від 09.08.2019, № 1202 від 15.08.2019, № 1267 від 29.08.2019, № 1472 від 30.09.2019, № 1524 від 10.10.2019, № 1536 від 11.10.2019, № 1587 від 23.10.2019, № 1616 від 29.10.2019, № 1686 від 05.11.2019, № 1715 від 18.11.2019, № 1739 від 13.11.2019, № 1786 від 26.11.2019, № 1880 від 09.12.2019, № 1920 від 17.12.2019, № 1953 від 26.12.2019, № 63 від 24.01.2020, № 129 від 05.02.2020, № 200 від 24.02.2020, № 301 від 06.03.2020, № 386 від 25.03.2020, № 448 від 04.04.2020, № 475 від 13.04.2020, № 511 від 21.04.2020, № 610 від 18.05.2020, № 640 від 25.05.2020, № 690 від 29.05.2020, № 793 від 18.06.2020, № 829 від26.06.2020, № 898 від 06.07.2020, № 938 від 13.07.2020, № 976 від 20.07.2020, №1063 від 03.08.2020, № 1130 від 18.08.2020, № 1173 від 28.08.2020, № 1306 від 14.09.2020, № 1363 від 21.09.2020, № 1412 від 30.09.2020, № 1497 від 15.10.2020, № 1527 від 23.10.2020, № 1608 від 05.11.2020, № 1609 від 05.11.2020, № 1670 від 18.11.2020, № 1815 від 16.12.2020, № 1816 від 16.12.2020, № 351 від 17.03.2021, а загалом на суму 5 909 679,74 грн.
Вказані первинні документи оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
За вказаний товар відповідач розрахувався частково на суму 5 175 151,18 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, у зв'язку з чим позивачем (з урахуванням відмови від частини позовних вимог) заявлений до стягнення борг у розмірі 734 528,56 грн.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що під час провадження у справі № 910/9463/21 відповідачем було сплачено позивачу за договором вказану суму боргу у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученням № 47 від 30.07.2021 на суму 100 000,00 грн, № 451 від 06.08.2021 на суму 80 000,00 грн, № 496 від 13.08.2021 на суму 100 000,00 грн, №628 від 02.09.2021 на суму 80 000,00 грн, № 544 від 20.08.2021 на усму 80 000,00 грн, № 588 від 28.08.2021 на суму 100 000,00 грн, № 689 від 10.09.2021 на суму 100 000,00 грн, № 728 від 16.09.2021 на суму 94 528,56 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 46 377,14 грн за загальний період прострочення з 04.05.2019 по 06.06.2021 та інфляційні у розмірі 121 480,90 грн за загальний період прострочення з 08.01.2020 по 06.06.2021.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Перевіривши розрахунок 3% річних (у заяві про відмову від частини позовних вимог від 14.07.2021) та інфляційних (у позові), суд зазначає, що вимоги в цій частині розраховані позивачем правильно, відповідно до умов договору щодо терміну оплати товару, а тому визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню у заявленому позивачем обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 125 826,09 грн за загальний період прострочення з 13.06.2020 по 06.06.2021.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
У п. 8.2 договору в в редакції протоколу розбіжностей сторони погодили, що за прострочення оплати поставлених Товарів, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (у заяві про відмову від частини позовних вимог від 14.07.2021) суд визнає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача щодо неправильного нарахування 3% річних та пені суд відхиляє, оскільки при розрахунку у заяві про відмову від частини позовних вимог від 14.07.2021 позивач відповідні доводи відповідача взяв до уваги, здійснивши перерахунок відповідних нарахувань правильно.
У відзиві на позов відповідач також просить про зменшення розміру пені на 50% на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, посилаючись на сплату ним заборгованості перед позивачем.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Крім того суд зазначає, що застосоване в ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають значення.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 904/6250/19.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не довів перед судом наявності таких обставин, які б свідчили про винятковість випадку, який може бути підставою для зменшення розміру неустойки. Так, відповідач хоч і сплатив усю суму боргу перед позивачем, однак, здійснював це систематично із значними затримками, а тому зменшення розміру пені винятково на цій підставі суд не визнає прийнятним та обґрунтованим.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач є таким само господарюючим суб'єктом, як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності, а тому нарахована позивачем пеня підлягає стягненню за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано позивачу у зв'язку з цим збитків.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, зважаючи на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, в тому числі і в частині закриття провадження у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/9463/21 в частині стягнення основного боргу в розмірі 734 528,56 грн.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Хоум" (просп. Науки, 3, м. Київ, 03028, ідентифікаційний код 39182454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" (вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 34763972) 3% річних у розмірі 46 377,14 грн, інфляційні у розмірі 121 480,90 грн, пеню у розмірі 125 826,09 грн та судовий збір у розмірі 15 423,19 грн.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.09.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко