ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.09.2021Справа №910/8699/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/8699/21
За позовом Фізичної особи ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Фонд державного майна України
про визнання протиправними дії, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії
Представники учасників справи:
від позивача: Кошик М.Й.;
від відповідача-1: Артеменко П.М.;
від відповідача-2: Двірник І.С.;
від третьої особи-1: Хайновський О.О..
Фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - відповідач-1) та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач-2) про визнання протиправними дії, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на включення єдиного майнового комплексу державного підприємства «Фінпром» до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати рішення відповідачів протиправними та скасувати їх з подальшим зобов'язанням відповідача-2 надати дозвіл на включення єдиного майнового комплексу державного підприємства «Фінпром» до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, та зобов'язанням відповідача-1 включити єдиний майновий комплекс державного підприємства «Фінпром» до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 відкрито провадження у справі №910/8699/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
09.07.2021 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти позову з підстав того, що вимога позивача про зобов'язання Мінекономіки надати згоду про включення державного підприємства до переліку об'єктів малої приватизації є формою втручання в дискреційні повноваження. При цьому, зауважує на невірно обраному способі захисту права, оскільки нормами чинного господарського та цивільного законодавства не передбачено такого способу захисту як визнання протиправними дій органів державної влади.
12.07.2021 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 також заперечує проти позовних вимог, з підстав того, що доводи позивача не відповідають встановленому Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна" порядку приватизації таких об'єктів, так як пропозиція від Мінекономіки щодо включення державного підприємства до переліку об'єктів, що підлягає приватизації, не надходила. При цьому, зауважує на тому, що після надходження до нього заяви позивача щодо включення майна державного підприємства до переліку об'єктів приватизації, він звернувся до відповідача-2, як уповноваженого органу управління про надання згоди на включення, втім останній приватизацію спірного майна не погодив, а тому відмова у включенні майна державного підприємства до переліку об'єктів приватизації є правомірною і відповідає визначеній законом процедурі приватизації.
23.07.2021 через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач-1 зауважує на тому, що на момент подання відзиву діяла нова редакція Положення про Регіональне відділення, а тому ним помилково долучено попередню редакцію положення. При цьому, зауважує на тому, що згідно приписів нової редакції Положення, регіональне відділення уповноважене лише на надання Фонду пропозицій щодо включення об'єктів державної власності до переліку об'єктів малої приватизації, а тому вимога позивача щодо визнання протиправною та скасування відмови Регіонального відділення щодо включення майна державного підприємства до переліку об'єктів для приватизації не підлягає задоволенню.
29.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь за відзив, в якій позивач не погоджується з твердженнями відповідача-1 щодо того, що дії позивача не відповідають встановленому порядку приватизації, оскільки позивач діяв чітко до встановлених законом норм та алгоритму дій задля реалізації свого права щодо приватизації шляхом ініціювання приватизації об'єкту державної власності, а рішення відповідача-1 про включення об'єкту до відповідного переліку є одним з етапів процедури приватизації. Окрім того, зазначає, що між відповідачами налагоджений обмін електронними документами, і сам лист відповідача-1 було направлено відповідачу-2 засобами електронного зв'язку 30.12.2020, а відтак і розглянути по суті мав протягом 15 днів, тоді як фактично свою відмову у наданні згоди на включення об'єкта до переліку об'єкті малої приватизації надав лише через два місяці.
Окрім того, через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь за відзив відповідача-2, в якому він наголує на тому, що відмова відповідача-2 у наданні згоди на приватизацію, яка була надана через 2 місяця після звернення регіонального відділення Фонду є нікчемною, не вмотивованою та незаконною, оскільки стаття 11 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначає присічний строк для надання згоди або вмотивованої відмови (15 днів), а тому наголошує на тому, що в силу зазначеної статті згода є такою, що надана. Окрім того, зазначає, що Державне підприємство "Фінпром" не виконує покладені на нього функції, не веде господарської діяльності, має величезну заборгованість та відкриті виконавчі провадження, а тому його приватизація буде економічно вигідною для держави.
Також 29.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову відповідно до якої просить: визнати протиправною та скасувати відмову Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву щодо включення Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Фінпром" до переліку об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації; визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, у наданні згоди про включення Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Фінпром" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації; зобов'язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надати згоду про включення Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Фінпром" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації; зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна по місту Києву включити Єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Фінпром" до переліку об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації.
10.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Подана заява обґрунтована тим, що виходячи зі змісту заявлених вимог, а також беручи до уваги правовий статус Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву, який є територіальним органом центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику в сфері приватизації, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В судовому засіданні 10.08.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову, залучення Фонду державного майна України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, та відкладення підготовчого засідання.
20.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення Фонду державного майна України, як співвідповідача. Подане клопотання мотивовано тим, що вимогу про зобов'язання включити майно державного підприємства до переліку об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації доцільно пред'явити до центрального органу, а не його територіального відділення.
25.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли доповнення до раніше поданої ним заяви про закриття провадження у справі, в яких зазначено про те, що направлення Регіональним відділенням пропозиції щодо надання згоди на включення об'єктів до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, є адміністративним актом індивідуальної дії, прийняттю якого передує визначена законом адміністративна процедура - звернення до уповноваженого органу управління щодо надання ним згоди на включення об'єкта до переліку.
30.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли заперечення на залучення Фонду державного майна України, як співвідповідача у даній справі, оскільки вказаний орган вже залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1.
31.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено про невірно обраний спосіб захисту, оскільки ані Цивільним кодексом України, ані Господарським кодексом України не визначено такого способу, як визнання протиправною та скасування відмови щодо включення майна державного підприємства до переліку об'єктів малої приватизації. Додатково зауважує на можливості оскарження лише актів органів приватизації, а не органу управління.
07.09.2021 через відділ діловодства суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач-1 вказує на те, що включення майна державного підприємства до переліку об'єктів, що підлягають приватизації є дискреційними повноваженнями відповідачів та належать до їх виключних функцій.
Окрім того, 07.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову відповідно до якої просить: визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у наданні згоди про включення Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Фінпром" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, викладену у формі листа вих. №2151-09/13433-06 від 01.03.2021 та вважати згоду наданою на підставі ч.7 ст.11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна"; визнати протиправною та скасувати відмову Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву щодо включення Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Фінпром" до переліку об'єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, викладену у формі листа вих. №30-03/2292 від 24.03.2021; зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна по місту Києву прийняти рішення про включення до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, Єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Фінпром" та направити відповідне подання Фонду державного майна України; зобов'язати Фонд державного майна України, з урахуванням висновків суду, включити Єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Фінпром" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердити його та оприлюднити відповідний змінений перелік об'єктів, що підлягають приватизації в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.
Розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про закриття провадження у справі, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
Приписи частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлюють, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дії чи бездіяльність.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. На цьому неодноразово наголошено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.09.2020 у справі №804/8836/17, від 05.05.2020 у справі №462/1055/19 та від 01.10.2019 у справі №922/2723/17.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №804/14471/15.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за пунктом 2 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 фактично не погоджується з відмовою Регіонального відділення Фонду державного майна України у місті Києві у включенні майна Державного підприємства "Фінпром" до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, оскільки Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України безпідставно і з порушенням строку відмовило у наданні згоди на приватизацію.
Відповідно до вимог частини 1 статті 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
Тому, за загальним правилом спори щодо приватизації державного майна відносяться до юрисдикції господарських судів. Винятки з цього правила можливі, якщо спори щодо приватизації виникають із публічно-правових відносин і тоді, коли ці спори, як чітко через сполучник "та" прописано в Законі, віднесені до компетенції адміністративних судів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №620/4247/18.
До таких спорів законодавством віднесені спори, в яких оскаржуються процедурні питання проведення приватизації (тобто, дії відповідного суб'єкта владних повноважень на виконання делегованих йому владно-управлінських функцій під час проведення приватизації державного або комунального майна), що виникають між об'єктом приватизації і державним органом приватизації. В такому випадку відносини між сторонами не є відносинами рівноправних суб'єктів і мають ознаки публічно-правових.
Пункт 22 частини 1 статті 2 вищевказаного закону визначає, що приватизація державного або комунального майна (приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
Порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації (ч.1 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Частина 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" унормовує, що заяви про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України. Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об'єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації.
Таким чином, позивач, як суб'єкт приватизації, звернувся до суду з позовом про оскарження рішень відповідачів, прийнятих ними як державним органом приватизації та уповноваженим органом управління державним майном та стосується відмови у наданні згоди на приватизацію об'єкта державної власності, що означає те, що переданий позивачем на вирішення суду спір є спором щодо приватизації державного майна, який повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.
З огляду на характер спірних правовідносин, участь у цьому спорі суб'єкта владних повноважень не змінює його правової природи та не дозволяє стверджувати, що такий спір є публічно-правовим, оскільки будь-яких владних управлінських функцій у відношенні позивача відповідачі не здійснювали та приймаючи оскаржувані рішення діяли виключно як уповноважені органи щодо управління майном.
Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №813/2616/18 та постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №620/4247/18.
Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 по справі "Сокуренко і Стригун проти України", фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; … термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки вимоги позивача стосуються відмови у наданні згоди на приватизацію об'єктів державного майна, то цей спір не є публічно-правовим та відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 20 ГПК України має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про закриття провадження у справі та доповнень до неї.
Окрім того, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про залучення у справі співвідповідача - Фонд державного майна України, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення поданого клопотання з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.
При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до неналежного відповідача чи частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача замінювати неналежного відповідача чи залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №902/644/18 вказано, що залучення у справі інших відповідачів (співвідповідачів) згідно з частинами 1, 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України можливі не лише на час подання позову, а й на пізніших стадіях розгляду справи - за наявності відповідного клопотання позивача.
Враховуючи викладене, оскільки клопотання позивача подано до закінчення підготовчого провадження, суд приходить до висновку про його задоволення та залучення Фонду державного майна України в якості співвідповідача у справі.
Згідно частини 4 статті 48 Господарського процесуального кодексу України про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Водночас, оскільки суд прийшов до висновку про необхідність залучення Фонду державного майна України в якості відповідача-3, вказане зумовлює зміну його процесуального статусу з третьої особи-1 на відповідача-3.
В той же час, суд зазначає, що пунктом 1 частини 3 статті 183 ГПК України передбачено, що у зв'язку із заміною неналежного відповідача, залученням співвідповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм відповідної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.
Відповідно до статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, встановлює строк для подання пояснень третіми особами, встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення.
В свою чергу, із змісту частини 2 статті 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, суд вбачає за необхідне відкласти підготовче засідання.
Керуючись статтями 45, 48, 182, 183, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відкласти підготовче засідання у справі на 24.09.21 о 14:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал №2.
2. В задоволенні заяви про закриття провадження у справі відмовити.
3. Клопотання про залучення у справі співвідповідача задовольнити.
4. Залучити до участі у справі в якості відповідача-3 Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9).
5. Встановити відповідачу-3 строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву іншим учасникам справи протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
6. Встановити позивачу строк - протягом 3 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов та доказів направлення відповіді на відзив іншим учасникам справи.
7. Встановити відповідачу-3 строк - протягом 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду (якщо такі будуть): заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили 21.09.2021 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 27.09.2021.
Суддя Т.В. Васильченко