Ухвала від 24.09.2021 по справі Б-11/45-3/270-21/145

Справа № Б-11/45-3/270-21/145 (909/794/21)

УХВАЛА

24.09.2021 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (вул. Княгинин, буд. 44, м. Івано-Франківськ, 76003)

про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 70 909, 15 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

поданої в межах справи № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В. перебуває справа № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості. Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

В силу приписів частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

ОСОБА_1 в межах справи про банкрутство звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 70 909, 15 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. До позовної заяви позивачем подано клопотання про звільнення (розстрочення або відстрочення) від сплати судового збору.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Водночас, як встановлено судом, у провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувала справа № 344/15069/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги в сумі середнього місячного заробітку.

Вказаний позов мотивовано тим, що позивач з 12.12.1997 по 29.06.2017 працювала в Івано-Франківському обласному державному об'єднанні спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на посаді обліковця матеріального складу, а згодом переведена на посаду бухгалтера по обліку. Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2017 у справі № Б-11/45-3/270-21/145 Івано-Франківське ОДОСП визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Седлецького О. В. Вказана постанова була оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду прокуратурою Івано-Франківської області та Міністерством аграрної політики та продовольства України. 05.07.2017 за наслідками розгляду апеляційних скарг, Львівський апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційні скарги задовольнив, постанову господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2017 скасував. Водночас, ліквідатор провів звільнення всіх працівників Івано-Франківського ОДОСП посилаючись на п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України (у зв'язку з ліквідацією підприємства). 29.06.2017 позивача було звільнено з роботи. В день звільнення 29.06.2017 позивачу не виплачено жодних сум, що належать їй від підприємства, а саме: заборгованість по заробітній платі станом на 29.06.2017, середньомісячного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідну допомогу в сумі середнього місячного заробітку та не повідомлено позивача письмово про нараховані суми, не видано на руки належно оформлену трудову книжку, чим порушено вимоги КЗпП України. Також арбітражний керуючий перешкоджав звільненим працівникам у вільному доступі на підприємство для отримання наказів про звільнення, трудових книжок та довідок про нараховані суми, які належать від підприємства. Що і стало підставою для звернення позивача до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою у якій остання просила суд позов задовольнити.

За наслідками розгляду даного спору, 25.05.2018 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області по справі № 344/15069/17 ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомогу в сумі середнього місячного заробітку.

Зазначеним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області стягнено з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі станом на 29.06.2017, середньомісячний заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, вихідну допомогу в сумі середньомісячного заробітку.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.05.2018 по справі № 344/15069/17 набрало законної сили - 25.06.2018.

За приписами пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З аналізу наведеної норми процесуального права убачається, що однією з цілей її застосування законодавець визначив, уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами. Однак, зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Тобто, предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові КГС ВС від 13.08.2021 у справі № 910/5309/21.

Відтак, предметом позову у справі № 344/15069/17, зокрема, була вимога про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, яка задоволена рішенням від 25.05.2018 по вказаній справі.

Так, у даній позовній заяві позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на невиплату ліквідатором належних сум при звільненні, та просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 29.06.2017 по 08.05.2018 в сумі 70 909, 15 гривень.

Отже, предмет та підстави позову в справі № 344/15069/17 є аналогічними з предметом та підставами позову, викладеними у даній позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У зв'язку із тим, що є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд відмовляє у відкритті провадження у даній справі.

Керуючись статтями 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 разом із доданими до неї документами повернути позивачу.

3. Ухвала набирає законної сили 24.09.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строки, визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст ухвали складено - 24.09.2021.

Суддя В. В. Михайлишин