номер провадження справи 5/98/21
14.09.2021 Справа № 908/2009/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСВЕТ" (73026, Херсонська область, м. Херсон, пр. Ушакова, буд. 57, прим. 78, код ЄДРПОУ 39115503)
До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення 18 938,80 грн.
Без виклику учасників справи
12.07.2021 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСВЕТ" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 18 938,80 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 р. справу №908/2009/21 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 16.07.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2009/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/98/21, вирішено розгляд справи по суті розпочати з 10.08.2021р.
Ухвалою суду від 30.07.2021 р. в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСВЕТ" № б/н від 26.07.2021 (вх. № 15537/08-08/21 від 29.07.2021) про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 10.08.2021 р. в режимі відеоконференцзв'язку, відмовлено.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки 60-денний строк розгляду справи у спрощеному провадженні припадає на 14.09.2021 р., то судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення - 14.09.2021р.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ "ЮГСВЕТ" та ДП "НАЕК" в особі ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК" укладено договір поставки продукції №326(6)20УК від 11.09.2020/53-121-08-20-09745 від 23.09.2020 р. На виконання умов вказаного договору позивач здійснив поставку товару на суму 17 852,52 грн. Однак, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% ірних в сумі 240,77 грн. та інфляційні втрати в сумі 845,51 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 205, 509, 510, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 181 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву від 06.08.2021 р. за вих. №28-23/19430, в якому зазначено, що відповідно до пункту 3.3 Договору, його сторони визначили, що обов'язок відповідача сплатити вартість продукції у розмірі суми ПДВ виникає після реєстрації позивачем належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). При цьому, граничний строк оплати виконання відповідачем зобов'язання із сплати частини вартості продукції у розмірі ПДВ (2 975,42 грн.) умовами Договору не визначений. Вимог від позивача про сплату частини вартості продукції у розмірі ПДВ (2 975,42 грн.) відповідач не отримував, відповідно, згідно з приписами статті 530 ЦК та умовами договору, граничний строк виконання відповідачем зобов'язання із сплати частини вартості продукції у розмірі ПДВ, не настав. Зобов'язання відповідача із сплати частини вартості продукції у розмірі ПДВ не є простроченим. Щодо вимог про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 240,77 грн. та інфляційних втрат у розмірі 845,51 грн., відповідач зазначає, що позивачем в базу нарахування 3% річних та інфляційних втрат безпідставно включено частину вартості продукції у розмірі ПДВ (2 975,42 грн.), граничний строк оплати за якою не настав. Крім того, включення до бази нарахування 3% річних, заявлених позивачем, сум податку на додану вартість (2 975,42 грн.), нарахованого на вартість продукції, є необґрунтованим, таким що суперечить правовій природі процентів, передбачених статтями 536 та 625 ЦК України. Також вважає, що індексація позивачем сум податку на додану вартість (2 975,42 грн.), нарахованих на вартість товару за договором, є необґрунтованою, такою, що суперечить її правовій природі, як способу захисту майнового права та інтересу, та не передбачена діючим законодавством, зокрема, спеціальним законом у сфері справляння податків - ПК України. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.
Позивачем до матеріалів справи надано письмову відповідь на відзив від 27.08.2021р., в якій зазначено, що позивачем податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому ПК України порядку. Відповідач отримав податкові накладні та квитанцію про реєстрацію податкової накладної та мав (є) можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті ДПІ. Відповідач повторно отримав податкову накладну та квитанцію про їх реєстрацію разом з матеріалами до позовної заяви. Крім того, Відповідач 02.06.2021 р. отримав претензію на оплату всієї суми заборгованості. У відповідь на вказану претензію Відповідач не заперечував про отримання товару та існування вказаної у претензії заборгованості та повідомив про її погашення при наявності можливості. В положенні п. 3.3. договору має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах встановленого строку 120-ти календарних днів з дати поставки товару. Стосовно твердження відповідача про необґрунтованість та безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних витрат, як вважає Відповідач на суми ПДВ, позивач пояснив, що вказана відповідачем сума в розмірі 2 975,42 грн. не є сумою податку на додану вартість, а є грошовим зобов'язанням, яке повинно бути виконано відповідачем/покупцем за умовами договору, і за порушення якого передбачена встановлена законом або договором відповідальність. З урахуванням викладеного, просить суд позов задовольнити.
Також в матеріалах справи містяться письмові заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від 06.09.2021 р. аз вих. №28-23/21838 відповідно до якого відповідач пояснює, що слово «після» за текстом пункту 3.3 договору вказує на період у часі, початком якого є певний момент (в даному випадку момент отримання Відповідачем податкової накладної) без вказівки на момент його закінчення. Тобто, пунктом 3.3 договору не визначено момент спливу періоду часу, в який відповідач має виконати обов'язок із сплати частини вартості товару у розмірі ПДВ. З огляду на те, що договором строк (термін) виконання відповідачем обов'язку з оплати частини вартості товару у розмірі ПДВ не встановлений, в даному випадку має бути застосовано приписи саме частини другої статті 530 ЦК України. Крім того, позивачем не доведено факт початку періоду часу, в який відповідач має виконати обов'язок із сплати частини вартості товару у розмірі ПДВ - факт надання відповідачу податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН, у визначений Договором спосіб - на електронну адресу Відповідача (pdv1@atom.gov.ua). Стосовно включення у базу нарахування 3% річних та інфляційних втрат сум ПДВ, відповідач пояснив, що на застосування процентів річних за статтею 625 ЦК України розповсюджується загальне правило, визначене статтею 536 ЦК України, за яким боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами. Сума ПДВ в структурі загальної вартості товару, поставленої у рамках договору, є елементом системи справляння податку на додану вартість, функціонування якої регулюється Податковим кодексом України. У правовідносинах, які виникають між суб'єктами господарювання у рамках функціонування такої системи, відсутні відносини користування чужими грошовими коштами. За таких обставин включення до бази нарахування 3% річних суми ПДВ, нарахованого на вартість товару, суперечить правовій природі процентів, передбачених статтями 536 та 625 ЦК України. Індексація сум податку на додану вартість із застосуванням індексу споживчих цін ані ПК України, ані будь-яким іншим законодавчим актом України не передбачена. На підставі викладеного, відповідач просить суд прийняти надані заперечення та врахувати їх при розгляді справи № 908/2009/21.
Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСВЕТ» (далі - Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - Покупець) укладено договір поставки продукції № №326(6)20УК/53-121-08-20-09745 від 23.09.2020 р.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого викладено у п.1.1. договору.
У пункті п.1.2. договору передбачено, що строк поставки Товару: листопад-грудень 2020 року.
Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 120 календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 3.3. договору, оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
В п.п. 4.1, 4.2 договору передбачено, що поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс - 2010 на умовах DDP склад Вантажоодержувача, Запорізьке відділення ВП «Складське господарство», 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, склад №6.
Поставка товару відбувається в строк згідно з п. 1.2. договору (п. 4.3).
Відповідно до п.4.6. договору Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgv.npp.zp.ua.
Постачальник зобов'язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що надається за договором, згідно з вимогами "Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку", ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997р. № 8.
Відповідно до п. 7.1. договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Пунктом 7.7 Договору встановлено, що у випадку не надання Постачальником Покупцю, в строк визначений чинною редакцією ПКУ, електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену розділом 3 Договору на суму ПДВ.
Постачальник є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п. 11.7)
Покупець є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п. 11.8).
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року (п. 12.1).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання п. 4.2. договору поставив відповідачу товар відповідно до Правил Інкотермс - 2010 на умовах DDP склад Вантажоодержувача, Запорізьке відділення ВП «Складське господарство», 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, склад №6.
Вказаний товар без жодних зауважень прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними, а саме:
- видатковою накладною №Ю_006300 від 24.09.2020 р. на суму 16 761,66 грн.;
- видатковою накладною №Ю_006301 від 24.09.2020 р. на суму 347,92 грн.;
- видатковою накладною №Ю_006855 від 15.10.2020 р. на суму 742,94 грн.
Вимоги від відповідача протягом строку прийняття по кількості та якості товару не поступало.
Відповідач у своїх заявах по суті справи підтвердив, що ним отримано вказаний товар на загальну суму 17 852,52 грн.
Разом з тим, відповідач вважає, що граничний строк оплати виконання відповідачем зобов'язання із сплати частини вартості продукції у розмірі ПДВ (2 975,42 грн.) умовами Договору не визначений. Вимог від позивача про сплату частини вартості продукції у розмірі ПДВ (2 975,42 грн.) відповідач не отримував, відповідно, згідно з приписами статті 530 ЦК та умовами договору, граничний строк виконання відповідачем зобов'язання із сплати частини вартості продукції у розмірі ПДВ, не настав. Зобов'язання відповідача із сплати частини вартості продукції у розмірі ПДВ не є простроченим.
Однак, вказані твердження відповідача судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 р. квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. На момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
На виконання п. 3.3. договору, позивач здійснив реєстрацію податкової накладної № 491 від 24.09.2020 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних 24.09.2020 р. на суму 14 257,98 грн., ПДВ 20% 2 851,60 грн., усього 17 109,58 грн., про що свідчить квитанція № 1 та реєстрацію податкової накладної № 95 від 15.10.2020 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних 15.10.2020 р. на суму 619,12 грн., ПДВ 20% 123,82 грн., усього 742,94 грн., про що свідчить відповідна квитанція № 1.
У вказаних квитанціях зазначено, що документ прийнято.
Доводи відповідача про те, що у п. 3.2. та 3.3. договору сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що вартість товару за договором сплачується протягом 120 календарних днів з дати поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання відповідачем від позивача податкової накладної та відповідної претензії про його сплату, є безпідставними, з огляду на наступне.
Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.3. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.
Крім цього, згідно з наданими позивачем доказами, ним у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за здійсненою поставкою, що підтверджується квитанціями № 1 від 24.09.2020 р. та № 1 від 15.10.2020 р. про прийняття документу.
Суд зазначає, що зауваження в п. 3.3 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого Покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 120 календарних днів з дати поставки товару.
Крім цього, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов п. 4.6. договору в частині складання податкових накладних в електронній формі, їх реєстрації в ЄРПН.
Враховуючи положення п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р., суд зазначає, що відповідач отримав зазначені податкові накладні та квитанцію про реєстрацію податкових накладних та мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції.
Відповідач вважає, що договором строк (термін) виконання Відповідачем обов'язку з оплати частини вартості товару у розмірі ПДВ не встановлений, в даному випадку має бути застосовано приписи саме частини другої статті 530 ЦК України.
25.05.2021 р. позивач направив на адреси відповідача претензію від 25.05.2021 р. за вих. №61 з проханням сплатити заборгованість в розмірі 17 852,52 грн., що підтверджується описами вкладення у цінний лист від 25.05.2021 р., поштовими накладними №7304300889632 від 25.05.2021 р., №7304300889624 від 25.05.2021 р. та фіскальним чеком від 25.05.2021 р.
Відповідно до роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трекінгами №7304300889632 та №7304300889624 відповідач отримав вказану кореспонденцію - 01.06.2021 р.
У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу лист від 02.07.2021 р. за вих. №28-23/16001, в якому вказано, що враховуючи складний стан, який склався в атомній енергетиці, у зв'язку з дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, розрахунки з державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» є нерегулярними та не в повному обсязі, на підставі чого у ВП «Запорізька АЕС» відсутні можливість погашення заборгованості у встановлені договором строки. Проте, ВП «Запорізька АЕС» прикладає максимум зусиль для вирішення питань погашення заборгованості перед ТОВ «ЮГСВЕТ» та за фактом розподілу коштів з боку ДП «НАЕК «Енергоатом» кредиторська заборгованість буде погашена.
Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів навіть оплати суми товару без ПДВ.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що останній день для здійснення оплати за отриманий товар за видатковою накладною №Ю_006300 від 24.09.2020р. на суму 16 761,66 грн. - 24.01.2021 р.; видатковою накладною №Ю_006301 від 24.09.2020 р. на суму 347,92 грн. - 24.01.2021 р.; видатковою накладною №Ю_006855 від 15.10.2020 р. на суму 742,94 грн. - 15.02.2021 р.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за отриманий товар на загальну суму 17 852,52 грн., а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки продукції № №326(6)20УК/53-121-08-20-09745 від 23.09.2020 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання заявлено до стягнення 3% річних в сумі 240,77 грн. за період з 25.01.2021 р. по 08.07.2021 р. та інфляційні втрати в сумі 845,51 грн. за період з лютого 2021 р. по травень 2021 р.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 7.1. договору передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Згідно з п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14, грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України. (п. 1.2. постанови).
Відповідно до п. 3.1. зазначеної постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідач вважає, що сума ПДВ в структурі загальної вартості товару, поставленої у рамках Договору, є елементом системи справляння податку на додану вартість, функціонування якої регулюється Податковим кодексом України. У правовідносинах, які виникають між суб'єктами господарювання у рамках функціонування такої системи, відсутні відносини користування чужими грошовими коштами. За таких обставин включення до бази нарахування 3% річних суми ПДВ, нарахованого на вартість товару, суперечить правовій природі процентів, передбачених статтями 536 та 625 ЦК України. Індексація сум податку на додану вартість із застосуванням індексу споживчих цін ані ПК України, ані будь-яким іншим законодавчим актом України не передбачена
Однак, вказані твердження відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки зазначена відповідачем сума в розмірі 2 975,42 грн. не є сумою податку на додану вартість, а є грошовим зобов'язанням, яке повинно бути виконано покупцем за умовами договору, і за порушення якого передбачена встановлена законом або договором відповідальність.
Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", враховуючи принцип диспозитивності, приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, з урахуванням строків оплати по кожній видатковій накладні окремо, відповідає вимогам чинного законодавства та 3% річних в сумі 240,77 грн. та інфляційні втрати в сумі 845,51грн. підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСВЕТ" (73026, Херсонська область, м.Херсон, пр. Ушакова, буд. 57, прим. 78, код ЄДРПОУ 39115503) заборгованість за договором поставки продукції № №326(6)20УК/53-121-08-20-09745 від 23.09.2020 р. в сумі 17 852 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 52 коп., 3% річних в сумі 240 (двісті сорок) грн. 77 коп., інфляційні втрати в сумі 845 (вісімсот сорок п'ять) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено: 20.09.2021 р.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.