"02" вересня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/8/21
Господарський суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ушак І.Г.
за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.
у відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , с. Чорна Тиса Закарпатської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоіндустрія», м. Берегово Закарпатської області
про стягнення заборгованості на суму 499305,50 грн.
представники:
позивача - Сахарчук В.В., адвокат;
відповідача - не з'явився,
Позивач звернувся до суду з наведеними вимогами до відповідача, посилаючись на неналежне виконання останнім зобов'язань з оплати вартості товару отриманого за договором купівлі-продажу, внаслідок чого виникла заборгованість на суму, що становить предмет позовних вимог.
Представник позивача присутній у судовому засіданні наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до позовної заяви документами.
Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив, хоча в ході судового провадження клопотав про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість забезпечити участь свого представника у призначеному засіданні суду. Зазначене клопотання судом було задоволено, ухвалою суду від 20.05.2021 було відкладено підготовче засідання, однак у наступне засідання підготовчого провадження та у дане судове засідання відповідач без пояснення причин не забезпечив участі представника та не надав відзиву на позов.
За наведених обставин, оскільки відповідач повідомлений про час і місце судового розгляду справи та не скористався своїм правом прийняти участь у її розгляді, подати суду відзив на позов, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, керуючись законом дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому суд виходив з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що спірні відносини сторін виникли з виконання ними умов договору купівлі-продажупродукції та товару за № 30/10/18 (далі - договір) укладеного 30.10.2018 позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем. За умовами договору продавець зобов'язався продати пиломатеріали в асортименті згідно накладних на кожну партію товару на загальну суму 1500000,00 грн., покупець, у свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість за ціною вказаною у видаткових накладних та рахунках фактурах на кожну поставку.
29.11.2019 укладеною сторонами додатковою угодою № 29/11/19 внесено зміни до умов договору та узгоджено (п. 6.3), що покупець здійснює оплату на рахунок продавця в рахунок погашення заборгованості за попередньо отриману та неоплачену продукцію, згідно отриманих рахунків та накладних, в межах суми - 20000-30000 грн., при отриманні кожної нової партії товару з моменту підписання цієї угоди та продовжено дію договору до 21.12.2020 року.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1628991,50 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи видатковими накладними Зазначений товар був прийнятий відповідачем (видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками містяться у матеріалах справи). Однак, всупереч умов договору відповідач здійснив часткову оплату вартості поставлених пиломатеріалів, в результаті чого виникла заборгованість останнього перед позивачем на суму 547181,50 грн., про що сторонами 30.06.2020 складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, який долучено до матеріалів справи.
Після проведення сторонами взаємозвірки відповідач на погашення зазначеної заборгованності сплатив суму 47876,00 грн., з урахуванням чого його борг за поставлену продукцію перед позивачем становить суму 499305,50 грн. Наведені обставини передували та послугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
У ході судового розгляду відповідач не заперечив та не спростував зазначені обставини справи.
Суд, вирішуючи дану справу, керується відповідними приписами цивільного та господарського права, які регулюють спірні правовідносини, виходячи з їх предмету та суб'єктного складу.
Так, згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
За наведених фактичних обставин справи та на підставі зазначених приписів цивільного та господарського права суд констатує, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості на суму 499305,50 грн. є правомірними, оскільки доведені належними доказами у справі та не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню - з відповідача належить стягнути на користь позивача зазначену суму заборгованості.
Судові витрати позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 13, 14, 73-79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лісоіндустрія» (90202, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Фабрична, 53, код ЄДРПОУ 30640834) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму 499305,50 грн. (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч триста п'ять грн. 50 коп.), а також на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору - 7489,57 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять грн. 57 коп.)
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному складено та підписано 27.09.21.
Суддя Ушак І.Г.