26 травня 2010 р. № 22/101
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційне подання першого заступника прокурора Полтавської області
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду
від16.12.2009р.
у справі№22/101
Господарського судуПолтавської області
за позовомВ.о. прокурора Кременчуцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької районної державної адміністрації
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кам'янка"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області
пророзірвання договору оренди земельної ділянки
за участю представників
- відповідача:Блажевича В.Ю. (довіреність від 04.01.2010р.)
- прокурора:Івченко О.А. (посвідчення №194 від 27.11.2007р., старший прокурор відділу ГПУ), -
Прокурор, звернувшись у суд з даним позовом, просив припинити дію договору оренди земельної ділянки від 10.01.2007р., яка знаходиться на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, площею 110, 80 га, між вказаними сторонами договору, шляхом його розірвання, обґрунтовуючи позов тим, що у порушення вимог статті 141 Земельного кодексу України відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням оскільки не обробляє її, не вживає заходів по боротьбі з бур'янами.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.10.2009р. (суддя Георгієвський В.Д.) позов задоволено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.12.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Гаврилюка О.М., суддів Корсакової Г.В., Мельника С.М.) вказане рішення суду скасовано повністю і прийнято нове, яким постановлено відмовити в позові повністю.
У касаційному поданні перший заступник прокурора Полтавської області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.
Відзиву на касаційне подання не надійшло.
Позивач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.01.2007 року Кременчуцька районна державна адміністрація (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кам'янка" уклали договір оренди земельної ділянки відповідно до умов якого орендодавець передавав, а орендар приймав в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 110, 80 га (ріллю) строком на 3 роки.
10.01.2007 року сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.
14.07.2009 року Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Полтавській області була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства ТОВ "Агрофірма "Кам'янка" в адміністративних межах Кременчуцького району та встановлено, що відповідач не обробляв на території Кам'янопотоківської сільської ради 1 319 га рільних земель і відбувається псування сільськогосподарських та інших земель, а так само не вживається заходів по боротьбі з бур'янами.
14.07.2009 року відносно головного агронома ТОВ "Агрофірма "Кам'янка" було складено протокол про адміністративне порушення, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення та дано припис в місячний термін провести заходи по боротьбі з бур'янами на земельних ділянках площею 1 319 га та території Кам'янопотоківської сільської ради.
Вважаючи права та охоронювані законом інтереси держави в особі Кременчуцької РДА порушеними, прокурор і звернувся з даним позовом у суд.
Задовольняючи позов місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що невикористання земельної ділянки відповідачем це є її використання не за цільовим призначенням, і за вказаних обставин дійшов висновку про необхідність розірвати договір оренди земельної ділянки.
Скасовуючи це рішення та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що правові підстави для розірвання цього договору оренди відсутні.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи позов прокурор, як на підставу своїх вимоги посилався на те, що у порушення вимог статті 141 Земельного кодексу України відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням оскільки не обробляє її, не вживає заходів по боротьбі з бур'янами.
Між тим, правові наслідки за цією нормою настають у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Суд першої інстанції у своєму рішення, а прокурор у позові, ототожнили поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням", останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.
Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 01.10.2008р. зі справи за позовом прокурора Волочиського району в інтересах держави в особі Зайчиківської сільської ради Волочиського району до Особи-1, треті особи: Волочиська районна державна адміністрація, Волочиський районний відділ земельних ресурсів, про повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості.
Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що правові підстави для розірвання договору оренди відсутні, а тому прийнята ним постанова скасуванню не підлягає.
Відповідно до приписів статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України N8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання першого заступника прокурора Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.12.2009р. у справі №22/101 Господарського суду Полтавської області -без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало