01 червня 2010 р. № 44/460-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Короткевича О.Є. (доповідач у справі)
суддів :Заріцької А. О., Міщенко П. К.
розглянувши матеріали касаційної скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
та ухвалугосподарського суду м. Києва від 19.10.2009 року
у справі№ 44/460-б
за заявоюВідкритого акціонерного товариства "Атоменергокомплект"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрансбуд"
проБанкрутство
За участю представників учасників судового провадження:
Від скаржника: Мицька Н. М. дов. від 28.12.2009 року №95/10
29.07.2009 року господарським судом міста Києва за заявою Відкритого акціонерного товариства "Атоменергокомплект" порушено провадження у справі № 44/460-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрансбуд" (Далі -ТОВ "Інтертрансбуд"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство та процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою господарського суду міста Києва від 17.08.2009 року в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано ТОВ "Інтертрансбуд" код 33150453 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, підприємницьку діяльність банкрута завершено, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 17.08.2009 року, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а ліквідатора зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 17.08.2009 року. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кандаурову А. П..
Ліквідатором подано до суду звіт та ліквідаційний баланс підприємства - банкрута в порядку ст. 32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Господарський суд міста Києва в судовому засіданні розглянув поданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрансбуд", який ухвалою від 19.10.2009 року (суддя Чеберяк П. П.) затвердив звіт та ліквідаційний баланс підприємства банкрута станом на 29.09.2009 року та припинив провадження по справі керуючись ч. 5 ст. 32, п. 6 ст. 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та про припинення провадження у справі, аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 1, 7, 23, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 1, 33, 34, 43 ГПК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.04.2010 року прийнято касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.10.2009 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника -юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.
В порядку ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором було подано звіт по ліквідації підприємства банкрута та ліквідаційний баланс.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2009 року затверджено вищезазначений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Інтертрансбуд" та припинено провадження у справі №44/460-б.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).
В матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів, митних органів та інших компетентних органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.
Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.
Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вбачається, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.
Як вбачається з вимог ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.
Частиною 5 ст. 52 вказаного вище Закону передбачено особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника, відповідно до якого кредиторів боржника виявляє ліквідатор, який письмово повідомляє усіх відомих йому кредиторів про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом.
Згідно ст. 32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2009 року розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підприємства банкрута призначено до розгляду на 19.10.2009 року на 16:10, однак вищезазначена ухвала суду від 05.10.2009 року направлена лише заявнику, ліквідатору та боржнику, в той час як до звіту ліквідатора додано реєстр вимог кредиторів ТОВ "Інтертрансбуд" з якого вбачається, що кредитором підприємства банкрута являється також Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка була не повідомлена належним чином про час та місце судового засідання на якому вирішувалось питання про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу підприємства - банкрута та припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтертрансбуд".
Колегія суддів дійшла висновку, що справу в суді першої інстанції було розглянуто за відсутності всіх учасників судового засідання не повідомлених належним чином про час та місце судового засідання, яке відбулось 19.10.2009 року.
Отже, рішення суду постановлено без дотримання вимог ст. 129 Конституції України і не може бути залишеним у силі внаслідок несправедливої процедури його прийняття.
Відповідно до ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, в тому числі вимогам закону про обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 125,129 Конституції України, ст. ст. 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.10.2009 року у справі №44/460-б задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 19.10.2009 року у справі №44/460-б скасувати.
3. Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суддів.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Є. Короткевич
Судді А. О. Заріцька
П. К. Міщенко