01 червня 2010 р. № 28/415-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Короткевича О.Є. (доповідач у справі)
суддів :Заріцької А. О., Міщенка П. К.
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві
та постановугосподарського суду м. Києва від 20.01.2010 року
у справі№ 28/415-б
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Лейбл-Майстер"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "КФ Левант"
проБанкрутство
за участю представників сторін:
Від заявника: Литвин І. О. дов. від 11.12.2009 року
Постановою господарського суду міста Києва від 20.01.2010 року у справі № 28/415-б (суддя Копитова О. С.) на підставі ст.ст. 22-24, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Товариство з обмеженою відповідальністю "КФ Левант" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Лейбл-Майстер".
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову господарського суду міста Києва від 20.01.2010 року та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення місцевим судом норм ГПК України та ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заслухавши пояснення представників, переглянувши в касаційному порядку прийняту у справі постанову місцевого господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла висновку, що касаційна скарга Державної податкової адміністрації у м. Києві підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.
Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.
Проте установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ Левант" в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника.
Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.12.2009 року порушено провадження у справі за заявою та зобов'язано Державну податкову інспекцію у семиденний термін проінформувати господарський суд про підприємницьку діяльність боржника, зокрема щодо останньої дати подання боржником документів бухгалтерської звітності та податкових декларацій та інше.
На виконання вимог ухвали суду від 11.12.2009 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва листом від 24.12.009 року (т. 1 а.с. 69) повідомила, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КФ Левант" звітувало до податкового органу протягом 2008 року з показниками фінансово-господарської діяльності понад 210 млн. грн.
Розглядаючи справу про банкрутство господарським судом не було встановлено наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.
Хоча дослідження цієї обставини має істотне значення для вирішення питання про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону.
В матеріалах справи також міститься клопотання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про зупинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ Левант" з метою запобігання фіктивного банкрутства та недопущення нанесенню шкоди державі в частині поповнення дохідної частини бюджету.
Проте в порушення вимог ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України господарським судом не надано оцінки зазначеним фактам.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що постанова господарського суду м. Києва від 20.01.2010 року у справі №28/415-б не відповідає вимогам чинного законодавства тому підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.
При розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам у підтвердження підстав для порушення провадження у справі за приписами ст. 52 Закону, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне рішення.
Керуючись ст. ст. 125, 129 Конституції України, ст. ст. 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову господарського суду міста Києва від 20.01.2010 року у справі №28/415-б задовольнити.
Постанову господарського суду міста Києва від 20.01.2010 у справі №28/415-б скасувати.
Справу №28/415-б передати на розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суддів.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Є. Короткевич
Судді А. О. Заріцька
П. К. Міщенко