18 травня 2010 р. № 29/81
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Разводової С.С. -головуючого,
Бернацької Ж.О. -доповідача,
Плюшка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2010
у справігосподарського суду Львівської області № 29/81
за позовомприватного підприємства "Рівне-Спецбуд"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1"
простягнення суми
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися,
від відповідача: не з'явилися,
Позивач -приватне підприємство "Рівне-Спецбуд" вересні у 2009 року звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" про стягнення 80000,8 грн. заборгованості за договором субпідряду від 01.11.2007, 77608,45 грн. інфляційних втрат, 10713,86грн. трьох процентів річних.
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2009 (суддя М. Синчук) позов задоволено з підстав його правомірності та обґрунтованості, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" на користь приватного підприємства "Рівне-Спецбуд" 80000,8 грн. основного боргу, 77608,45 грн. інфляційних втрат, 10713,86 грн. трьох процентів річних, 1683,23 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 (судді: Якімець Г.Г. -головуючий, Зварич О.В., Давид Л.Л.) апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" залишена без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2009 залишено без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 у зв'язку з неповним з'ясуванням судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" (генпідрядник) та приватним підприємством "Рівне-Спецбуд" (субпідрядник) 01.11.2007 укладено договір субпідряду, згідно умов якого генпідрядник (відповідач) доручає, а субпідрядник (позивач) зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи з благоустрою території, з'їзду по вул. Курчатова в м. Рівне і смузі гальмування, підпірній стінці пожрезервуара реконструкції головного корпусу гаражу під торговий центр по вул. Курчатова, 9 в м. Рівне.
Позивач виконав роботи на загальну суму 1516000,8 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за листопад 2007 року на суму 142626 грн., за листопад 2007 року на суму 151832,4 грн., за листопад 2007 року на суму 899996,4 грн., за грудень 2007 року на суму 72805,2 грн., за грудень 2007 року на суму 210423,6 грн., за січень 2008 року на суму 38317,2 грн. та довідками про вартість підрядних робіт форми № КБ-3 за листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2007 року. Зазначені довідки та акти приймання виконаних робіт підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток сторін.
Відповідно до пункту 3.4 договору проміжні платежі здійснюються генпідрядником на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість підрядних робіт форми № КБ-3 протягом 10-ти банківських днів з дати підписання сторонами зазначених документів.
Проте відповідач оплату за виконані роботи здійснив не в повному обсязі. Станом на час пред'явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 80000,8 грн.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного та господарського законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Апеляційний господарський суд правильно погодився з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 80000,8 грн. основного боргу, враховуючи наявність актів приймання виконаних робіт та часткової неоплати робіт.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи несплату заборгованості згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в сумі 10713,86 грн.
У апеляційній та касаційній скаргах відповідач оскаржує рішення лише в частині нарахування інфляційних втрат у розмірі 77608,45 грн.
Проте інфляційні втрати нараховані з врахуванням Методики розрахунку пені, інфляційних та 3% річних, тому доводи про скасування рішення місцевого суду в частині стягнення інфляційних втрат є безпідставними.
Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1"залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 у справі господарського суду Львівської області № 29/81 залишити без змін.
Головуючий, суддя:С. Разводова
Судді:Ж. Бернацька
С. Самусенко