01 червня 2010 р. № 33/181-09
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2009р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р.
у справі №33/181-09 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Приватного підприємства "РБК Техрембуд"
до відповідача Закритого акціонерного товариства "Криворіжаглобуд"
про стягнення 207 254,63грн.
за участю представників:
ПП "РБК Техрембуд" -Освалюк Я.М.;
ЗАТ "Криворіжаглобуд" -Чапала Ю.О.
Приватне підприємство "РБК Техрембуд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Закритого акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" 207 254,63грн., у т.ч. 184 881,79грн. основної заборгованості, 9 461,62грн. збитків від інфляції, 1 434,58грн. річних 11 476,64грн. пені за період з 01.01.2009р. по 03.03.2009р.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №27 субпідряду від 17.07.2008р. в частині оплати виконаних та прийнятих відповідачем робіт (т.1 а.с.2-4).
Відповідач у справі - ЗАТ "Криворіжаглобуд" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:
- договір №27 від 17.07.2008р. не є підставою для виникнення зобов'язання з оплати виконаних позивачем у грудні 2008р. будівельно-монтажних робіт, оскільки відповідний договір розірвано сторонами з 01.11.2008р;
- строк оплати виконаних позивачем робіт не визначений;
- розмір заборгованості за виконані у грудні 2008р. роботи є меншим на 40000грн., ніж заявлено позивачем;
- підстав для нарахування збитків від інфляції, процентів та пені не має, оскільки, враховуючи відсутність вимоги позивача щодо оплати таких робіт, відповідне зобов'язання не можна вважати порушеним (т.2 а.с.1-3).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем подано заяву від 11.05.2009р., відповідно до якої розмір заявлених вимог зменшено до 146 893,63грн. Так, в силу вказаної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 114 881,79грн. основної заборгованості, 13 831,86грн. збитків від інфляції, 2 019,99грн. річних, 16 159,99грн. пені. При цьому, позивачем здійснено новий розрахунок пені, збитків від інфляції та процентів, враховуючи період прострочення з 01.01.2009р. по 11.05.2009р. (т.2 а.с.11).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2009р. заявлені вимоги задоволені частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції з ЗАТ "Криворіжаглобуд" на користь ПП "РБК Техрембуд" стягнуто 84 881,79грн. основної заборгованості, 16 159,99грн. пені, 13831,86грн. збитків від інфляції, 2 019,99грн. річних; провадження у справі в частині стягнення 100 000грн. основної заборгованості припинено (т.2 а.с.65-67).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач допустив порушення зобов'язань за договором №27 від 17.07.2008р. в частині оплати робіт, виконаних позивачем у грудні 2008р., допустивши заборгованість, розмір якої на момент прийняття рішення становить 84 881,79грн.;
- відповідач як особа, що допустила порушення грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням процентів та інфляції, що передбачено ст.625 ЦК України;
- до відповідача підлягає застосуванню за порушення відповідного зобов'язання відповідальність, встановлена сторонами у договорі, у вигляді пені.
Провадження у справі в частині стягнення 100 000грн. основної заборгованості припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки відповідна частина заборгованості погашена відповідачем до прийняття рішення у даній справі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2009р. змінено. Відповідно до внесених вказаною постановою змін, підлягає припиненню провадження у справі щодо 30 000грн. (т.4 а.с.45-47).
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційна інстанція виходила з того, що позивачем, з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог, заявлено до стягнення 114 881,79грн. основної заборгованості, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині основної заборгованості обмежувались вказаною сумою, однак, припиняючи провадження у справі щодо вимог про стягнення 100 000грн. основної заборгованості, суд першої інстанції не врахував, що вимоги в частині стягнення 70 000грн. (щодо яких також припинено провадження першою інстанцією) позивачем не підтримані і не мали розглядатись.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ЗАТ "Криворіжаглобуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм матеріального та процесуального права (т.4 а.с.56-61).
Позивач у справі -ПП "РБК Техрембуд" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить у її задоволенні відмовити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.
Між сторонами у даній справі -ЗАТ "Криворіжаглобуд" та ПП "РБК Техрембуд" укладено договір субпідряду №27 на будівельно-монтажні роботи, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання власними силами виконати будівельно-монтажні роботи з технічного переоснащення та відновлення обжигової машини ЛУРГИ-278 відповідно до проектно-кошторисної документації та графіка виконання робіт, а відповідач -прийняти та оплатити такі роботи.
Відповідний договір укладено на виконання договору генпідряду №578 від 19.03.2007р., укладеного між ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та ЗАТ "Криворіжаглобуд".
Укладений сторонами договір, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Вимоги позивача у даній справі мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за таким договором в частині оплати виконаних та прийнятих робіт.
Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції встановив, що позивачем на виконання зобов'язань за таким договором у період серпень-грудень 2008р. виконано роботи, які прийняті позивачем без зауважень на загальну суму 678 032,49грн.
Посилання скаржника на те, що відповідні роботи, які прийняті ним, виконувались позивачем не в силу факту виникнення у позивача відповідних зобов'язань за вищевказаним договором правильно відхилені судами з огляду на таке.
Мотивуючи відповідні доводи, відповідач посилався на те, що зобов'язання за договором припинені внаслідок укладення сторонами додаткової угоди №1.
Як встановлено судами, додатковою угодою №1 від 01.11.2008р. до договору, сторони визначили вважати договір субпідряду №27 від 17.07.2008. розірваним.
Однак, 30.12.2008р. між ЗАТ "Криворіжаглобуд" та ПП "РБК Техрембуд" укладено додаткову угоду №2 до такого договору, відповідно до якої, у т.ч. анульовано додаткову угоду №1 від 01.11.2008р., уточнено обсяг робіт, встановлено нову ціну та скориговано графік виконання робіт.
Отже, сторони за взаємною згодою визначили, що їх відносини з виконання відповідних робіт регулюються саме договором субпідряду №27 від 17.07.2008р., що не суперечить принципу свободи договору, визначеному ст.ст.627 ЦК України, ч.4 ст.179 ГК України.
Таким чином, є правильним висновок судів щодо врегулювання спірних відносин умовами договору.
Судами встановлено, що частково зобов'язання відповідача з оплати відповідних робіт припинені внаслідок: їх виконання в натурі шляхом перерахування 422 205,39грн. та зарахування з однорідними вимогами відповідача до позивача на суму 70 945,31грн; заборгованість на момент звернення до суду з позовом становила 184 881,79грн.
Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до прийняття рішення у цій справі по суті заявлених вимог, відповідачем перераховано позивачу 100 000грн., у зв'язку з чим неоплаченими залишились роботи на суму 84 881,79грн. Відповідний висновок суду першої інстанції підтриманий апеляційною інстанцією, яка встановила, що оплата проведена відповідачем наступним чином: 10.04.2009р. -10 000грн., 15.04.2009р. -20 000грн., 17.04.2009р. -20000грн., 06.05.2006р. - 20 000грн., 25.05.2009р. -30000грн. При цьому, посилання скаржника на те, що при визначенні на яку суму не були оплачені виконані роботи, судами не враховано платіж, здійснений 04.03.2009р. платіжним дорученням №1076, безпідставні, оскільки відповідна оплата врахована позивачем під час розрахунку позовних вимог і до суми основної заборгованості не включалась і ним не заявлялась до стягнення з відповідача (т.1 а.с.38).
За таких обставин, враховуючи заяву позивача від 11.05.2009р., відповідно до якої розмір заявлених вимог зменшено, зокрема, в частині основної заборгованості на 70 000грн., враховуючи здійснену частково оплату, позивачем підтримувались вимоги щодо стягнення 114 881,79грн. основної заборгованості. Враховуючи, що частина такої заборгованості, а саме 30000грн. у подальшому, до прийняття рішення, погашена, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що, відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, провадження підлягало припиненню лише в частині стягнення 30000грн. основної заборгованості
Приймаючи рішення у даній справі щодо стягнення з відповідача 84881,79 грн. основної заборгованості, а також нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України збитків від інфляції та процентів, застосовуючи до відповідача відповідальність, встановлену договором, у вигляді пені, суд першої інстанції, що у подальшому не усунуто апеляційною інстанцією, не встановили, який строк виконання відповідного зобов'язання встановлений сторонами і чи є він порушеним та з якого часу.
Так, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
Умовами договору передбачено, що оплата відповідачем 95% ціни виконаних робіт, без врахування оплати послуг генпідрядника, здійснюється протягом 5 календарних днів від дати отримання грошових коштів від замовника на підставі підписання сторонами акта форми КБ-2в і отримання довідки КБ-3; кінцевий розрахунок у розмірі 5% вартості виконаних робіт здійснюється після здачі робіт на підставі акта робочої комісії (п.3.4 договору).
Підтримуючи висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем строку виконання зобов'язань, суд апеляційної інстанції виходив з того, що замовником відповідних робіт -ВАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат" проведено розрахунок з відповідачем на суму 25551006,90грн. При цьому, судом не встановлена яка частина коштів, перерахованих замовником відповідачу, оплачена ним в рахунок оплати робіт, виконаних позивачем саме за договором №27; не з'ясовано коли замовником проведено остаточні розрахунки за роботи, передбачені саме договором, укладеним сторонами у даній справі.
Крім того, під час розгляду справи з'ясовано, що замовник відмовився від продовження робіт за договором, у зв'язку з чим об'єкт не здавався і акт робочої комісії не складався. Отже, відсутній факт, з якого починається обрахування строку виконання зобов'язання з проведення остаточних розрахунків відповідно до умов договору.
В силу ч.4 ст.849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. При цьому, згідно ч.1 ст.838 ЦК України, підрядник перед субпідрядником виступає як замовник.
Фактично позивачем заявлені вимоги про оплату вже виконаних робіт внаслідок відмови замовника від подальшого продовження робіт за договором. Разом з тим, судами не з'ясовано, чи встановлений умовами договору строк остаточного розрахунку за фактично виконані роботи при відмові замовника від подальшого виконання.
Враховуючи не встановлення судами моменту з якого строк виконання відповідного зобов'язання з проведення розрахунку за виконані роботи, внаслідок відмови замовника від договору підряду, є таким, що настав, не можна погодитись і з висновками судів про порушення відповідного зобов'язання відповідачем з 01.01.2009р. та застосування відповідальності встановленої ст.625 ЦК України та умовами договору. При цьому, висновок суду апеляційної інстанції про те, що, оскільки частина зобов'язання припинена зарахуванням, строк виконання такого зобов'язання настав, хибний, враховуючи, що, за змістом тс.601 ЦК України, зарахування можливо і тих вимог, строк виконання яких не встановлений. Отже, у випадку часткового зарахування можна вважати заявленими до виконання лише відповідну частину зобов'язання.
Неповне дослідження обставин справи, які підлягали встановленню для правильного вирішення спору є порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст.47, 38,43 ГПК України, які не усунуті апеляційною інстанцією і не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст.1117 ГПК України.
Враховуючи зазначене, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.125,129 Конституції України, ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2009р. у справі №33/181-09 скасувати.
3.Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
4. Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.