18 травня 2010 р. № 38/340-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченко О.С.
суддів :Заріцька А.О.
Міщенко П.К.
розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "ЗКП"
на постанову
у справіХарківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2010 року
№ 38/340-08
господарського судуХарківської області
за позовом
доприватного підприємства "ЗКП"
приватного підприємства "Дарт"
Харківської обласної спілки споживчих товариств
провизнання угоди дійсною та зобов'язання вчинити дії по передачі майна
за участю представників:
- Харківської обласної спілки споживчих товариств Шкодіна Я.В.,
Рішенням господарського суду Харківської області від 22 грудня 2009 року у справі № 38/340-08 (суддя Жельне С.Ч.) частково задоволено позов ПП "ЗКП" про визнання договору відступлення права вимоги дійсним та зобов'язання вчинити дії по передачі майна. Зокрема, угоду про передання (відступлення) права вимоги від 1 квітня 2006 року визнано дійсною з моменту її укладення, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З приватного підприємства "Дарт" на користь приватного підприємства "ЗПК" стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2010 року ( колегія суддів у складі : Фоміна В.О.- головуючий, Гончар Т.В., Кравець Т.В.) апеляційні скарги Харківської обласної спілки споживчих товариств та ПП "Дарт" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2009 року в частині задоволення позову про визнання дійсною угоди про передання (відступлення) права вимоги від 1 квітня 2006 року скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2009 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її до Вищого господарського суду України Просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2010 року скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 22 грудня 2009 року залишити в силі. При цьому заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 квітня 2006 року між ПП "ЗПК та ПП "Дарт" у простій письмовій формі було укладено договір, про відступлення права вимоги за кредитною угодою від 19 липня 2002 року № 6802К116, укладеною між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" і ТОВ "Вавленте" та договором застави від 19 липня 2002 року № 6802Р31, укладеним між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" і Харківської обласної спілки споживчих товариств.
ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" право вимоги за вказаними вище договорами відступило ПП "Дарт" і договір про це від 4 березня 2005 року визнано чинним.
У самій угоді від 1 квітня 2006 року зазначено, що ПП "Дарт", яке на момент укладення угоди добросовісно володіє правом вимоги за кредитною угодою від 19 липня 2002 року № 6802К116 та за договором застави № 6802Р31 від 19 липня 2002 року, передає, а ПП "ЗПК" набуває права вимоги за вказаними вище правочинами з наступного для після підписання цієї угоди. Також в угоді зазначено, що внаслідок отримання права вимоги ПП "ЗПК" зобов'язане до 31 грудня 2006 року сплатити на користь приватного підприємства "Дарт" грошову суму у розмірі 175000 грн.
Як вбачається з доводів позову та обґрунтування рішення прийнятого судом першої інстанції, позивач був обізнаний щодо необхідності, у відповідності до приписів діючого законодавства, нотаріального посвідчення угоди від 1 квітня 2006 року.
Заявляючи вимоги про визнання договору дійсним позивач вказував, що нотаріальне посвідчення договору від 1 квітня 2006 року не відбулося внаслідок об'єктивних обставин, пов'язаних з порушенням кримінальної справи проти посадових осіб ПП "Дарт"; часткове виконання угоди від 1 квітня 2006 року, на думку позивача, полягало у набутті ним з 2 квітня 2006 року права вимоги за цією угодою.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які згідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такими, що ґрунтуються на матеріалах справи висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність заявленого позову.
Задовольняючи вимогу позивача щодо визнання договору про відступлення права вимоги дійсним, місцевий господарський суд послався на часткове його виконання. Проте, при повторному розгляді справи суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і відмовляючи в задоволенні позову вказав, що доказів на підтвердження висновків про часткове виконання договору від 1 квітня 2006 року матеріали справи не містять.
Крім того, вказуючи про помилковість висновку суду першої інстанції апеляційний господарський суд виходив з того, що укладений між ПП "Дарт" та ПП "ЗПК" у простій письмовій формі договір про відступлення права вимоги є нікчемним, а дій щодо його нотаріального посвідчення сторони не вчиняли. У судовому порядку, відповідно до ст. 220 ЦК України, суд може визнати такий договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, і у такому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Проте, судами не було встановлено, що одна з сторін (позивач) намагалася нотаріально посвідчити договір від 1 квітня 2006 року, як і не було встановлено факту ухилення іншої сторони (відповідача) від нотаріального посвідчення договору про відступлення права вимоги..
За наведених обставин колегія суддів Вищого господарського суду України визнає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання дійсним договору про відступлення права вимоги від 1 квітня 2006 року, обґрунтованими і вважає, що доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують і про незаконність прийнятої постанови не свідчать.
Що стосується вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки і визнання за ним права на його продаж, та про зобов'язання відповідача -Харківської обласної спілки споживчих товариств, вчинити дії по передачі предмета іпотеки до позивача, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у позові, в указаній частині, також правильними, оскільки у суду першої інстанції не було правових підстав для їх задоволення.
Враховуючи, що оскаржувана постанова ґрунтується на матеріалах справи і прийнята з дотриманням вимог закону, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу приватного підприємства "ЗПК" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2010 року у справі № 38/340-08 залишити без змін.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Удовиченко
Судді А. Заріцька
П. Міщенко