01 червня 2010 р. № 17/260
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Софт Сервіс Осокорки"
на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2009р.
у справі №17/260
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Сервіс Осокорки"
про стягнення 92 215,74 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 -довіреність від 02.09.09,
від відповідача: Ковальова Ю.В. -довіреність №1/2/10 від 08.02.10,
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Сервіс Осокорки" і просила суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з останнього 83 633,20 грн. основного боргу, 6581,08 грн. пені, 1087,23 грн. інфляційних втрат та 914,23 грн. 3% річних, а також 6000,0 грн. на оплату послуг адвоката.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №01/08/2008-1-1 від 01.08.2008р. щодо оплати наданих послуг з перевезення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2009р. (суддя Кролевець О.А.) позов задоволено повністю з мотивів доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами.
В силу ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які місять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При цьому, форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам, установленим чинним законодавством для цих документів, які підтверджують юридично значущі дії, тобто дії суб'єктів, які породжують певні юридичні наслідки. Якщо законодавством установлено вимоги до певних документів, то документи повинні відповідати цим вимогам.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про існування між сторонами договірних відносин в силу укладання між ними договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №01/08/2008-1-1 від 01.08.2008р. Саме умовами цього договору керувався суд, вирішуючи даний спір.
Між тим, такого висновку суд першої інстанції дійшов без надання належної правової оцінки вказаному договору з огляду на вимоги до письмової форми правочину, які визначені у ст.207 ЦК України.
Так, відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
В силу пунктів 2, 3, 5 ст.65 ГК України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Проте, наявна у матеріалах справи копія договору перевезення, на якому ґрунтуються позовні вимоги, не містить підпису директора товариства відповідача. У преамбулі договору зазначено, що директором товариства відповідача є ОСОБА_5, який діє на підставі статуту. Разом з тим, у матеріалах справи не містяться будь-яких відомостей про особу, яка є директором товариства відповідача.
Окрім того, на підтвердження виконання свого зобов'язання щодо надання відповідачу послуг перевезення, позивач надав копії п'яти Актів прийому-здачі виконаних робіт. Визнавши вказані акти належними доказами, суд не дав оцінки тому факту, що акти №№96, 102, 104,105 не містять прізвища особи, яка їх підписала в якості директора товариства відповідача, а також не звернув увагу на те, що підписи на усіх актах не є ідентичними. Доказів того, що суд першої інстанції досліджував у судових засіданнях оригінали договору та актів прийому-здачі виконаних робіт, які ним були витребувані у позивача, у матеріалах справи немає.
Також судом першої інстанції встановлено, що претензія позивача щодо сплати боргу була отримана представником відповідача 18.05.09р. Проте даний факт нічним не підтверджується, поза як із копії вказаної претензії, яка міститься у матеріалах справи, не вбачається, що примітка про прийняття претензії вчинена саме представником товариства відповідача (а.с.21). Доказів направлення позивачем вказаної претензії відповідачу засобами поштового зв'язку (поштова квитанція, опис вкладення до поштового відправлення, поштове повідомлення про вручення) матеріали справи не містять.
Наведене свідчить про те, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, є передчасним, оскільки він не підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно всебічно і повно з'ясувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, додержуючись при цьому правил про належність, допустимість і подання письмових доказів (ст.ст.33, 34, 36 ГПК України).
Що ж до посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив конституційні принципи, позбавивши його можливості брати участь у розгляді справи та скористатися наданими йому процесуальним законом правами, колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони, у тому числі відповідач, були належним чином повідомлені про час і місце проведення засідання місцевого суду у даній справі.
Так, відповідно до ст.87 ГПК України, ухвали розсилаються сторонам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку.
Відповідно до ст.93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.
Пунктом 11 ст.19 названого Закону встановлено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Тобто, у т.ч. відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Матеріалами справи доведено, що ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі від 17.08.2009р. та про відкладення розгляду справи від 10.09.2009р. надсилалися судом за місцем державної реєстрації відповідача, яке значиться у Єдиному державному реєстру згідно довідки ЄРДПУ (а.с.40-45).
За загальними приписами господарського процесуального судочинства, судам ставиться в обов'язок лише повідомлення належним чином сторін у справі про час і місце розгляду справи, і не вимагається їх розшук, у випадку нез'явлення представників сторін у судове засідання.
Отже, з огляду на те, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце засідання суду, але не використав свого права на участь у розгляді справи, то суд першої інстанції правомірно розглянув справу без участі представника відповідача.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Сервіс Осокорки" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2009р. у справі №17/260 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляду до господарського суду міста Києва.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій