31 травня 2010 р. № 38/211-14/281
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівКота О.В.
Демидової А.М.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери"
на рішення господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2010 року
у справі № 38/211-14/281
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери"
доПриватного підприємства "Ібіс"
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4
простягнення 1 954 721,16 грн.
за участю представників:
позивача: Кучевої С.О., Святовець Л.В.
відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_8
третьої особи: не з'явилися
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22 жовтня 2009 року по справі № 38/211-14/281 (суддя Нарольський М.М.) в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2010 року (Коротун О.М., Кропивна Л.В., Поляк О.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими актами Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду і направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 33. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що внаслідок укладеного 25 липня 2005 року між Товариством та Підприємством договору № 509, Товариство набуло право користування на строк до 31 грудня 2005 року складськими приміщеннями, площею 1900 кв.м., за адресою вул. Патріотів, 103 у м. Києві для зберігання товару - шпалер, лаку, інших супутніх матеріалів.
Умови договору передбачали право Товариства користуватися системою водопостачання, електроенергією, послугами охорони, і покладали на нього обов'язок виконувати Правила внутрішнього порядку та режиму роботи підприємства та охорони, а також оплачувати послуги по охороні.
Укладений договір від 25 липня 2005 року передбачав не лише надання у користування складських приміщень, але й забезпечення їх схоронності засобами охорони, отже містив елементи як найму, так і охорони.
Орієнтовно об 11 год. 30 хв., у складському приміщенні, яким користувалося Товариство, сталася пожежа, яку ліквідовано о 17 год. 17 хв., що випливає з акту про пожежу, складеного інспектором Солом'янського РУ РУМВС України в м. Києві та комісією у складі представників власника складу -Підприємства та Товариства. Як випливає із зазначеного акту, пожежею знищено шпалери, стелажі та віконні рами, матеріальних цінностей не врятовано.
Про те, що складські приміщення стали непридатними для зберігання продукції, свідчить лист Товариства від 13 березня 2006 р. на адресу Підприємства.
Апеляційним судом вірно зазначено, що після закінчення строку дії договору № 509 за згодою обох сторін Товариство продовжувало користуватися складськими приміщеннями.
З поданих Товариством платіжних доручень випливає, що у січні 2006 року та у лютому 2006 року Товариство сплачувало на рахунок Підприємства орендні платежі на підставі виставлених Підприємством рахунків.
Відповідно до частини 1 статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Апеляційний суд вірно встановив, що з листів Товариства на адресу Підприємства від 13 березня 2006 року, від 29 березня 2006 року, а також тексту укладеного між Товариством та Корюківською фабрикою технічних паперів договору від 15 лютого 2006 року, випливає, що у лютому 2006 року Товариство вивозило, а отже, звільняло складські приміщення, де сталася пожежа, і яке було непридатне для подальшого використання від залишків майна, що постраждало внаслідок пожежі.
Товариство стверджувало про перевезення належного йому майна (шпалер та інших супутніх товарів) у кількості 211 993 рулонів на загальну суму 1 954 721,16 грн. (ціна позову) в інше приміщення -ангар, яке за твердженням Товариства, було неправомірно окуповане Підприємством з переданням усього наявного майна підприємцю ОСОБА_4 на зберігання, про що йдеться у поясненнях Товариства суду першої інстанції.
Однак, такі доводи спростовані самим Товариством, яке у своєму поясненні від 10 липня 2007 р., наданими господарському суду м. Києва, наводить інші дані про вартість продукції (шпалер), яка у період з 9 лютого 2006 року по 1 березня 2006 року зберігалася ним у ангарі.
За змістом частини 1 ст. 793 ЦК України укладення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) потребує дотримання письмової форми, а передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Утім, обставини укладення Товариством договору найму ангару та передачі майна від наймодавця наймачеві актом не доведена.
Беручи до уваги положення ст. 34 ГПК України, за якими обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, господарські суди прийшли до обґрунтованого висновку щодо недоведеності належними та допустимими доказами обставини, на які Товариство посилалося в обґрунтування своїх вимог, про те, що ангар, належний Підприємству, використовувався Товариством у період з 9 лютого по 1 березня 2006 року.
Відсутність договірних відносин з приводу надання у користування Товариству ангару, у який в період з 9 лютого по 1 березня 2006 року було ввезено із складських приміщень майно, а також відвантажувалося та завозилося майно, а також доказів реальної передачі Підприємством третій особі на відповідальне зберігання належного Товариству майна та доказів на підтвердження заподіяння Підприємством шкоди на заявлену позивачем суму, є обставинами, що виключають можливість для задоволення позову з мотиву недоведеності розміру шкоди.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2010 року у справі № 38/211-14/281 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери" -без задоволення.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кот
судді А. Демидова
С. Шевчук