18 травня 2010 р. № 07/1480
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивачаДуманецький В.В. -довіреність від 05.01.2010 р.
відповідачівне з'явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області
на постановувід 19.01.2010 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі№ 07/1480 господарського суду Черкаської області
за позовомДержавного підприємства Дослідного господарства "Еліта" Черкаського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук
до - Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області
- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
про визнання договору оренди землі від 20.11.2002р. недійсним
Державне підприємство Дослідного господарства "Еліта" Черкаського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (далі - ДП ДГ "Еліта") звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області та ФОП ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2002 р., укладеного між відповідачами (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (том 1 а.с. 69).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП ДГ "Еліта" було створене відповідно до постанови президії Української академії аграрних наук від 05.02.1998 р. (протокол № 2) на базі земель і майна ліквідованої Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції, в якої на той час, в постійному користуванні перебувала земельна ділянка загальною площею 2677,4 га згідно державного акта. Таким чином, на думку позивача, президії Академії визначила нового користувача земельної ділянки.
10.01.2008 р. позивачем було отримано дозвіл райдержадміністрації Смілянського району № 01-20/2361 на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки, які були передані позивачу згідно рішення президії УААН.
Проте, в ході виготовлення зазначеної документації виявилось, що частину земель, які закріплені за ДП ДГ "Еліта" районною державною адміністрацією було передано ФОП ОСОБА_5, з яким укладено спірний договір оренди земельної ділянки площею 2,036 га, що порушує права позивача самостійно господарювати на землі, яка перебуває у віданні УААН.
Смілянська районна державна адміністрація у відзиві на позовну заяву просила суд відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що земля позивачу не надавалась, технічна документація із землеустрою ним не отримувалась, а тому права позивача оспорюваним ним договором не порушені.
ФОП ОСОБА_5 також просила відмовити у задоволенні позовних вимог вказуючи, що позивачем е надано доказів про наявність в правомірному його користуванні земельної ділянки, на якій розташована орендована за спірним договором земля.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.07.2009 р. (суддя Дорошенко М.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано недійсним укладений між відповідачами договір оренди землі від 20.11.2002 р., з огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.
За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_5 Київський міжобласний апеляційний господарський суд (судді: Мазур Л.М., Фаловська І.М., Чорногуз М.Г.) переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, постановою від 19.01.2010 р. залишив його без змін.
Смілянська районна державна адміністрація подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та припинити провадження у справі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що судами не було враховано, що спірний договір між відповідачами було укладено 20.11.2002 р., а Статут ДП ДГ "Еліта" було затверджено Президентом УААН 01.02.2005 р., тобто норми, зазначені у Статуті позивача не могли впливати на умови спірного договору оренди. При цьому, в пункті 1.3 Статуту зазначено, що ДП ДГ "Еліта" безпосередньо підпорядковане Черкаського інституту агропромислового виробництва УААН. Загальне підпорядкування -УААН як органу по управлінню державним майном закріпленим за господарством. Отже майном, а не землями.
Заявник касаційної скарги зазначив, що поза увагою суду залишились доводи відповідача стосовно того, що земля ДП ДГ "Еліта" не виділялась, технічна документація ним не отримувалась.
Крім того, на думку скаржника судами було залишено поза увагою те, що землі, які використовує позивач належать до державної власності, а відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, тобто в даному випадку, райдержадміністрація.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, ОСОБА_6 Міністрів України від 22.09.1990 р. № 279 "Про заснування Української академії аграрних наук" на базі Південного відділення ВАСГНІЛ була заснована Українська академія аграрних наук.
Рішенням Смілянської районної ради народних депутатів від 31.03.1994 р. № 18-21 був затверджений проект закріплення меж землекористування Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції, згідно з яким її загальна площа становила 2677,4 га, у тому числі 2585,4 га в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради народних депутатів і 92,0 га в адміністративних межах Великояблунівської сільської ради народних депутатів.
07.07.1994 р. Черкаській державній сільськогосподарській дослідній станції Смілянською районною радою народних депутатів був виданий державний акт серії ЧР13-21 на право постійного землекористування земельною ділянкою площею 2677,4 га в межах згідно з планом землекористування.
02.02.1998 р. Президент Української академії аграрних наук на виконання постанови Президії Української академії аграрних наук від 11.12.1997р. "Про створення Черкаського інституту агропромислового виробництва УААН" видав наказ № 18 про створення Черкаського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук на базі Черкаського філіалу Інституту розведення і генетики тварин, Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції (з дослідним господарством), Драбівської дослідної станції Інституту землеробства (з дослідним господарством), що ліквідуються.
Згідно вказаного Наказу № 18 новостворений Черкаський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук був визначений правонаступником Черкаського філіалу Інституту розведення і генетики тварин, Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції і Драбівської дослідної станції Інституту землеробства.
25.02.1998 р. Президент Української академії аграрних наук на виконання постанови Президії Української академії аграрних наук від 05.02.1998 р. "Про створення експериментальної бази Черкаського інституту агропромислового виробництва УААН" видав наказ № 28 про створення на базі земель і державного майна ліквідованої Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції дослідного господарства "Еліта", з самостійним балансом і правами юридичної особи, підпорядкувавши його Черкаському інституту агропромислового виробництва.
06.11.2002 р. Смілянською районною адміністрацією було видане розпорядження № 371 про надання в оренду терміном на 30 років земельної ділянки водного фонду (ставка) площею 2,036 га в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради Смілянського району Черкаської області.
20.11.2002 р. між Смілянською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі, згідно з яким Смілянська районна державна адміністрація на підставі розпорядження від 06.11.2002 р. № 371 передала ФОП ОСОБА_5 в оренду строком на 30 років земельну ділянку в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради площею 2.036 га -ставок дослідного господарства "Еліта" для розведення та вирощування риби.
20.11.2002 р. договір оренди землі від 20.11.200 2р. був зареєстрований Смілянським районним відділом Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" в книзі 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 3.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що листом від 13.12.2007 р. № 204 ДПР ДГ "Еліта" звернулося до Смілянської районної державної адміністрації за отриманням дозволу на виготовлення технічної документації про підтвердження прав користування земельними ділянками, які розташовані в адміністративних межах Малосмілянської і Великояблунівської сільських рад, який райдержадміністрацією надано 10.01.2008 р.
Листом від 18.03.2009 р. № 10 ДП ДГ "Еліта" повідомило Смілянську райдержадміністрацію про те, що в ході виготовлення технічної документації із землеустрою йому стало відомо про укладений районною державною адміністрацією з ФОП ОСОБА_5 договору оренди землі від 20.11.2002р., який укладений з порушенням вимог законодавства України, і підлягає розірванню.
У відповідь на вказаний лист Смілянська районна державна адміністрація листом від 22.04.2009 р. № 01-20/464 відмовила у задоволенні вимоги ДП ДГ "Еліта" про розірвання договору оренди землі від 20.11.2002 р.
Як вбачаться з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ДП ДГ "Еліта" про визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2002 р., укладеного між відповідачами, з посиланням на те, що спірним договором порушуються права позивача щодо користування земельною ділянкою, яка раніше на підставі державного акта була у постійному користуванні Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції, в процесі ліквідації якого було створено ДП ДГ "Еліта", з огляду на приписи статей 203 Цивільного кодексу України, 93, 95, 116, 123-125 Земельного кодексу України.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з ліквідацією в 1998 р. Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції як юридичної особи її право постійного користування земельною ділянкою площею 2677,4 га відповідно до державного акта від 07.07.1994 р. серії ЧР13-21 в силу пункту 3 статті 27 Земельного кодексу України (1990 р.) припинилося.
Разом з цим, суди дійшли висновку, що оскільки Черкаська державна сільськогосподарська дослідна станція перебувала у віданні Української академії аграрних наук, то згідно з Постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.1991 р. № 1370-ХІІ за Українською академією аграрних наук зберігалося право на визначення подальшого порядку використання вказаної земельної ділянки, що і було зроблено шляхом створення на базі земель і державного майна ліквідованої Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції дослідного господарства "Еліта".
Станом на день укладення між відповідачами спірного договору оренди землі 20.11.2002 р. ДП ДГ "Еліта" мало право на отримання в постійне користування земельної ділянки, яка раніше була у постійному користуванні Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції, а Смілянська районна державна адміністрація зобов'язана була погоджувати надання частини цієї ділянки площею 2,036 га в оренду ФОП ОСОБА_5 з президією Української академії аграрних наук.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 2 Постанови Президії Верховної Ради Української РСР "Про статус Української академії аграрних наук" від 29.07.91 р. № 1370-XII за Українською академією аграрних наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ.
Пунктом 3 статті 27 Земельного кодексу України (1990 року, в редакції, чинній на момент ліквідації Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції як юридичної особи) встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.
Пунктом "в" статті 80 Земельного кодексу України (2001 р., в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди) встановлено, що суб'єктами права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
За приписами статті 84 Земельного кодексу України (2001 року) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (стаття 17 Земельного кодексу України 2001 р.).
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу.
Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Розглядаючи справу судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що на момент звернення з позовом до суду позивачем - ДП ДГ "Еліта" державний акт на право постійного користування земельними ділянками, розташованими в адміністративних межах Малосмілянської і Великояблунівської сільських рад отримано не було.
Проте, судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено яке саме право позивача за захистом якого він звернувся до суду було порушено, чим підтверджено наявність у позивача такого права, з урахуванням норм чинного законодавства.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких правовстановлюючих документів щодо права власності або користування земельною ділянкою (державний акт на право власності або постійного користування земельною ділянкою), як не містять й проекту відведення земельної ділянки узгоджений з органами земельних ресурсів.
Судами першої та апеляційної інстанції також не з'ясовувалось питання стосовно того, чи надана в оренду за спірним договором від 20.11.2002 р., укладеним між відповідачами, земельна ділянка площею 2,036 га відноситься до земель закріплених за Українською академією аграрних наук, згідно з постановою Президії Верховної Ради Української РСР "Про статус Української академії аграрних наук" від 29.07.91 р. № 1370-XII і, відповідно, повноваження УААН чи районної державної адміністрації відносно цієї земельної ділянки, з урахуванням норм чинного законодавства.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.01.2010 р. у справі № 07/1480 та рішення господарського суду Черкаської області від 27.07.2009 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач