18 травня 2010 р. № 22/45
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивачане з'явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачівне з'явилися ( про час та місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"
на постановувід 24.11.2009 р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 22/45 господарського суду Івано-Франківської області
за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"
до - Городенківської міської ради
- Підприємця ОСОБА_5
- Підприємця ОСОБА_6
про визнання нечинними рішень Городенківської міської ради та визнання недійсним договору оренди
ДТГО "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Городенківської міської ради, підприємця ОСОБА_5, підприємця ОСОБА_6 про визнання нечинними рішень Городенківської міської ради від 16.06.2005 р. № 852 та від 17.01.2006 р. № 1192 в частині передачі в оренду підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельних ділянок та визнання недійсним договору оренди землі від 28.11.2005 р. та додаткової угоди до нього від 17.01.2006 р., посилаючись на приписи статей 68, 84, 92, 149 Земельного кодексу України, статтю 23 Закону України "Про транспорт" та пункт 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні інвентаризації земель смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця" по відокремленому підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" підрядною землевпорядною організацією було виявлено, що у м.Городенка Івано-Франківської області у смузі відведення земель залізничного транспорту передано в оренду земельну ділянку, площею 0,2617га підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до рішень Городенківської міської ради № 852 від 16.06.2005 р. та № 1192 від 17.01.2006 р.
Вкзані рішення ради та договір оренди земельної ділянки позивач вважає такими, що суперечать нормам чинного законодавства, прийняті з перевищенням наданих повноважень і порушують його право користування даною земельною ділянкою.
На думку позивача Городенківською міською радою при винесенні оскаржуваних рішень порушено норми статті 84 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", пункт б частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, відповідно до яких не можуть передавати в комунальну та приватну власність землі залізниці, а також не дотримані вимоги пункту 5 статті 116, статті 149 Земельного кодексу України про можливість надання у користування земельних ділянок, що перебувають у власності або у користуванні, лише після їх вилучення в установленому порядку за згодою землекористувачів. Крім того, при виготовленні підприємцями проекту відведення вказаної земельної ділянки її межі повинні були погоджуватись із позивачем, чого зроблено не було.
У відзиві на позовну заяву Городенківська міська рада просила відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що земельна ділянка, надана в оренду підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6, раніше знаходилась в постійному користуванні державного підприємства "Сільгоспхімія", якому належало розміщене на ній нерухоме майно, проте внаслідок переходу права власності на дане нерухоме майно до підприємців, ВАТ "Городенківська сільгоспхімія" відмовилась від вказаної земельної ділянки, і рішенням виконавчого комітету Городенківської міської ради № 27 від 31.01.2003 р., затвердженим рішенням Городенківської міської ради № 557 від 09.12.2004 р., було припинено право землекористування вказаної особи, вилучену земельну ділянку і переведено її в землі запасу міста.
Надання цієї землі в оренду підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відбулось в зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, в межах компетенції Городенківської міської ради, без зміни цільового призначення землі та ц розмірах, необхідних для обслуговування будівель, підтверджений висновками відповідних служб при виготовленні проекту відведення.
При цьому, відповідач зазначив, що позивач не є належним землекористувачем, оскільки відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України не має правовстановлюючих документів.
Підприємці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у відзиві на позовну заяву також заперечували проти її задоволення.
Рішенням господарського суду Івано -Франківської області від 20.05.2009 р. (суддя Малєєва О. В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано нечинними рішення Городенківської міської ради № 852 від 16.06.2005 р. та № 1192 від 17.01.2006 р., визнано недійсним укладений відповідачами договір оренди земельної ділянки від 28.11.2005 р.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що за даними довідки з ЄДРПОУ №4086 ДТГО "Львівська залізниця" є юридичною особою з державною формою власності, до якої відносяться і землі, на яких розташовано майно позивача, в тому числі і ті, які надані в користування підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а тому, оскаржувані рішення Городенківської міської ради прийняті з порушенням положень Земельного кодексу України, оскільки при їх прийнятті рада діяла в межах повноважень, передбачених статтею 12 Земельного кодексу України, як орган, що розпоряджається землями територіальних громад, в той час як здійснювала розпорядження землями державної форми власності.
За апеляційною скаргою Городенківської міської ради Львівський апеляційний господарський суд (судді: Кузь В.Л., Юркевич М.В., Городечна М.І.) переглянувши рішення господарського суду Івано -Франківської області від 20.05.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.11.2009 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовив в повному обсязі, дійшовши висновку щодо недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.
ДТГО "Львівська залізниця" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги тим, що судом першої інстанції була надана оцінка всім доказам у справі і правильно встановлено, що оскаржувані рішення міської ради є такими, що суперечать чинному законодавству, прийняті з перевищенням повноважень та порушують право позивача на користування наданою йому відповідно до норм чинного законодавства земельною ділянкою.
Городенківська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просила відмовити у її задоволенні та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, оскаржуваним рішенням Городенківської міської ради № 852 від 16.06.2005р. "Про надання земельної ділянки підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для обслуговування приміщення складу по вулиці Винниченка, 137а в місті Городенка" було затверджено проект відведення земельної ділянки для обслуговування приміщення складу по вулиці Винниченка, 137а в місті Городенка та надано дану земельну ділянку, площею 0,2617га, в оренду строком на п'ять років за рахунок земель запасу Городенківської міської ради.
На підставі даного рішення між Городенківською міською радою та підприємцями був укладений договір оренди земельної ділянки від 28.11.2005р., зареєстрований у Городенківському районному відділі ЦДЗК 30.11.2005р. за №040530200080.
Відповідно до рішення Городенківської міської ради № 1192 від 17.01.2006р. в пункт 1 рішення № 852 від 16.06.2005 р. та в договір оренди були внесені зміни щодо терміну оренди - з 5 років на 49 років.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога ДТГО "Львівська залізниця" про визнання нечинними рішень Городенківської міської ради від 16.06.2005 р. № 852 та від 17.01.2006 р. № 1192 в частині передачі в оренду підприємцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельних ділянок та визнання недійсним договору оренди землі від 28.11.2005 р. та додаткової угоди до нього від 17.01.2006 р., з обґрунтуванням вимог порушенням радою норм чинного законодавства та перевищенням своїх повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень, а також порушенням прав позивача на спірну земельну ділянку.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами пункту 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.
За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що нежитлове приміщення (склад мінеральних добрив), для обслуговування якого підприємцям була надана в оренду вказана земельна ділянка, було придбано ними у власність за договором купівлі-продажу від 28.12.2002 р., за умовами якого продавцем виступало ВАТ "Городенківська "Сільгоспхімія", якому нежитлове приміщення належало на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Городенківської міської ради 20.12.2002 р. на підставі рішення цього органу № 760 від 04.12.2002 р. та зареєстрованого в Коломийському МБТІ в реєстрову книгу № 5 НФ за реєстровим номером 100 від 20.12.2002 р.
З рішення виконавчого комітету Городенківської міської ради № 27 від 31.01.2003 р. вбачається, що у зв'язку з продажем складу мінеральних добрив ВАТ "Городенківська "Сільгоспхімія" подала заяву про відмову від земельною ділянки, площею 0,90га, і даним рішенням було припинено право користування заявника на земельну ділянку, площею 0,90га, по вул. Винниченка, 137а, вилучено її і переведено в землі запасу міста. Дане рішення виконавчого комітету затверджено рішенням Городенківської міської ради № 557 від 09.12.2004 р.
Здійснюючи апеляційне провадження, судом апеляційної інстанції було встановлено, що вказані рішення Городенківської міської ради № 27 від 31.01.2003 р. та № 557 від 09.12.2004 р. не були визнані нечинними в установленому законом порядку, а тому свідчать про перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності.
Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавством передбачено право ради самостійно вирішувати питання щодо надання у користування земельні ділянки, а також те, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття відповідного рішення сесії.
На органи місцевого самоврядування поряд з органами державної влади поширюється дія принципу, встановленого статтею 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи та посадові особи місцевого самоврядування приймають акти, причому рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти. Вказаною нормою встановлюється, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не були встановлені обставини, за якими спірне рішення ради може бути визнано недійсним (незаконним), виходячи з приписів статті 21 Цивільного кодексу України.
Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що позивачем - ДТГО "Львівська залізниця" не було надано належних доказів, як-то: договір оренди, договір купівлі -продажу, державний акт на землю, на підтвердження правомірності користування спірною земельною ділянкою, в розумінні статті 65 Земельного кодексу України, якою встановлено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
Крім того, судом апеляційної інстанції було зазначено, що відповідно до пункту 12 Розділу ІХ Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції Закону від 14.12.2004 р., чинного на дату прийняття Городенківською міською радою оскаржуваного рішення від 16.06.2005 р. № 852, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
При цьому, судом першої інстанції помилково застосовано норму зазначеного пункту в редакції Закону від 20.12.205 р. № 3235 -ІV, яка набула чинності після прийняття радою оскаржуваного рішення, тобто Городенківська міська рада діяла в межах наданих їй повноважень.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення апеляційного провадження обставини справи, на підставі оцінених судом апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 -43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а тому судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами справи.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. у справі № 22/45 господарського суду Івано- Франківської області залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач