18 травня 2010 р. № 48/295
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивачаПожидаєв І.В. -довіреність від 02.01.2010 р.
відповідачаТуревич Н.О. -довіреність від 01.01.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг"
на постановувід 27.01.2010 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 48/295 господарського суду м. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг"
про стягнення 232 560,00 грн.
ТОВ "Хімагромаркетинг" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Стіомі-Холдінг" про стягнення заборгованості за договором поставки № Ап-02-0003 від 22.06.2009 р. в розмірі 232 560,00 грн., посилаючись на приписи статей 526, 529, 530, 610, 612, 632 Цивільного кодексу України, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо остаточного розрахунку за поставлений згідно з умовами договору товар.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.11.2009 р. (суддя Бойко Р.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з ТОВ "Стіомі-Холдинг" на користь ТОВ "Хімагромаркетинг" заборгованість в сумі 232 560,00 грн., з огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.
За апеляційною скаргою ТОВ "Стіомі-Холдинг" Київський апеляційний господарський суд (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 30.11.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.01.2010 р. залишив його без змін.
ТОВ "Стіомі-Холдинг" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням судами всіх обставин справи, а а саме стосовно відсутності належних доказів на підтвердження факту отримання товару.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 22.06.2009 р. між ТОВ "Хімагромаркетинг" (Продавець) та ТОВ "Стіомі-Холдинг" (Покупець) укладено договір поставки № Ап-02-0003, за умовами якого, Продавець зобов'язувався передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити засоби захисту рослин (пункт 1.1 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю вартість товару в наступні строки: в сумі 58 140,00 грн. не пізніше 30.06.2009 та в сумі 232 560,00 грн. не пізніше 01.10.2009.
ТОВ "Хімагромаркетинг" 24.06.2009 поставило ТОВ "Стіомі-Холдинг" товар на загальну суму 290 700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.06.2009 № Ап-02-0002 та довіреністю від 24.06.2009 серії ЯМП № 844100.
Підставою для замовлення товару є договір від 22.06.2009 № Ап-02-0003 та довіреність від 24.06.2009 серії ЯМП № 844100, про що зазначено в накладній від 24.06.2009 № Ап-02-0002.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що отримуючи від позивача товар за видатковою накладною від 24.06.2009 № Ап-02-0002 та довіреністю від 24.06.2009 серії ЯМП № 844100, відповідач погодився з вартістю товару, його кількістю та його якістю, про що свідчить відсутність на видатковій накладній будь-яких зауважень відповідача.
Проте, ТОВ "Стіомі-Холдинг" за поставлений ТОВ "Хімагромаркетинг" товар розрахувалося частково на суму 58 140,00 грн., про що свідчить банківська виписка з рахунку позивача від 24.06.2009 р. (а.с. 17).
Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Хімагромаркетинг" про стягнення з ТОВ "Стіомі-Холдинг" заборгованості у розмірі 232 560, 00 грн., згідно умов укладеного між сторонами договору поставки № Ап-02-0003 від 22.06.2009 р.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами пункту 1 статті 692 вказаного кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати його у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що пунктом 2.1 договору визначено, що кошти в сумі 232 560,00 грн. Покупець-ТОВ "Стіомі-Холдинг" зобов'язаний перерахувати ТОВ "Хімагромаркетинг" не пізніше 01.10.2009 року, а пунктом 2.6 договору встановлено, що оплата вартості, що залишилась, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного у пункті 2.1 договору.
Проте, ТОВ "Стіомі-Холдинг" в обумовлений сторонами термін вказана сума за поставлений ТОВ "Хімагромаркетинг" товар не перерахована.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судами наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 -43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а тому судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються наданими до матеріалів справи доказами та встановленими під час розгляду справи обставинами справи.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2010 у справі № 48/295 та рішення господарського суду м. Києва від 30.11.2009 р. залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач