Справа №463/6974/21
Провадження №3/463/1581/21
21 вересня 2021 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Леньо С. І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1
за ст. 130 ч. 1 КУпАП, -
Працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 11 червня 2021 року о 17:32 год. на вул. Галицькій,93 в м. Львів - Винники, керував автомобілем Nissan X-Trail н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ» , чим порушив вимоги п. 2.9 ПДР України.
Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення заперечив та пояснив, що дійсно за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин керував автомобілем Nissan X-Trail н.з НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції, на їх пропозицію пройшов огляд на стан сп'яніння у відповідному медичному закладі, де було встановленого його перебування в стані алкогольного сп'яніння, з результатами огляду не погодився, оскільки попередньо вживав значну кількість квасу та безалкогольного пива. Вказав, що жодних алкогольних напоїв він не вживав, перебуваючи медичному закладі пропонував відбрати в нього кров для аналізу, проте огляд було проведено за допомогою газоаналізатора та шляхом перевірки лікарем координації рухів та огляду зіниць. Після цього він з власної ініціативи звернувся у Клінічну лікарню швидкої допомоги в м. Львові, де для аналізів в нього було відібрано кров та за результатами дослідження етанолу в крові виявлено не було.
Розглянувши матеріали справи, вважаю, що в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід відмовити виходячи з наступного.
З об'єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншогосп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статей 283 і 284 КУАП у постанові, серед іншого, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За змістом ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Аналогічні положення закріплені в ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 2 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008р., огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1452/735 від 09.11.2015р.
Цією ж Інструкцією закріплено перелік ознак алкогольного сп'яніння. Зокрема, згідно п. 3 Розділу І такими ознаками є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Як вбачається з оглянутого відеозапису, перебуваючи в медичному закладі на пропозицію медичного працівника, будучи абсолютно адекватним, ОСОБА_1 виконав відповідні вправи пов'язані з перевіркою координації рухів і, як вбачається, ОСОБА_1 виконав такі вправи без будь-яких труднощів, також було перевірено яким чином зіниці очей реагують на світло. Після цього на пропозицію медичного працівника ОСОБА_1 продув наданий йому газоаналізатор, показник якого становив 0,23%, через нетривалий проміжок часу ОСОБА_1 знову продув наданий йому газоаналізатор, показник якого становив 0,21%.
Відтак залишається незрозумілим чому при розбіжностях у показниках газоаналізатора за короткий проміжок часу медиком у ОСОБА_1 не було відібрано інших зразків біологічного середовища, оскільки за змістом п. п. 12, 13 згаданої вище Інструкції предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Згідно відеозапису ОСОБА_1 не погодився з результатом проведеного медичного огляду та пропонував відібрати у нього аналізи крові.
Заслуговують на увагу надані ОСОБА_1 результати досліджень від 11.06.2021, згідно якого етанол в його крові відсутній.
Відтак, з врахуванням положень ст. 62 Конституції України та практики ЄСПЛ приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП належними і допустимими доказами не доведена, що свідчить про відсутність в його діях події та складу інкримінованого правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з наведеним, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 9, 130, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.
Суддя: Леньо С. І.