Справа № 309/3059/20
Провадження № 1-кп/309/664/20
27 вересня 2021 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070050000497 від 29.05.2020 року відносно :
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта професійно-технічна, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України , -
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України в тому, що він 29.05.2020 р. приблизно о 18:30 год. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по місцю свого проживання АДРЕСА_1 , під час сварки з своїм сином ОСОБА_6 , маючи раптово виниклий намір на умисне протиправне заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи протиправність карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, стоячи навпроти свого сина, схопив зі стола кухонний ніж та наніс останньому удар ножем в область грудної клітки, спричинивши йому, у відповідності до судово медичної експертизи № 123 від 23.06.2020 р. тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото різаного поранення грудної клітки з пошкодженням середостіння та нижньої долі лівої легені, не проникаюча колото різана рана передньої поверхні грудної клітки справа.
Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії колюче ріжучих предметів, типу клинка, що діяли по механізму удару та тертя-ковзання і можуть вкладатися в час події, що мала місце 29.05.2020 р.
Тілесні ушкодження є небезпечними для життя і по цій ознаці згідно п.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні ОСОБА_3 після роз'яснення йому обвинувачення, свою вину у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України не визнав. Суду ствердив , що потерпілий є його сином. Вони з сином разом проживають в одному будинку, ведуть спільне господарство. Неодноразово з вини сина між ними виникали сварки, під час яких син застосовував до нього фізичну силу.
29.05.2020р. приблизно о 18 год. 30 хв. він прийшов додому і готував собі вечерю . В цей час в кухню зайшов його син ОСОБА_6 , який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, та почав поводити себе агресивно по відношенню до нього, кричав, потім схопив його за горло і почав стискувати руки на горлі. Він відштовхнув сина від себе, однак останній не заспокоївся, схопив з кухонної шафи ніж, і в цей момент він подумав, що син хоче нанести йому удар ножем і в свою чергу вдарив сина ножем, яким різав хліб, в область грудної клітки. Побачивши кров, він припинив свої дії, кинув ніж і побіг до сусіда, який є його пасинком, щоб викликати швидку допомогу, оскільки власного телефону не мав.
Відповідно до норм ст. 56 КПК України - потерпілий є одним з основних учасників кримінального провадження, від процесуальної активності якого залежить з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення; пояснення потерпілого можуть бути складовою та різновидом доказів, а також використовуватись при здійсненні інших процесуальних прав, як під час досудового розслідування, так і в судовому розгляді для обґрунтування позиції чи думки з питань, які виникають у провадженні.
В судовому засіданні будучи допитаним у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України , потерпілий ОСОБА_6 суду ствердив, що ОСОБА_3 є його батьком.
29.05.2020 р. він прийшов додому в стані сильного алкогольного сп'яніння та почав поводити себе агресивно по відношенню до батька. Коли батько різав хліб він схопив батька за шию і почав його душити , після чого батько його відштовхнув від себе. Після цього він схопив ніж. який лежав на кухонній шафі та почав йти на батька. Побачивши це, його батько ножем яким нарізав хліб наніс йому удар в область грудної клітки. Після цього він вийшов на подвір'я закурити а батько побіг до сусіда, щоб той викликав швидку допомогу. Між ним та батьком неодноразово виникали сварки саме з його вини, під час яких він неодноразово застосовував до батька фізичну силу. Причини такої поведінки до батька пояснити суду не зміг. Також, потерпілий в судовому засіданні заявив, що конфлікт відбувся саме з його вини, претензій до батька він жодних не має, просить не застосовувати до батька реальну міру покарання, оскільки на даний час батько доглядає за його матір'ю, яка є безпорадною після перенесеного інсульту.
В судовому засіданні досліджені докази сторони обвинувачення, які містилися в матеріалах кримінального провадження 12020070050000497 від 29.05.2020 р.
Зокрема, у висновку експерта № 123 від 2 червня 2020 року зафіксовано наявність у потерпілого ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді проникаючого колото різаного поранення грудної клітки з пошкодженням середостіння та нижньої долі лівої легені, не проникаюча колото різана рана передньої поверхні грудної клітки справа. Тілесні ушкодження виникли внаслідок дії колюче ріжучих предметів, типу клинка, що діяли по механізму удару та тертя-ковзання і можуть вкладатися в час події, що мала місце 29.05.2020 р.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 106 від 07.10. 2020 року ОСОБА_3 психічним захворюванням не страждав і не страждає ним в теперішній час. Інкриміноване йому діяння скоїв у стані простого алкогольного сп'яніння. ОСОБА_3 на даний час психічним захворюванням , у тому числі алкогольною залежністю(хронічним алкоголізмом) не страждає і за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням , недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, у тому числі не перебував у стані патологічного афекту, а знаходився у стані простого алкогольного сп'яніння. За своїм психічним станом міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричній лікарні не потребує.
Судом оглянуто протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицями за участі обвинуваченого ОСОБА_3 .. Під час слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_3 відтворив свої дії та дії свого сина під час події, яка мали місце 29.05.2020 р.
Відповідно до висновку експерта № 14/636 від 30.11.2020 р. у змивах з наданого на дослідження клинка ножа (об'єкт № 1) виявлено кров людини та клітини з ядрами, генетичні ознаки яких встановлено та наведено в таблиці. У змивах з наданого на дослідження руків'я ножа (об'єкт № 2) виявлено клітини з ядрами, генетичні ознаки встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки крові та клітин, виявлених у змивах з поверхонь клинка ножа (об'єкт № 1) збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_6 (об'єкт № 3) та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_3 (об'єкт № 4). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак крові людини та клітин з ядрами на клинку ножа (об'єкт № 1) та зразка крові ОСОБА_6 (об'єкт № 3) складає 1,41 х 10-41. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, трапляється не частіше, ніж у 1 з 7,08 додецильйонів осіб.
Походження виявлених крові та клітин (об'єкт № 1) від ОСОБА_3 виключається. Генетичні ознаки клітин, виявлених у змивах з поверхонь руків'я ножа (обєкт № 2), збігаються з генетичним ознаками зразка крові ОСОБА_3 (об'єкт № 4) та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_6 , (об'єкт № 3). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак клітин з ядрами на руків'ї ножа (об'єкт № 2) та зразка крові ОСОБА_3 (об'єкт № 4) складає 4,76 х 10-39. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, трапляється не частіше, ніж у 1 з 21 ундецильйонів осіб. Походження виявлених клітин (об'єкт № 2) від ОСОБА_6 виключається.
Відповідно до висновку експерта № 14/637 від 19.01.2021 р. у змивах з нижньої частини правої поли лицевої сторони передньої поверхні наданої на дослідження куртки (об'єкт № 2), виявлено кров людини. У змивах з інших частин лицевої сторони передньої поверхні куртки (об'єкти №№ 1,3-8), крові не виявлено. Генетичні ознаки крові людини виявленої у змивах з нижньої частини правої поли лицевої сторони передньої поверхні куртки (об'єкт № 2), встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки крові людини, виявленої у змивах з нижньої частини правої поли лицевої сторони передньої поверхні куртки (об'єкт № 2), збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_3 (таблиця 2.1, додаток 2). та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_6 (таблиця 2.1, додаток 2). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак крові людини, виявленої у змивах з нижньої частини правої поли лицевої сторони передньої поверхні куртки (об'єкт № 2) та зразка крові ОСОБА_3 (таблиця 2.1, додаток 2) складає 4,76 х 10-39. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 210,3 ундецильйонів осіб. Походження крові людини у змивах з нижньої частини правої поли лицевої сторони передньої поверхні куртки (об'єкт № 2) від ОСОБА_6 виключається.
Відповідно до висновку експерта № 14/638 від 17.12.2020 р. на наданій на дослідження марлевій серветці зі змивом з підлоги (об'єкт № 1) виявлено кров людини. Генетичні ознаки крові людини на марлевій серветці зі змивом з підлоги (об'єкт № 1) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження ( таблиця 1.1., додаток 1). Генетичні ознаки крові людини на марлевій серветці зі змивом з підлоги (об'єкт № 1) збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_6 (таблиця 2.1, додаток 2) та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_3 (таблиця 2.1, додаток 2). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак крові людини на марлевій серветці зі змивом з підлоги (об'єкт № 1) та зразка крові ОСОБА_6 (таблиця 2.1, додаток 2) складає 1,41 х 10-41. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, трапляється не частіше, ніж у 1 з 70,8 додецильйонів осіб. Походження виявленої крові (об'єкт № 1) від ОСОБА_3 виключається. На двох наданих на дослідження марлевих тампонах зі змивами з обох рук ОСОБА_3 (об'єкти №№ 2,3) клітини з ядрами, крові не виявлено. Генетичні ознаки клітин з ядрами на марлевих тампонах зі змивами з обох рук ОСОБА_3 (об'єкти №№ 2,3) встановлено та наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин на марлевих тампонах зі змивами з обох рук ОСОБА_3 (об'єкти №№ 2,3) збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_3 (таблиця 2.1, додаток 2) та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_3 (таблиця 2.1, додаток 2). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак клітин з ядрами на марлевих тампонах зі змивами з обох рук ОСОБА_3 (об'єкти №№ 2,3) та зразка крові ОСОБА_3 (таблиця 2.1, додаток 2) складає 4,76 х 10-39. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, трапляється не частіше, ніж у 1 з 211 ундецильйонів осіб. Походження виявлених клітин з ядрами (об'єкти №№ 2,3) від ОСОБА_6 виключається.
На досудовому слідстві дії підсудному були кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Суд не може погодитися з даною кваліфікацією.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Тому, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство. У випадках, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо допускає настання будь-яких наслідків, у тому числі й смерті, вона також не може бути притягнута до відповідальності за замах на вбивство. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_6 удари кухонним ножем, при цьому не мав наміру вбивати потерпілого, оскільки він оборонявся від дій потерпілого ОСОБА_6 , при чиому після нанесення удару він самостійно припинив свої дії при можливості їх продовження, після чого пішов вживати заходи щодо виклику швидкої допомоги сину.
Про відсутність умислу на вбивство потерпілої свідчить те, що маючи для цього реальну можливість, після поранення ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_3 не вчинив ніяких дій, які свідчили б про намір вбити потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст.115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Як убачається з показань обвинуваченого, він умислу на вбивство потерпілого , який є його сином не мав.
Ці показання обвинуваченого не тільки не спростовані, а й підтверджені іншими наявними у справі доказами, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_3 відсутній прямий умисел на заподіяння смерті потерпілому, так як він свідомо допускав настання будь-яких наслідків, у тому числі тяжких тілесних ушкоджень або смерті потерпілого, однак, відносився до них байдуже, тобто діяв з непрямим умислом, тому дії обвинуваченого слід кваліфікувати в залежності від наслідків, які фактично були заподіяні.
Так як, відповідно до висновку судово-медичного експерта за № 123 від 23 червня 2020 року по ступеню тяжкості ушкодження ОСОБА_6 є тяжким тілесним ушкодженням по критерію небезпеки для життя, то суд вважає, що дії ОСОБА_3 необхідно перекваліфікувати з ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Таким чином, винуватість ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, визнаного судом доведеним, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При обранні покарання, відповідно до ст. 65 КК України суд враховує те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу підсудного, який посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, має на утриманні важко хвору дружину , щиро розкаялася у вчиненому.
Обставини передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння .
Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, а саме те, що підсудний у вчиненому щиро розкаявся, зробив переоцінку своєї поведінки, посередньо характеризується за місцем проживання, а також враховуючи позицію потерпілого у справі, який просить суд призначити ОСОБА_3 покарання без ізоляції від суспільства, оскільки він є єдиним доглядальником за його матір'ю, яка є важко хворою і потребує стороннього догляду, суд приходить до висновку про можливість виправлення і перевиховання підсудного без відбування покарання і звільнення його від покарання, з випробуванням , тобто застосувати до підсудного ст. 75 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільного позову потерпілим по справі не заявлявся.
Речові докази слід вирішити на підставі ст.. 100 КПК України
Враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України суд не убачає підстав для визначення обвинуваченому на цей час запобіжного заходу.
Судові витрати по кримінальному провадженню відповідно до ст.ст.124, 126 КПК України слід стягнути з ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі .
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в один рік , не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи .
Відповідно до ст.. 165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме 27 вересня 2021 року.
Стягнути ОСОБА_3 на користь Львівського НДЕКЦ 5317 грн.38 коп. за проведення молекулярно-генетичної експертизи від 30 листопада 2020 р. № 14/636 .
Стягнути ОСОБА_3 на користь Львівського НДЕКЦ 2726 грн.06 коп. за проведення молекулярно-генетичної експертизи від 19 січня 2021 р. № 14/637 .
Стягнути ОСОБА_3 на користь Львівського НДЕКЦ 4317 грн.39 коп. за проведення молекулярно-генетичної експертизи від 17 грудня 2020 р. № 14/638 .
Речові докази по справі , а саме ніж та рукоятку до нього, які приєднані до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 29 травня 2020 року після вступу вироку в законну силу знищити.
Речовий доказ по справі, а саме чоловічу куртку , яка приєднана до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 26 січня 2021 року після вступу вироку в законну силу повернути власнику.
На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_1