Провадження № 2/243/2016/2021
Справа № 243/6271/21
17 вересня 2021 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Ільяшевич О. В.,
за участю
секретаря судового засідання Долженко В. О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов'янськ, Донецької області), за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю органу опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області про визначення місця проживання дитини,-
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю органу опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою суду від 05 липня 2021 року провадження у справі було відкрито в порядку загального провадження.
15 вересня 2021 року відповідачем подано заяву про забезпечення позову, обґрунтовану тим, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вважає, що до вирішення спору в суді найкращим інтересам дитини буде його проживання в місті Київі, так як саме там дитина мешкає останні роки, відвідує дитячий садок, має друзів, відвідує гуртки, має улюблені місця для відпочинку. Дитина перебуває в комфортних умовах і стабільному психологічному стані, а ні життю, а ні здоров'ю дитини нічого не загрожує що підтверджується висновком органу опіки та піклування Печерського району міста Київа, умови проживання дитини було обстежені на підставі заяви позивачки ОСОБА_1 . Дитина ні коли не мешкала в місті Слов'янськ за адресою реєстрації, за виключенням трьох тижнів (з 08 червня 2021 року по 01 липня 2021 року) протягом яких ОСОБА_1 приховувала місце перебування дитини, дитина не має в Слов'янську друзів, не має улюблених місць зміна місця проживання дитини знову з Києва на Слов'янськ спричинить дитині психологічну травму, так як це буде друге за три місяці позбавлення дитини права на перебування у звичному для неї середовищі. При цьому, позивач з зустрічним позовом ОСОБА_2 не заперечує проти спілкування дитини з матір'ю ОСОБА_1 , вважає, що таке спілкування відповідає інтересам дитини і є доволі важливим для дитини, але у ОСОБА_2 є підстави наполягати на тому, що таке спілкування має відбуватися тільки у його присутності. У розпорядження позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 потрапила переписка позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 в мессержері з подружкою, із якої вбачається що ОСОБА_1 з метою здобуття доказів нібито агресивної поведінки позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 здатна нанести дитини фізичні ушкодження з метою подальшого звинувачення ОСОБА_2 в тому, що він б'є дитину. Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що остання може нанести дитини фізичні травми і є небезпечною по відношенню до неповнолітньої дитини.
У підготовче судове засідання сторони не з'явилися.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та надані докази, суд приходить до переконання, про доцільність відмови у заяві про забезпечення позову.
Відповідно до матеріалів справи предметом позову є визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України, пункти 2, 3 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Окрім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки відповідача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, суд має визначити, що заявником не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить сторона відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити можливе виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини, ефективний захист або поновлення прав або інтересів відповідача та дитини, за захистом яких відповідач звернувся до суду з сустрічним позовом.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Відповідно до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Обмеження або позбавлення зазначених прав батьків повинно мати дійсно вагомі підстави. Таким чином, у випадку задоволенням заяви відповідача про забезпечення позову суд фактично передчасно вирішить питання позовних вимог по суті.
Аналізуючи наведене, подана відповідачем заява не є вмотивованою, у ній не вказані об'єктивні обставини та/або припущення щодо обставин, що мають реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Тобто відповідачем не надано доказів, не встановлено обставин на підтвердження вчинення позивачкою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення позову до суду щодо визначення місця проживання дитини. Тому самі лише твердження заявника, що дитина мешкає останні роки в Києві, відвідує дитячий садок, має друзів, відвідує гуртки, має улюблені місця для відпочинку. Дитина перебуває в комфортних умовах і стабільному психологічному стані, а ні життю, а ні здоров'ю дитини нічого не загрожує, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Обмеження або позбавлення зазначених прав батьків повинно мати дійсно вагомі підстави. Таким чином, у випадку задоволенням заяви відповідача про забезпечення позову суд фактично передчасно вирішить питання позовних вимог по суті.
Таким чином, проаналізувавши зміст позовних вимог, виходячи з пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 175, 177, 187 ЦПК України, суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до прийняття Слов'янським міськрайсудом рішення у справі №243/6271/21, змінювати місце фактичного проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає АДРЕСА_1 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду О. В. Ільяшевич