про залишення позовної заяви без руху
Справа № 236/3802/21
20 вересня 2021 року Суддя Краснолиманського міського суду Донецької області Саржевська І.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФінПромМаркет», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Вугледарський ВДВС у Волноваському районі Донецької області Східного МУ МЮ, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
20.09.2021 року (згідно поштового штемпеля) позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 24.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис № 26620 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФінПромМаркет» заборгованості в розмірі 9410,77 грн.. 25.03.2021 року Вугледарський ВДВС у Волноваському районі Донецької області Східного МУ МЮ було відкрито виконавче провадження № 64924903 на підставі виконавчого напису. Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням законодавчих вимог, а тому такий виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову. Посилання на заяву про забезпечення позову наявне в додатках до позовної заяви. Також подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч. 3 ст. 136 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Отже, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у наведених законодавчих нормах дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України покладається на заінтересовану сторону.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 січня 2021 року в справі N 0940/2276/18 (провадження N 11-336апп20) зазначила, що як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч. 1ст. 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (ч. 2 цієї ж статті):
1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача -фізичної особи за попередній календарний рік; або
2)позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у ст. 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж ст. 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі N 338/158/19 (провадження N 61-11548св20) зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовувала своїм незадовільним майновим станом, що перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку в розмірі.
Будь-яких доказів на підтвердження незадовільного майнового стану (розміру реального доходу, прибутку, рухомого/нерухомого майна тощо), що могли б слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору та достатніх доказів того, що її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір у розмірі, що визначено в ст. 4 Закону України "Про судовий збір", заявником не надано.
Разом з тим, приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, суд не вбачає обґрунтованих та переконливих підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, тому вважаю, що позивач, як сторона в справі, має виконувати встановлений законодавством обов'язок сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, суддею встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не сплачено судовий збір за позовну заяву та заяву про забезпечення позову.
Позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за вимогою немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру судового збору має враховуватись розмір прожиткового мінімуму станом на 01 січня року, в якому мало місце звернення з позовом до суду. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 гривень. З огляду на це, з 01 січня 2021 року судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 908,00 грн.
Положеннями ч. 4 ст. 136 ЦПК України передбачено, що у разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову.
Враховуючи те, що заява про забезпечення позову подана одночасно з позовною заявою, правила ч. 4 ст. 136 ЦПК України до застосування не підлягають, а тому розмір судового збору за позовну заяву має визначатись за загальним правилом.
Судовий збір за вимогою немайнового характеру має бути сплачений позивачем в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок та судовий збір за заяву про забезпечення позову в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири ) гривні 00 копійок.
На підтвердження сплати судового збору до суду має бути надано відповідний платіжний документ.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищевикладене, суддя вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, про що повідомити позивача та надати йому строк для усунення недоліків, а саме сплатити судовий збір відповідно до закону або надати докази скрутного матеріального становища.
Також суддя вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що заява про забезпечення позову буде розглянута судом лише після вирішення питання про відкриття провадження за позовом.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФінПромМаркет», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Вугледарський ВДВС у Волноваському районі Донецької області Східного МУ МЮ, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху, про що його повідомити.
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків тривалістю десять днів з дня вручення цієї ухвали, та роз'яснити, що в разі, якщо вказані недоліки у зазначений строк не будуть усунені, позовна заява буде повернута їй.
Ухвала не підлягає оскарженню і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя -