Справа № 236/2740/21
22 вересня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді - Сердюк Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Колесник О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Лаврищев Віктор В'ячеславович, до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату чистини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати,
01 липня 2021 року представник позивача - адвокат Лаврищев Віктор В'ячеславович звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату чистини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень-вересень 2016 року квітень 2017 року в сумі 19426,39 гривень та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати в сумі 10370,27 гривень. Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП "Донецька залізниця" до 04 квітня 2017 року, звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. При звільненні йому не були виплачені належні виплати. Оскільки АТ "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця" позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість (а.с.1-5).
Відповідно до ухвали судді від 08 липня 2021 року розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 274 ЦПК України без повідомлення (виклику) сторін та з наданням відповідачу строку для подачі відзиву на позов (а.с. 31-32).
12 серпня 2021 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, просив у позові відмовити у повному обсязі (а.с. 36-38). Крім того, представник відповідача зазначає, що у спірний період, а саме березень - вересень 2016 року, квітень 2017 року позивач перебував у трудових відносинах зі стуктурним підрозділом Державного підприємства "Донецька залізниця". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуютьс шляхом злиття. Серед таких підприємств, зокрема, є Державне підприємство "Донецька залізниця" (код ЄДРПОУ 01074957). На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 ПАТ "Українська залізниця" перейменоване в АТ "Українська залізниця". На даний час АТ "Укрзалізниця" не стала правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до АТ "Укрзалізниця" відповідно до постанови КМУ № 604 призупинена до завершення антитерористичної операції. Між ДП "Донецька залізниця" та АТ "Українська залізниця" відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід від ДП "Донецька залізниця" всіх прав , активів, зобов'язань і боргів в статутний капітал АТ "Українська залізниця". Тобто АТ "Укрзалізниця" не набуло прав та зобов'язань ДП "Донецька залізниця". На сьогодні Державне підприємство "Донецька залізниця" з Єдиного державного реєстру не виключене та залишається юридичною особою, маючи таким чином цивільну правоздатність. АТ "Українська залізниця" не має об'єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків за спірний період, оскільки позивач до 04 квітня 2017 року працював в ДП "Донецька залізниця". У АТ "Укрзалізниця" із зазначених причин відсутні відомості щодо нарахування і виплати заробітної плати позивачу за період його роботи в ДП "Донецька залізниця", в зв'язку з чим неможливо підтвердити, спростувати або надати інформацію за вказаний період.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 15 червня 1998 року по 04 квітня 2017 року працював у структурному підрозділі Державного підприємства "Донецька залізниця". 04 квітня 2017 року на підставі наказу від 04.04.2017 № 13/-ОС ОСОБА_1 звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений начальником відділу кадрів ДП "Донецька залізниця" (а.с. 10-12, 13).
На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листи (табулеграми) за березень - вересень 2016 року, квітень 2017 року (а.с. 14-18), а також довідка від 24 квітня 2017 року № 103 про заборгованість по заробітній платі, в якій зазначена заборгованість по заробітній платі за березень-вересень 2016 року, квітень 2017 року, а саме: березень 2016 року - 645,44 грн., квітень 2016 року - 3348,87 грн., травень 2016 року - 3240,18 грн., червень 2016 року - 5532,72 грн., липень 2016 року - 1284,48 грн, серпень 2016 року - 2512,14 грн, вересень 2016 року - 1014,72 грн, квітень 2017 року 1847,84 грн (а.с. 16). Зазначені розрахункові листи (табулеграми) та довідка видані Ясинуватською дирекцією залізничних перевезень Державного підприємства "Донецька залізниця" (код ЄДРПОУ 25905191).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "Донецька залізниця" (код ЄДРПОУ: 01074957) знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, та з 25 листопада 2014 року перебуває в стані припинення (а.с. 64-71).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ: 40075815) знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, відокремленим підрозділом якої, зокрема, є регіональна філії «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ: 40150216), яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22 (а.с.72-84 ).
Позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.
Отже АТ "Українська залізниця" є належним відповідачем у справі.
Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач при звільненні не отримала всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, зазначає таке.
Позивачем на підтвердження розміру нарахованої йому заробітної плати за березень - вересень 2016 року, квітень 2017 року надано щомісячні розрахункові листи заробітної плати, видача яких працівнику передбачена ст. 110 КЗпП України, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" (а.с. 14-18). Зазначені розрахункові листи (табулеграми) видані Ясинуватською дирекцією залізничних перевезень (код ЄДРПОУ 25905191). Відповідно до статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. При цьому наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами не вимагається.
Крім того, позивачем надано суду довідку від 24 квітня 2017 року № 103 про заборгованість по заробітній платі, видану Ясинуватською дирекцією залізничних перевезень Державного підприємства "Донецька залізниця" (код ЄДРПОУ 25905191), з якої вбачається, що заборгованість із заробітної плати позивача ОСОБА_1 складає: березень 2016 року - 645,44 грн., квітень 2016 року - 3348,87 грн., травень 2016 року - 3240,18 грн., червень 2016 року - 5532,72 грн., липень 2016 року - 1284,48 грн, серпень 2016 року - 2512,14 грн, вересень 2016 року - 1014,72 грн, квітень 2017 року 1847,84 грн (а.с. 16).
Представником відповідача ці відомості не спростовані.
Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 зазначеного Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували зазначену заборгованість із заробітної плати за березень-вересень 2016 року, квітень 2017 року.
Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву ґрунтуються лише на тій обставині, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах зі стуктурним підрозділом Державного підприємства "Донецька залізниця", залишається юридичною особою та продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі, оскільки немає завершення процесу припинення і відповідний запис до Єдиного державного реєстру не внесено.
Однак суд зазначає наступне.
Положеннями частини першої статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.
Згідно з ч. 15 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, яка діяла на дату реєстрації АТ "Укрзалізниця") злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Державну реєстрацію АТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року. Згідно зі статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №735 АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП «Донецька залізниця». Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.
При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, при якому все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності. У процедурі реорганізації підприємств залізничного транспорту у формі злиття все майно, права та обов'язки державних підприємств, які припиняються, переходять до правонаступника - АТ «Укрзалізниця».
Враховуючи, що відповідно до частини 6 статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов'язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту. Датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця».
Згідно з ч. 4 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
Згідно з положеннями статті 107 ЦК України, якою закріплено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог, комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач у відзиві посилається на те, що між ДП "Донецька залізниця" та АТ "Українська залізниця" відсутній передавальний акт.
Однак при реорганізації юридичної особи шляхом злиття правонаступником є лише одна особа, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий.
Отже доводи відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що ДП «Донецька залізниця» повинна самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі, є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
16 січня 2018 року ПАТ "Укрзалізниця" надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с.62-63), згідно з яким вина ПАТ "Укрзалізниця" в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.
В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте, жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов'язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. (ст. 10).
Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - вересень 2016 року, квітень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства на час розгляду справи судом, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі на його користь за березень - вересень 2016 року, квітень 2017 року.
Таким чином, позивачем доведена сума заборгованості по заробітній платі за березень 2016 року - 645,44 грн., квітень 2016 року - 3348,87 грн., травень 2016 року - 3240,18 грн., червень 2016 року - 5532,72 грн., липень 2016 року - 1284,48 грн, серпень 2016 року - 2512,14 грн, вересень 2016 року - 1014,72 грн, квітень 2017 року 1847,84 грн. У суду відсутні сумніви щодо правильності розрахунків вказаних сум, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що на підтвердження існуючої заборгованості з виплати заробітної плати позивачем суду були надані розрахунки заробітної плати, в яких зазначені суми до виплати, тобто після утримання сум податків і обов'язкових платежів.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну виплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст. 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Відповідно до статті 3 Закону України від 19жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів). Тобто для нарахування компенсації на зазначені вище доходи необхідно з них вирахувати податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України складає 18% доходу, та військовий збір, який відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу складає 1,5%, всього19,5%.
Компенсація судом розраховується станом на день ухвалення рішення.
Суд зазначає, що позивачем заборгованість по заробітній платі зазначена з урахуванням утриманих сум податків і обов'язкових платежів.
Так, компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2016 року у сумі 645,44 грн. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 389,20 грн. (645,44 х 0,603 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2016 року по серпень2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2016 року у сумі 3348,87 грн. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 1838,53 грн.(3348,87 х 0,549 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2016 року по серпень 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2016 року у сумі 3240,18 грн. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 1775,69 грн.(3240,18 х 0,548 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2016 року по серпень 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2016 року у сумі 5532,72 грн. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 3048,53 грн. (5532,72 х 0,551 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2016 року по серпень 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2016 року у сумі 1284,48 грн. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 709,03 грн. (1284,48 х 0,552 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2016 року по серпень 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за серпень 2016 року у сумі 2512,14 грн. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 1399,26 грн. (2512,14 х 0,557 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з вересня 2016 року по серпень 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за вересень 2016 року у сумі 1014,72 грн. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 536,79 грн. (1014,72 х 0,529 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з жовтня 2016 року по серпень 2021 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 1847,84 грн. у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 704,03 грн. (1847,84 х 0,381 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по серпень 2021 року).
Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків виплати доходів за березень-вересень 2016 року, квітень 2017 року складає 10401,06 (389,20+1838,53+1775,69+3048,53+709,03+1399,26+536,79+704,03) гривень.
Отже, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в сумі 10401,06 грн., що не є виходом за межі позовних вимог.
Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. п. 1 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12,13, 81,141, 212, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Лаврищев Віктор В'ячеславович, до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату чистини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати - задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за березень 2016 року - 645,44 грн., за квітень 2016 року - 3348,87 грн., за травень 2016 року - 3240,18 грн., за червень 2016 року - 5532,72 грн., за липень 2016 року - 1284,48 грн, за серпень 2016 року - 2512,14 грн, за вересень 2016 року - 1014,72 грн, за квітень 2017 року - 1847,84 грн, а всього 19426,39 (дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять шість грн 39 коп.) гривень (без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів).
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 10401,06 (десять тисяч чотириста одна грн 06 коп.) гривень.
Зобов'язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь держави (Отримувач коштів: Донецьке ГУК/Лиманська МТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA758999980313111206000005564) судовий збір в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім грн 00 коп.) гривень.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 22 вересня 2021 року.
Головуюча суддя -