19 травня 2010 р. № 36/143
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Муравйова О.В.,
суддів:Кривди Д.С.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Заступника прокурора м. Києва
на рішеннягосподарського суду м. Києва від 05.03.2008 року
у справі№36/143 господарського суду м. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Матяш-1"
до1. Київської міської ради
2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації)
провизнання укладеним договору оренди,
за участю представників сторін від:
позивача:не з'явились
відповідачів:1. Тхорик С.М. дов. №225-КР-424 від20.04.2010 року
2. не з'явились
прокуратури:прокурор ГПУ Савицька О.В. посв. №231 від 20.07.2005 року
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 11.05.2010 року розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Муравйов О.В. (головуючий), Кривда Д.С., Уліцький А.М.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.03.2008 року (суддя Трофименко Т.Ю.) позов задоволено, зобов'язано вважати укладеним з дня набрання даним рішення законної сили договір оренди земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально -громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Кіквідзе, 28-б у Печерському районі м. Києва між ТОВ "Матяш-1" та Київською міською радою в редакції, яка підписана ТОВ "Матяш-1" та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типового договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220 та передано дану земельну ділянку з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених договором; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між орендодавцем -Київською міською радою та орендарем -товариством з обмеженою відповідальністю "Матяш-1" у встановленому порядку.
В касаційному поданні Заступник прокурора м. Києва просить відновити строк на касаційне оскарження, та скасувати рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2008 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Прокуратура мотивує заявлене подання посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 93, 116 Земельного кодексу України.
Ухвалою від 22.03.2010 року Вищий господарський суд України клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку призначив до розгляду, зобов'язавши при цьому прокуратуру надати письмові пояснення щодо обставин, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Від прокуратури м. Києва 11.05.2010 року та 14.05.2010 надійшли додаткові пояснення щодо пропуску процесуального строку у зв'язку з організацією перевірки за дорученням Генеральної прокуратури України, яке надійшло 25.12.09, але ознайомлення з матеріалами справи відбулося лише 19.01.2010 року
З огляду на наведене колегією суддів Вищого господарського суду України винесено ухвалу від 19.05.2010 року про відновлення строку для внесення касаційного подання та прийнято касаційне подання до провадження.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування господарським судом норм процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників відповідача-1 та прокуратури, дійшла висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Представник позивача та відповідача -2 наданим процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено господарським судом м. Києва рішенням Київської міської ради від 12.07.2007 року №1094/1755 Товариству з обмеженою відповідальністю "Матяш-1" передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,43 га для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально -громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Кіквідзе, 28-б у Печерському районі м. Києва.
На виконання зазначеного рішення позивач замовив розробку технічної документації, Головне управління земельних ресурсів розробило та погодило технічне завдання, на підставі якого позивач виготовив технічну документацію зі складання договору оренди землі, яка була перевірена та прийнята до бази даних Головного управління земельних ресурсів. Однак договір оренди земельної ділянки Київською міською радою не був підписаний або повернутий позивачу з зауваженнями.
З огляду на такі обставини позивач звернувся з позовом до господарського суду, заявивши вимоги вважати укладеним між позивачем та Київською міською радою договір оренди вищевказаної земельної ділянки.
Приписи ст.ст. 13, 19 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 116 ЗК України (в редакції на момент вирішення спору) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
З аналізу вказаних норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі". При цьому підставою набуття відповідного права є саме рішення ради, яке відповідно до ч. 2 ст. 126 ЗК України лише оформляється договором як документом, що посвідчує право на земельну ділянку.
Загальний порядок укладання господарських договорів врегульований ст. 181 ГК України, згідно з якою проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" в ст. 26 передбачає вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції встановив обставини, які свідчать про надання Київською міською радою, що здійснює правомочності власника відповідної земельної ділянки від імені територіальної громади, своєї згоди на укладення договору оренди шляхом прийняття на сесії з цього приводу позитивного рішення, на підставі якого має бути укладено договір оренди як документ, що посвідчує надане рішенням право на земельну ділянку.
З огляду на таке суд дійшов правильного висновку щодо досягнення сторонами взаємної згоди стосовно укладення договору оренди спірної земельної ділянки, а відтак наявність підстав для задоволення вимог позивача з метою запобігання зловживанню Київською міською радою своїм правом на надання в оренду земельної ділянки від імені територіальної громади у зв'язку з ухиленням від оформлення договору оренди, право на яку набуто на підставі прийнятого на сесії рішення.
Крім того, керуючись ч. 3 ст. 84 ГПК України, а також ч. 2 ст. 187 ГК України, колегія суддів відхиляє доводи прокуратури стосовно твердження, що за наявності обставин ухиляння від укладення спірного договору суди мали б зобов'язати Київську міську раду укласти договір, а не вважати його укладеним, оскільки такий спосіб захисту не передбачений ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині спору.
Зважаючи на залишення без змін рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2008 року в частині укладення договору оренди земельної ділянки, судова колегія дійшла висновку про залишення без змін рішення в решті позовних вимог щодо реєстрації цього договору, зважаючи на положення ст. 18 Закону України "Про оренду землі" та п. 3 договору оренди.
Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення касаційного подання.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2008 року у справі №36/143 залишити без змін, а касаційне подання Заступника прокурора м. Києва -без задоволення.
Головуючий суддя О. Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Уліцький