Справа № 2-564
2010 р.
14 червня 2010 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Боднарука М.В.
секретаря Лакусти М.З.
позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
адвоката ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
Що позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить розділити її із відповідачем майном подружжя мотивуючи тим, що з 2005 по 2010 р. проживала в шлюбі з відповідачем. За період шлюбу ними було придбано слідуюче майно набір меблів:
в спальню вартістю 3 200 грн., набір меблів в вітальню вартістю - 2000 грн. телевізори марки «ЛДЖІ» вартістю 800 грн. та «Самсунг» вартістю 2 000 грн., газову плитку «Гефест» вартістю 1 850 грн., холодильник «Самсунг» вартістю 1 000 грн., а всього майна на суму на загальну суму 11 000 грн. Враховуючи те, що вищевказані речі придбані в шлюбі, а тому просить визнати за нею право власності на слідуючі речі, а саме : вітальню - 2000 грн., газову плитку «Гефест» - 1 850 грн., телевізор марки «ЛДЖІ» - 800 грн. Держвиконавцем вдруге в порядку забезпечення позову було описано із всіх придбаних речей тільки набір меблів в вітальню так як вперше відповідач не допустив в будинок держвиконавця для того, щоб після того заховати майно оскільки не з»явився в зазначений час до будинку. Набір меблів в вітальню був придбаний за гроші отримані в кредит в банку її мамою ОСОБА_5, які мама дала їм в користування, а телевізор «ЛДЖІ» подарувала їм на весілля її сестра. 05.07.2009 р. забрала від відповідача із всього майна подружжя тільки ліжко - диван.
Відповідач проти позову заперечує так як вважає, що вказані речі не є майном подружжя пояснивши суду, що проживаючи в шлюбі із позивачкою було придбано на гроші отримані в кредит в банку мамою позивачки набір меблів в вітальню, які дані останньою їм в користування від якого позивачка забрала диван - ліжко . Згідний в любий час добровільно повернути дані меблі, які описані держвиконавцем і знаходяться за останнім місцем проживання сторін.
05.07.1999 р. без його відома та присутності позивачка забрала набір меблів для спальні, ліжко - диван від набору меблів в вітальню, телевізор «ЛДЖІ». Телевізор «Самсунг», газову плитку «Гефест» купила його мама ОСОБА_6 і дала в користування сторонам про що свідчать копії накладних долучених до матеріалів справи . Холодильника «Самсунг» в користуванні сторін ніколи не було і не має.
Суд, вислухавши сторін, свідків та дослідивши матеріали справи вважає, що в позові слід відмовити . Суд прийшов до такого висновку по слідуючих міркуваннях:
-2-
- із пояснень сторін вбачається, що вони проживали в шлюбі із 22.10.2005 р. по 28.04.2010 р. ;
- із пояснень сторін, свідка ОСОБА_5, кредитного договору (а.с.11) вбачається, що мамою позивачки 22.09.2007 р. був отриманий кредит в АКБ «Прикарпаття» в сумі 2 165 грн. 90 коп. на поточні потреби за який остання придбала меблі в вітальню, які дала в користування сторонам і на даний час згідно ухвали суду вони описані та на них накладено арешт за адресою АДРЕСА_1 по останньому місцю проживання сторін.
Вищевказане дає підстави суду вважати, що дані меблі не є майном подружжя, оскільки не придбані останніми і не є предметом спору між сторонами так як із пояснень відповідача вбачається, що він згідний в любий час віддати власнику меблі, а тому суд вважає, що в позові в цій частині слід відмовити.
- із пояснень відповідача, копій накладних вбачається, що телевізор «Самсунг» та газову плитку «Гефест» придбала мама відповідача ОСОБА_6 відповідно 05.02.2008 р. та 07.09.2008 р. і дала сторонам в користування які на час опису майна держвиконавцем по місцю останнього проживання сторін були відсутні, а тому суд вважає, що дані речі також не можуть вважатися майном подружжя, а тому в цій частині прозову слід відмовити, так як інших доказів, які б спростовували вищевказане позивачка не представила суду;
- із позовних вимог позивачки в судовому засіданні вбачається, що вона просить розділити її майном подружжя в натурі відповідно до вимог ч.1 ст.71 СК України;
- із пояснень сторін, акту опису та накладення арешту на майно вбачається, що набору меблів в спальню, телевізора марки «ЛДЖІ», холодильника марки «Самсунг» по останньому місці проживання сторін не має. Місце знаходження даних речей суду не відоме. За таких обставин суд вважає, що в цій частині позову слід відмовити . Посилання сторін на те, що даними речами заволоділи кожен із сторін із - за відсутності згоди один одного на такі дії не заслуговують на увагу так як кожна із сторін не представила суду переконливих доказів вищевказаного.
На підставі викладеного та ст. 71 СК України, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити .
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги протягом 20-ти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження через Снятинський районний суд. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви через апеляційне оскарження у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий :підпис
Голова Снятинського райсуду М.В. Боднарук