26 травня 2010 р. № 2-29/2701-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.,
суддів:Мележик Н.І.,
Владимиренко С.В. - доповідач,
розглянув
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2009р.
у справі№2-29/2701-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
доАкціонерного банку "Діамант" в особі філії Акціонерного банку "Діамант" в м.Сімферополі
проспонукання до виконання певних дій,
За участю представників:
- позивача: не з'явилися;
- відповідача: Василишин С.А., дов. від 09.10.2009р.; Береговий І.В., дов. від 03.09.2009р.
У травні 2009р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Акціонерного банку "Діамант" в особі філії Акціонерного банку "Діамант" в м. Сімферополі про зміну умов договору кредитної лінії №44 від 20.09.2007р., встановив наступний графік повернення позивачем кредиту: до 20.10.2009р. -225000грн., до 20.11.2009р. -285000грн., до 20.11.2009р. -285000грн.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2009р. у справі №2-29/2701-2009 (суддя Башилашвілі О.І.) позов задоволено. Змінено умови договору кредитної лінії №44 від 20.09.2007р., укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Акціонерним банком "Діамант", встановивши наступний графік повернення позивачем кредиту: до 20.10.2009р.- 225 000 грн., до 20.11.2009р.- 285000грн., до 20.12.2009р.- 285000грн. Стягнуто з Акціонерного банку "Діамант" в особі філії Акціонерного банку "Діамант" в м. Сімферополі на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 витрати по сплаті державного мита в сумі 85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,5грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2009р. у справі №2-29/2701-2009 (колегія суддів у складі головуючого судді Маслової З.Д., суддів Градової О.Г., Остапової К.А.) апеляційну скаргу Акціонерного банку "Діамант" задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2009р. у справі №2-29/2701-2009 скасовано. Прийнято нове рішення. У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про внесення змін в умови договору кредитної лінії № 04 від 20.09.2007р. відмовлено.
Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2009р. у справі №2-29/2701-2009 та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2009р. у справі №2-29/2701-2009.
Відповідач скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, 20.09.2007р. між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 та Акціонерним банком "Діамант" в особі філії Акціонерного банку "Діамант" в місті Сімферополі був укладений договір кредитної лінії №04, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого відповідач з 20.09.2007р. по 19.09.2012р. відкриває позивачу кредитну лінію в гривнях у розмірі 1200000грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20% річних.
З договірних умов, визначених сторонами в п.4.15 договору, суди попередніх інстанцій з'ясували, що позичальник має право порушувати перед кредитодавцем питання про можливе перенесення (продовження) терміну повернення кредиту, у випадку виникнення тимчасових фінансових або інших труднощів з незалежних від позичальника причин, пов'язаних з виконанням підстав для продовження терміну повернення кредитних коштів з планом заходів по поверненню кредиту, при цьому відповідне рішення приймається уповноваженим органом кредитодавця виключно на власний розсуд.
Судами попередніх інстанцій також вказано, що додатковою угодою №1 від 31.07.2008р. до даного договору сторони збільшили відсоткову ставку з 20% до 23%, а додатковою угодою №6 від 28.11.2008р. до вказаного договору сторони збільшили відсоткову ставку з 23% до 25%.
Судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що позивач листами від 08.04.2009р., 10.04.2009р., 14.04.2009р. та 12.05.2009р. звертався до відповідача з проханням змінити графік погашення тіла кредиту, без зміни погашення кредиту і розмірів сплати відсотків, з перенесенням терміну погашення тіла кредиту з періоду 20.04-20.09.2009р. на період 20.10-20.12.2009р., проте відповідач відмовився змінювати графік погашення кредиту.
Врахував вищевикладене, вказав, що збільшення відсоткової ставки за користування кредитом за кредитним договором з 20% до 25% річних є істотною зміною обставин, якими сторони керувались під час укладення 20.09.2007р. кредитного договору №04 і збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 25% позбавляє позичальника (позивача) можливості виконувати існуючий графік погашення кредиту, місцевий господарський суд, з посиланням на ст. 652 ЦК України, умови п.4.15 вказаного договору, дійшов висновку, що вказані обставини є підставою для зміни кредитного договору №04 від 20.09.2007р. за рішенням суду.
Проте суд апеляційної інстанції, переглядаючи прийняте у даній справі рішення суду першої інстанції, пославшись на приписи ст.1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.345 ГК України, підставно не погодився з його висновками внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права, з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції з договірних умов, визначених сторонами в п.8.4 договору, зміни до цього договору вносяться лише у письмовій формі у вигляді додаткових угод, що є його невід'ємною частиною.
При цьому, судом апеляційної інстанції підставно вказано, що в порушення вимог ст.188 Господарського кодексу України, умов п.8.4 договору, позивач листами від 08.04.2009р., 10.04.2009р., 14.04.2009р. та 12.05.2009р. звертався до відповідача з проханням змінити графік погашення тіла кредиту, без зміни погашення кредиту і розмірів сплати відсотків, з перенесенням терміну погашення тіла кредиту з періоду 20.04-20.09.2009р. на період 20.10-20.12.2009р., проте відповідач відмовився змінювати графік погашення кредиту.
З огляду на зазначене, а також приписи ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частин 4, 5 ст.188 ГК України, п.2 ст.1050 ЦК України, суд апеляційної інстанції підставно визнав помилковим висновок місцевого господарського суду, що позивач не уклав би спірний договір або уклав би його на інших умовах якби міг передбачити на дату його укладення збільшення відсоткової ставки по кредиту, вірно зазначивши, що позивач свідомо, двічі підписала зміни до договору кредитної лінії в частині збільшення процентної ставки, не заперечуючи проти цього, та не передала спір про внесення вказаних змін до договору кредитної лінії на розгляд суду у відповідності до вимог ст.188 Господарського кодексу України.
Водночас суд апеляційної інстанції вірно вказав, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржене рішення, послався на наявність тимчасових фінансових труднощів у позивача за відсутності в матеріалах справи доказів, підтверджуючих вказані обставини і документів щодо джерел покращення фінансового стану позивача в майбутньому.
При цьому, суд апеляційної інстанції підставно вказав, що передбачене п.4.15 договору прийняття виключно на власний розсуд уповноваженим органом банку рішення про перенесення терміну повернення кредиту, є лише правом банку, вірно зауваживши, що вказане було залишено поза увагою суду першої інстанції при розгляді заявлених позовних вимог.
Поряд з цим, апеляційним господарським судом вказано, що Акціонерний банк "Діамант" листом №202/02-11 від 28.04.2009р. звернувся до позивача на підставі пунктів 4.4, 7.3 договору кредитної лінії та ч.2 ст.1050 ЦК України з вимогою про повне повернення кредиту на суму 1455000грн., процентів за користування кредитом на суму 30893,84грн., неустойки, нарахованої на підставі п.5.1 договору станом на 30.04.2009р. на суму 617,44грн. у зв'язку з порушенням останнім своїх обов'язків.
При цьому, судом апеляційної інстанції з наданої Акціонерним банком "Діамант" довідки №487/01-02 зазначено, що станом на 11.11.2009р. у позивача наявна заборгованість на суму 1465317,25грн., з яких прострочена заборгованість - 1420000грн. та пеня - 45317,25грн., тоді як місцевий господарський суд, не врахувавши проценти та неустойку, необґрунтовано змінив умови договору кредитної лінії №04: за зміненим графіком позивач повинен повернути відповідачу лише 795000грн. замість заборгованих 1455000грн.
З огляду на зазначене, керуючись п.4 ч.1 ст.104, п.2 ст.103 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування рішення місцевого господарського суду як прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відповідно, прийняття нового рішення про відмову позивачу у позові.
У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового акту.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р., Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2009р. у справі №2-29/2701-2009 залишити без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:Н. Дунаєвська
Судді: Н. Мележик
С. Владимиренко