Справа № 509/2321/21
23 вересня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кочко В.К.,
за участю секретаря судових засідань Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт.Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди
У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на її користь 65187,00 грн. майнової шкоди та 50000 грн. моральної шкоди, у зв'язку із скоєнням адміністративного правопорушення, а саме: 22.03.2020 року близько 14:00 год. відповідач ОСОБА_2 , знаходячись по вул. Туполєва в смт.Овідіополь, Одеської області наніс ударами механічні пошкодження автомобілю "Шевролет", н.з. НОМЕР_1 , який належить їй - позивачу, чим порушив громадський порядок, за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП. Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.04.2020 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП, порушив громадський порядок, спричинив шкоду майну. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №210203 від 08.02.2021 р., вартість відновлюваного ремонту автомобіля "Шевролет", н.з. НОМЕР_1 , вартість відновлюваного ремонту, включаючи вартість матеріалів та робіт становить 65187,00 грн. та вартість за складання висновку 1000 грн. Позивач також зазначає, що, у зв'язку з цим, йому спричинена відповідачем і моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна, протиправною поведінкою відповідача щодо неї та оцінює її у 50000,00 грн.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позову, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином. Відтак, у відповідності до порядку, встановленого ст.ст. 280-282 ЦПК України суд, приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та вимоги позову підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини, на які посилається позивач в своїй заяві.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, дослідивши докази по справі та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступних висновків.
08.04.2020 року Овідіопольським районним судом Одеської області постановлена постанова, яка набрала законної сили 21.04.2020 р., якою визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адмінстративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 51,00 грн. та стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн. При цьому суд встановив, що 22.03.2020 року близько 14:00 год. відповідач ОСОБА_2 , знаходячись по вул. Туполєва в смт.Овідіополь, Одеської області наніс ударами механічні пошкодження автомобілю "Шевролет", н.з. НОМЕР_1 , який належить їй - позивачу, чим порушив громадський порядок, за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП. ОСОБА_2 свою вину визнав під час розгляд у справи про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП. Суд кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, в ході якого він пошкодив автомобіль "Шевролет", н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , чим порушив громадський порядок, є встановленою та не підлягає доведенню. Крім того, у судовому засіданні відповідачем не заперечувався факт пошкодження автомобіля "Шевролет", н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У відповідності ч. 4 ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до висновку судового експерта Момот А.О., експертного автотоварознавчого дослідження №210203 від 08.02.2021 р., вартість відновлюваного ремонту автомобіля "Шевролет", н.з. НОМЕР_1 , включаючи вартість матеріалів та робіт становить 65187,00 грн. За проведення автотоварознавчого дослідження та складання висновку №210203 від 08.02.2021 р. складає 1000 грн., що було сплачено позивачем та підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №210203 від 03.02.2021 р.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "Шевролет", н.з. НОМЕР_1 , власником автомобіля "Шевролет", н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 . ОСОБА_1 має посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій певних категорій.
За ч.1 ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).Устатті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.
Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами,хто його оточує.
Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.
Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановленіглавою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.
Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановівід 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц.
Враховуючи, що майну, яким правомірно володіє позивач, з вини відповідача завдано шкоди у розмірі 65187,00 грн. та витрачено кошти у розмірі 1000,00 грн. для проведення автотоварознавчого дослідження та складання висновку, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині відшкодування цієї шкоди за рахунок відповідача.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.
За приписами статті 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, у тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом відповідно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Неправомірними діями відповідача позивачеві була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона зазнала моральних, душевних страждань з приводу пошкодження її автомобіля, протиправною, зухвалою поведінкою відповідача щодо неї.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди відповідно до положень п.9постанови №4 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової шкоди/ " від 31.03.1995 рокуіз наступними змінами, суд враховує характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд також бере до уваги те, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, страждань, тому при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд повинен враховувати вимоги розумності та справедливості, а сам розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв'язку з порушенням його прав, протиправною поведінкою щодо нього, із пошкодженням його майна, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.
Беручи до уваги наведені в позові доводи щодо підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, зважаючи на характер та обставини скоєного відповідачем правопорушення, глибини душевних страждань позивача, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоди, та виходячи із засад розумності і справедливості, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідачем на користь позивача у 50000,00 грн.
Відтак, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зважаючи на вимоги діючого законодавства, оцінюючи наявні у справі докази, співмірність зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, та застосовуючи положення п.2 ч.1ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність витрат, суд вважає, що з позивача підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2800,00 грн., що підтверджено документально.
Відповідно до ст. 141 ЦПК, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору підлягають до відшкодування відповідачем в сумі 1816, 00 грн.
Керуючись ст.ст.11,1213,78,79,89,263, 264,265, 280-282, 352,354 ЦПК України, ст. 23, 395, 396, 1167, 1187 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 майнову шкоду в сумі 65187,00 грн. та витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 1000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 2800,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його оголошення до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Кочко В.К.