Справа № 947/604/21
Провадження № 2/947/1400/21
22.09.2021 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Салтан Л.В.
за участю секретаря Громико В.С.,
розглянувши в порядку позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,
06 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, в якому просить визнати недійсним заповіт подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що посвідчений 11.11.2010 року приватним нотаріусом Коновальчук В.О. в частині, що стосується садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки № НОМЕР_1 , посилаючись на те, що 11.11.2010 року мати позивача ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 склали заповіт, у якому заповіли все своє майно своїм дітям - ОСОБА_1 (позивачу), ОСОБА_4 та внучці ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. У заповіті зазначено, що подружжя заповідає майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, однак також було зазначено майно, яке належало померлому ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, а саме вище зазначений садовий будинок та земельна ділянка. Оскільки зазначене майно належало ОСОБА_3 на праві приватної власності, тому воно не могло бути включене до заповіту подружжя, не є спільною сумісною власністю.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Салтан Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 21 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала та просила задовольнити позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що, 11.11.2010 року мати позивача ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 склали заповіт, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за № 1080, у якому заповіли все своє майно своїм дітям - ОСОБА_1 (позивачу), ОСОБА_4 та внучці ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
У заповіті від 11.11.2010 року зазначено, що подружжя заповідає майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, та зазначено майно, яке належало померлому ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, а саме - садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка № НОМЕР_1 .
Відповідно до рішення № 38 Виконавчого комітету Калинівської сільської ради, Комінтернівського району, Одеської області, садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка № НОМЕР_1 було приватизовано померлим ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.1233 ЦК, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до п.4-5 ч. 1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до ст. 1243 ЦК України, подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
Згідно зі ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсними (оспорюваний правочин).
Оскільки спірний садовий будинок та земельна ділянка були приватизовані батьком позивача ОСОБА_3 , то вони належали йому на праві приватної власності, тому майно не могло бути включено до заповіту подружжя, оскільки воно не є спільною сумісною власністю. Таким чином, суд вважає, що заповіт від 11.11.2010 року був складений з порушенням вимог ст. 1243 ЦК України, тому слід визнати його не дійним у частині, яка стосується садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки № НОМЕР_1 .
Крім того, спадкування за заповітом у цьому випадку буде порушувати майнові права позивача та повинно успадковуватися за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908 грн.
Керуючись ст. 10-13, 77, 81, 89, 263-265 ЦПК України, ст. 57 СК України, ст. ст. 1233, 1243, 1257, ЦК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним заповіт подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що посвідчений 11 листопада 2010 року приватним нотаріусом Коновальчук Валентиною Олександрівною, недійсним в частині, що стосується садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки № НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП, НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 908 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду шляхом подачі до Київського районного суду м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 22 вересня 2021 року.
Суддя Салтан Л. В.