Постанова від 27.05.2010 по справі 2/422

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 р. № 2/422

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя

Судді:Борденюк Є.М.,

Могил С.К. (доповідач),

Самусенко С.С.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління

на рішення господарського суду Донецької області від 8 лютого 2010 року

у справі№ 2/422 господарського суду Донецької області

за позовомкомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління

довідкритого акціонерного товариства "Маріупольський промисловий залізничний транспорт"

простягнення 15 497, 51 грн.

за участю представників

позивача:не з'явились,

відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Оскарженим в касаційному порядку рішенням господарського суду Донецької області від 8 лютого 2010 року комунальному підприємству "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського регіонального виробничого управління відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Маріупольський промисловий залізничний транспорт" 15 497, 51 грн. збитків, завданих шляхом завищення відповідачем вартості робіт з поточного ремонту.

В касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на підставі чого просить Вищий господарський суд України скасувати рішення місцевого суду і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Переглянувши в касаційному порядку рішення суду першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим судом 21 листопада 2007 року позивач (замовник) та відповідач (виконавець) уклали договір № 85 про надання послуг, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання надати позивачу послуги з поточного ремонту залізничних шляхів Маріупольського РВУ КП "Компанія "Вода Донбасу".

Пунктом 2.1. договору встановлено, що оплата здійснюється поетапно протягом трьох місяців, останній платіж з виплатою повної вартості витрат, вказаних та погоджених в кошторисі, повинен бути здійснений не пізніше 31 грудня 2007 року. Згідно з п. 2.2. договору повний розрахунок за надані послуги в сумі 26 353,20 грн. з врахуванням ПДВ 20%, повинен бути здійснений до 31 грудня 2007 року. Відповідно до п. 2.3. договору ціна договірна за погодженням сторонами. Кошторис є невід'ємною частиною договору та має юридичну силу.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що послуги з поточного ремонту приймаються представником відповідача з наступним складенням та підписанням акту виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору. Підписаний обома сторонами акт виконаних робіт, є підтвердженням відсутності претензій до Виконавця за виконані роботи, зі сторони Замовника, якщо інше не вказано в акті. Судом встановлено, що договірна ціна ремонтних робіт залізничного шляху передбачена локальним кошторисом і складає 26 535, 20грн.

Розглядаючи справи по суті заявлених вимог, судом з'ясовано, що в листопаді 2007 року позивач та відповідач склали та підписали без зауважень акт приймання виконаних підрядних робіт, згідно з яким погодили, що вартість виконаних робіт складає 26 353,20 грн.

Проте, в подальшому позивач звернувся з позовом до господарського суду, в якому просив стягнути з відповідача збитки в сумі 15 497, 51грн. на підставі ст.ст. 193, 218, 224 Господарського кодексу України у зв'язку з завищенням вартості робіт, зазначеної в кошторисі та акті приймання-передачі.

Дослідивши заявлені позовні вимоги на підставі наявних матеріалів справи та з урахуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що виникли з приводу виконання договору підряду, місцевий суд зазначив, що згідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Приписами ст. 844 ЦК України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що заявлена позивачем сума грошових коштів у розмірі 15 497, 51грн. не є збитками, оскільки розмір таких витрат визначений та погоджений сторонами у договірній ціні та локальному кошторису до договору, зміна ціни договору в односторонньому порядку є неприпустимим у договірних правовідносинах та законом передбачена пряма заборона на таку зміну договірних зобов'язань. Крім того, місцевим судом встановлено, що вартість підрядних робіт сторонами не переглядалася, не змінювалася, у зв'язку з чим, суд зазначив про необґрунтованість посилання позивача на положення ст. 224 ГК України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду та вважає посилання скаржника на неповноту дослідження судом всіх обставин справи безпідставними, оскільки наявним матеріалами справи достеменно підтверджується погодження вартості підрядних робіт обома сторонами договору та відсутність жодних заперечень з боку позивача щодо якості, обсягу та ціни виконаних та прийнятих робіт.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а на рішення господарського суду Донецької області від 8 лютого 2010 року у справі № 2/422 -без змін.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 рішення господарських судів не підлягають перегляду в порядку повторного касаційного провадження.

Головуючий суддяБорденюк Є.М.

Судді :Могил С.К.

Самусенко С.С.

Попередній документ
9987937
Наступний документ
9987939
Інформація про рішення:
№ рішення: 9987938
№ справи: 2/422
Дата рішення: 27.05.2010
Дата публікації: 24.06.2010
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Вищий господарський суд України
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію