27 травня 2010 р. № 20/197пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є.М.,
Могил С.К. (доповідач),
Самусенко С.С.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Донецькобленерго" в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 9 грудня 2009 року
у справі№ 20/197пд господарського суду Донецької області
за позовомВАТ "Донецькобленерго" в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Гранум"
проврегулювання розбіжностей до договору про постачання електроенергії,
за участю представників
позивача:
відповідача:
Рішенням господарського суду Донецької області від 1 жовтня 2009 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 9 грудня 2009 року, відкритому акціонерному товариству "Донецькобленерго" в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі відмовлено в позовних вимогах до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум" про врегулювання розбіжностей до договору про постачання електроенергії шляхом викладення спірних пунктів договору в його редакції. Зазначені судові рішення мотивовані тим, що позивач не передав до суду у встановлений ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України 20-денний строк розбіжності за договором, що залишилися неврегульованими.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на необґрунтованість висновків судів щодо пропуску ним передбаченого законодавством строку, просить Вищий господарський суд України скасувати судові акти обох інстанцій, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.
Переглянувши в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено судами, позивач передав відповідачу проект договору № 1930 про постачання електричної енергії. 02 червня 2009 року відповідачем складено протокол розбіжностей до Договору, який разом із договором про постачання електричної енергії № 1930 направлено на адресу позивача супровідним листом від 10 червня 2009 року № 151.
Зазначені документи, за висновками судів попередніх інстанцій, позивач отримав 12 червня 2009 року. При цьому, судами спростовано доводи позивача про отримання підписаного договору про постачання електричної енергії разом із протоколом розбіжностей 19 червня 2009 року з огляду на їх недоведеність.
На підставі відбитку штемпелю на поштовому конверті, судами з'ясовано, що з позовною заявою у даній справі позивач звернувся 8 липня 2009 року.
Розглядаючи позовні вимоги про врегулювання розбіжностей до договору про постачання електричної енергії, судами обох інстанцій враховано положення статті 179 Господарського кодексу України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Водночас, судами прийнято до уваги приписи ч. 7 ст. 181 вказаного Кодексу, якими встановлено, що у разі, коли сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Посилаючись на положення Закону України "Про електроенергетику", суди обох інстанцій дійшли висновків, що споживання електричної енергії без укладення договору забороняється, відтак, в силу ст. 179 Господарського кодексу України, укладання договору про постачання електричної енергії є обов'язковим.
За таких обставин, судами застосовано до спірних правовідносин правила ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, та відмовлено у задоволенні позову, з огляду на пропуск позивачем присічний двадцятиденний строк на передання до суду позову про врегулювання розбіжностей до договору про постачання електричної енергії.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з наведеним висновками господарських судів та не вбачає порушень судами приписів ст. 43 ГПК України, на які посилається скаржник як на підставу для скасування оскаржених рішень.
Так, матеріали справи свідчать про те, що попередні судові інстанції вирішили спір за результатом повного та всебічного розгляду всіх обставин справи.
Щодо доводів скаржника про позбавлення його можливості надати суду докази надходження спірного договору 19 червня, то вони не можуть бути прийняті до уваги касаційної інстанцією, яка відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України позбавлена права досліджувати нові докази або переоцінювати наявні. Крім того, як вірно зазначено судами, ненадходження на адресу позивача копії ухвали про витребування доказів на підтвердження дійсного моменту надходження договору не свідчить про поважність причин ненадання цих доказів в порядку ст. 33 ГПК України, якою обов'язок доказування обставин покладено саме на сторін. Статтею 38 ГПК України передбачено обов'язок господарського суду витребувати докази у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми. При цьому, відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відтак, встановивши на підставі достатнього та допустимого доказу момент вручення договору з протоколом розбіжностей позивачу та факт пропуску 20-денного строку на звернення до суду з відповідним позовом, суди обох інстанцій обґрунтовано відмовили в його задоволенні, тому підстав для скасування законних судових рішень колегія суддів касаційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 9 грудня 2009 року у справі № 20/197пд -без змін.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.