25 травня 2010 р. № 18/81-1647
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Щадко М.В.,
відповідача - не з'явився,
третьої особи- не з'явився,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ Банк "БІГ Енергія"
на постанову
у справіЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.02.2010
№18/81-1647
за позовом ВАТ Банк "БІГ Енергія" в особі Львівської філії
доТОВ "Алігатор"
(третя особа - ТОВ "Алігатор ІІ")
простягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом
та пені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009 (суддя Охотницька Н.В.) позов задоволено частково -на підставі ст.ст.12,33 Закону України "Про іпотеку" стягнуто з ТОВ "Алігатор" (іпотекодавця-майнового поручителя) на користь ВАТ Банк "БІГ Енергія" в особі Львівської філії (іпотекодержателя) 1807376 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно умов кредитного договору №КЛ-16-2005 від 24.05.2005 та договору іпотеки №5003 від 24.05.2005, а саме на належні відповідачу на праві власності приміщення літ."Л" загальною площею 179,8 кв.м. та будівлю побутового корпусу літ."З" загальною площею 268,2 кв.м., що розташовані по вул.Гайова,29а та вул.Гайова,29 в м.Тернополі відповідно. В решті позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що згідно зі ст.11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору, що обумовлено неукладеністю договору іпотеки №5003 від 24.05.2005.
ВАТ Банк "БІГ Енергія" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.559,638 ЦК України, ст.ст.17,18,19 Закону України "Про іпотеку" та ст.ст.101,104 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник вважає, що договір іпотеки №5003 від 24.05.2005 укладено між двома сторонами - ВАТ Банк "БІГ Енергія" в особі Львівської філії (іпотекодержатель) та ТОВ "Алігатор" (іпотекодавець), який водночас є майновим поручителем ТОВ "Алігатор ІІ" (позичальника). Останній не виступав стороною даного договору, а тому помилкове зазначення його реквізитів у розділі 9 договору іпотеки не впливає на дійсність цього договору. На думку позивача, вказаний договір містить необхідні істотні умови, передбачені ст.18 Закону України "Про іпотеку", а наявне некоректне формулювання п.1.2 договору іпотеки №5003 від 24.05.2005 в частині передачі відповідачем в іпотеку майна на забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором не дає підстав вважати неіснуючими зобов'язання ТОВ "Алігатор" перед банком та не змінює визначений у договорі іпотеки статус ТОВ "Алігатор", як майнового поручителя за зобов'язаннями ТОВ "Алігатор ІІ" (позичальника), що виникли з кредитного договору №КЛ-16-2005 від 24.05.2005. Окрім того, скаржник зазначає, що в дійсності на підставі ч.1 ст.559 ЦК України обсяг відповідальності поручителя після збільшення суми кредиту не збільшився в силу імперативних вимог ст.11 Закону України "Про іпотеку", якою відповідальність майнового поручителя обмежено вартістю предмета іпотеки, а тому і договір іпотеки, підстави припинення якого визначено ст.17 даного Закону, не припинився.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова -скасуванню з передачею справи до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009 по суті в повному обсязі з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та припиняючи провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.03.2009 у справі №15/12-274 стягнуто з ТОВ "Алігатор ІІ" на користь ВАТ Банк "БІГ Енергія" 6352625,46 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом за кредитним договором №КЛ-16-2005 від 24.05.2005, термін сплати яких настав 21.01.2009р., а тому в частині позовної вимоги про стягнення вказаної суми коштів у даній справі (№18/81-1647) суду першої інстанції слід було припиняти провадження, а не відмовляти у задоволенні позову.
Окрім того, пунктом 1.2 договору іпотеки №5003 від 24.05.2005 встановлено, що на забезпечення своєчасного та повного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець-поручитель передає в іпотеку належне йому нерухоме майно, однак, ТОВ "Алігатор" не є стороною по кредитному договору, відтак, жодних зобов'язань перед банком по даному договору у нього не виникло. За таких обставин, апеляційний суд дійшов до висновку про недосягнення сторонами договору іпотеки згоди щодо предмета договору, оскільки предметом даного договору є забезпечення своєчасного та повного виконання неіснуючого зобов'язання.
Таким чином, договір іпотеки №5003 від 24.05.2005 не відповідає вимогам ст.638 ЦК України та п.2 ч.1 ст.18 Закону України "Про іпотеку", що свідчить про його неукладеність та, як наслідок, наявність підстав для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки неможливо звернути стягнення на майно за неіснуючим зобов'язанням. Також суд в обґрунтування неукладеності даного договору послався на його непідписання позичальником (третьою особою), яка зазначена в розділі 9 договору іпотеки.
Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Предметом даного майнового спору є саме стягнення заборгованості ТОВ "Алігатор" (іпотекодавця-майнового поручителя) перед ВАТ Банк "БІГ Енергія" в особі Львівської філії (іпотекодержателя) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі кредитного договору №КЛ-16-2005 від 24.05.2005 та договору іпотеки №5003 від 24.05.2005, але аж ніяк не визнання недійсним договору іпотеки №5003 від 24.05.2005, внаслідок встановлення факту неукладеності якого можна було б дійти до висновку про відсутність предмета спору в частині визнання недійсним такого договору.
Доказів пред'явлення позову (в тому числі зустрічного) про визнання недійсним договору іпотеки №5003 від 24.05.2005 матеріали справи не містять та відповідачем і третьою особою не надано.
Відтак, в разі встановлення судом тих обставин, що вимоги про звернення стягнення на заставлене майно ґрунтуються виключно на договорі, який згідно з ч.8 ст.181 ГК України є неукладеним (таким, що не відбувся), суд мав би відмовити в позові, але не мав жодних підстав для припинення позовного провадження у даному спорі майнового характеру у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Окрім того, безпідставним є висновок апеляційної інстанції про неукладеність договору іпотеки №5003 від 24.05.2005, в обґрунтування якого суд послався на недосягнення сторонами цього договору згоди щодо такої істотної умови, як предмет договору, та на обставину непідписання даного договору позичальником (третьою особою), яка зазначена стороною в розділі 9 договору іпотеки, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст.18 Закону України "Про іпотеку" (в первісній редакції від 05.06.2003р., чинній на момент укладення договору іпотеки №5003 від 24.05.2005) іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб-резидентів відомості про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на випуск заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він вважається неукладеним.
Таким чином, іпотечний договір є двостороннім правочином, який укладається між іпотекодавцем (іпотекодавцями) та іпотекодержателем, що також вбачається зі змісту ст.572, ч.1 ст.575 та ч.1 ст.583 ЦК України, згідно яких сторонами договору застави (іпотеки) можуть бути третя особа (майновий поручитель) в якості заставодавця та заставодержатель.
Зважаючи на те, що відповідно до абзаців 6 та 7 ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавцем може бути майновий поручитель, яким, в свою чергу, є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника, та враховуючи преамбулу договору іпотеки №5003 від 24.05.2005, вказаний договір є двостороннім правочином, укладеним між ТОВ "Алігатор" (іпотекодавець-майновий поручитель) та ВАТ Банк "БІГ Енергія" в особі Львівської філії (іпотекодержатель), а тому в силу вимог ч.1 ст.18 Закону України "Про іпотеку" цей договір не потребує його додаткового підписання позичальником (третьою особою) для підтвердження факту укладення договору іпотеки. Відтак, непідписання договору позичальником (третьою особою), яка зазначена стороною в розділі 9 договору іпотеки, не породжує юридичних наслідків до спірних іпотечних правовідносин та не дає жодних підстав вважати неукладеним договір іпотеки №5003 від 24.05.2005.
Що стосується такої істотної умови, як предмет договору (зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання), передбаченої п.2 ч.1 ст.18 Закону України "Про іпотеку" (в первісній редакції від 05.06.2003р.), то апеляційний суд обмежився лише описом строку і порядку виконання основного зобов'язання, не врахувавши повний зміст пунктів 1.1 та 1.2 договору іпотеки №5003 від 24.05.2005, якими також чітко та вичерпно врегульовано зміст і розмір основного зобов'язання за кредитним договором №КЛ-16-2005 від 24.05.2005 (4000000 грн. кредиту з правом збільшення ліміту до 7950000 грн.).
При цьому, наявне формулювання п.1.2 договору іпотеки №5003 від 24.05.2005 в частині помилкового зазначення про передачу відповідачем в іпотеку майна на забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором не дає підстав вважати неіснуючими зобов'язання ТОВ "Алігатор" перед банком та не спростовує визначений у договорі іпотеки статус ТОВ "Алігатор", як майнового поручителя за існуючими зобов'язаннями ТОВ "Алігатор ІІ" (позичальника), що виникли з кредитного договору №КЛ-16-2005 від 24.05.2005. До того ж, вказані обставини підтверджені іншими умовами договору іпотеки.
Отже, не відповідають фактичним обставинам справи вміщені в оскаржуваній постанові висновки суду про неукладеність договору іпотеки №5003 від 24.05.2005 з мотивів його невідповідності вимогам ст.638 ЦК України та п.2 ч.1 ст.18 Закону України "Про іпотеку" та, як наслідок, про наявність підстав для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (відсутністю існуючого зобов'язання, за яким можливо звернути стягнення на заставлене майно).
Таким чином, підстави для припинення провадження у даній справі відсутні, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, а саме ст.80 ГПК України.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Всупереч зазначеним вимогам в оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції не надано належної юридичної оцінки первісному рішенню в площині застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні даного спору, зокрема, норм ЦК України та Закону України "Про іпотеку" (їх співвідношення як загальних та спеціальних норм при застосуванні до спірних іпотечних правовідносин), порушення вимог яких в сукупності з порушенням прав позивача визначено судом першої інстанції в якості підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Безпідставно припинивши провадження у даній справі апеляційний господарський суд всупереч вимогам п.8 ч.3 ст.129 Конституції України ухилився від виконання своїх повноважень і не перевірив законність та обгрунтованість первісного рішення по суті в повному обсязі, як це передбачено ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на відсутність належного дослідження апеляційним господарським судом питань застосування норм матеріального права при розгляді даного спору та відсутність надання належної юридичної оцінки в повному обсязі фактичним обставинам справи, касаційна інстанція вбачає наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи до суду апеляційної інстанції з метою перевірки останнім законності та обґрунтованості рішення від 30.11.2009 в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.6,8,125,129,150 Конституції України, постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 №8-рп/2010 та ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ВАТ Банк "БІГ Енергія" задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 у справі №18-81/1647 скасувати з передачею справи до цього ж суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Тернопільської області від 30.11.2009 по суті в повному обсязі.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун